Справа № 22-ц-546/2008 р. Головуючий у 1-й інстанції - Янова Л.М.
категорія - 53 Суддя-доповідач - Криворотенко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Криворотенка В.І.
суддів - Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
та осіб, які приймають участь у справі - представника апелянта ОСОБА_2., представника КП „Тростянецьтеплоенерго” Рєзнік І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 05 березня 2008 року та ухвали Тростянецького районного суду Сумської області від 15 лютого 2008 року, 30 січня 2008 року та від 4 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Тростянецької районної ради, Тростянецької районної державної адміністрації, КП „Тростянецьтеплоенерго” про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 05 березня 2008 року
позовні вимоги ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з КП «Тростянецьтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за червень-вересень 2007 року в сумі 4974 грн. 61 коп.;
середній заробіток за затримку розрахунку з 21 вересня 2007 року по 05 березня 2008 року в сумі 8475 грн.84 коп.;
на відшкодування моральної шкоди 400 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 15 лютого 2008 року вирішено питання про прийняття до розгляду частини вимог позивача.
Ухвалами Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня 2008 року та від 4 березня 2008 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого у справі судді Яновій Л.М.
Вказане рішення та ухвали представник позивача ОСОБА_2оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
Апелянт вказує, що суд стягнув кошти з неналежного відповідача, розглянув справу за відсутності відповідачів та невірно встановив день фактичного розрахунку 5 березня 2008 року. Також вказує, що оскаржувані ухвали постановлені з порушенням вимог норм процесуального права.
Судом встановлено, що позивач з 30.09.2002 року працював головним інженером КП „Тростянецьтеплокомуненерго”. З 20.09.2007 року він звільнений з роботи за п.5 ст.36 КЗпП України за його заявою в зв'язку з переводом до КЗ "Тростянецької районної ради "господарчий відділ". В день звільнення позивач працював, йому була видана трудова книжка, але не проведений розрахунок. Заробітна плата не виплачена за червень - вересень 2007 року в сумі 4.974 грн. 61 коп., розмір суми заборгованості ні позивач ні його представник не оспорюють.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвал в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду та ухвали - без зміни, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Твердження апелянта про те, що суд присудив стягнення з неналежного відповідача носять загальний характер і конкретними доказами не підтверджені. Навпаки колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення заборгованості саме з КП „Тростянецьтеплоенерго” оскільки позивач саме з ним знаходився в трудових відносинах, останнє заборгувало йому заробітну плату. Дане підприємство не ліквідовано і не визнано банкрутом, з реєстрації не зняте, має необхідні активи. Що і підтвердив представник підприємства.
Посилання апелянта на те, що суд розглядаючи вимогу щодо стягнення моральної шкоди допустив порушення ст. 4401 ЦК Української РСР, 1963 року не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки відповідно Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного Кодексу України, 2003 року з 1 січня 2004 року втратив чинність Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, тобто даний закон на спірні правовідносини не поширюється.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не було виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Даними положеннями керувався і місцевий суд стягуючи середній заробіток на користь позивача за період з 21 вересня 2007 року і по день винесення рішення тобто по 5 березня 2008 року. Тому твердження апелянта про те, що такі межі стягнення проведенні з порушенням норм законодавства про працю є його особистим припущенням і не узгоджується зі змістом ст.117 КЗпП України.
Позивачем заявлялась вимога про стягнення з відповідача 105 грн. 65 коп. витрат пов'язаних з судовою справою. З яких: 80 грн. за складання позовної заяви і уточнення до позовної заяви; 25 грн. 65 коп. витрати на ксерокопіювання. Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив в задоволенні даних вимог оскільки витрати позивача в розмірі 80 грн. жодним доказом не підтвердженні, а витрати по ксерокопіюванню не охоплюється поняттям судових витрат визначених у ст.79 ЦПК України.
Інші доводи апелянта висновків суду також не спростовують.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни, чи скасування колегія суддів не вбачає.
Не вбачає колегія суддів і підстав для зміни чи скасування постановлених у даній справі ухвал місцевого суду від 30 січня 2008 року, 15 лютого 2008 року та 4 березня 2008 року, оскільки при їх постановленні судом не порушенні вимоги закону і зміст апеляції щодо даних ухвал такого висновку не спростовує.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 відхилити, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 05 березня 2008 року та ухвали Тростянецького районного суду Сумської області від 15 лютого 2008 року, 30 січня 2008 року та від 4 березня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили але може бути оскаржена на протязі двох місяців до Верховного Суду України з часу її проголошення.
Головуючий -
Судді -