Справа №2-94

2008р.

   РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

   11 квітня 2008р.                                                                                                          м.  Приморськ

         Приморський районний суд Запорізької області у складі:

                 головуючого судді  Полулях В.Г.,

                 при секретарі           Мамедової С.О.

                 за участю позивача   ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2., представника відповідача-адвоката ОСОБА_4

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання договору позики та про визнання недійсним правочину, що був вчинений під впливом насильства та тяжких обставин, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5-

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернувся  з позовом до ОСОБА_2. про оспорювання договору позики 19 889грн  від 06.11.2006р. та про визнання недійсним правочину-складання боргового документу у вигляді розписки від 06.11.2006р., що був вчинений під впливом насильства та тяжких обставин.

    В судовому засіданні позивачОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, який приймав участь на підставі належно оформленого доручення, на позовних вимогах наполягали посилаючись на те, що  з листопада 2005р.ОСОБА_1 працював у приватного підприємця, відповідача по справі, ОСОБА_2. в якості консультанта з мобільних телефонів. Коли в листопаді 2006р.  позивач  вирішив перейти на інше місце роботі,  відповідачка провела ревізію і посилаючись на виявлену нею нестачу в розмірі 19 889гр, стала вимагати повернути гроші. На вимогу  ОСОБА_2., побоюючись погроз присутнього при розмові ОСОБА_6., а також під впливом тяжких обставин він, позивач, написав  06.11.2006р. розписку, згідно якої  ніби то взяв у відповідачки в борг 19 889грн. Так як грошей  він не отримував, а розписку написав під тиском погроз, просить визнати недійсними  договір позики, та правочин-скаладання означеної розписки.

    Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4, яка приймала участь на підставі заяви відповідачки та ордера,  проти позовних вимог заперечували. ОСОБА_2 наполягали на тому, що 06.11.06р. між нею та ОСОБА_1.  було укладено договір позики, за яким вона тоді ж передала позивачеві 19 889грн., а останній зобов'язався повернути  їх до 06.04.07р. Підтвердив це розпискою.  При цьому пояснила, що під час ревізії в відділі мобільних телефонів, який належав її сестрі-ОСОБА_6. і де реалізатором працювавОСОБА_1, нею була виявлена нестача на суму 19 889грн. Оскільки вона рекомендувала сестрі на роботу позивача і не бажаючи хвилювати сестру,  передала в борг ОСОБА_1. 19 889грн, які він тоді ж віддав чоловікові сестри- ОСОБА_6 в рахунок погашення нестачі. При цьому залишаючись винним їй 19 889грн, що підтвердив розпискою.

     Третя особа ОСОБА_5. про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судове засідання не з”явився. Про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає його неявку без поважної причини.

    Учасники не заперечували проти розгляду справи без участі ОСОБА_5.       

    Суд, вивчивши матеріали справи,   допитавши свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_6., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14.  приходить до наступного.

      З листопада 2005 рокуОСОБА_1 фактично працював  продавцем мобільних телефонів в магазині “Фея”, розташованому по вул. Морській м. Приморська, який належав приватним підприємцям ОСОБА_2., відповідачці по справі, та її сестрі ОСОБА_6.  Трудові відносини між сторонами належним чином не оформлялись, трудового договору не укладалось. Позивач наполягав, що про прийом на роботу він домовлявся з відповідачкою ОСОБА_2 і  перед нею ж він звітував про роботу. Остання стверджувала, що на роботу позивача приймала її сестра ОСОБА_6, якій і належить відділ мобільних телефонів. При цьому відповідачка не надала суду будь яких доказів на підтвердження своїх пояснень, які спростовуються її ж письмовими поясненями від 15.11.2006р.  працівникам Приморського відділу міліції  про те, щоОСОБА_1 працював у неї (а.с.11 відмовного матеріалу №1242).

     На початку листопада 2006р., коли позивач заявив про свій намір перейти на інше місце роботи, відповідачка ОСОБА_2 провела ревізію в відділі мобільних телефонів. Виявивши, на її думку, нестачу в розмірі 19 889грн, відповідачка  сповістила про це позивача ОСОБА_1. і запропонувала її погасити. Ці обставини сторонами не оспорюються.

    Позивач наполягав, що 06 листопада 2006р., знаходячись в торговому залі магазину “Фея”,  змушений був написати розписку про те, що він ніби то отримав від ОСОБА_2. в борг 19 889грн, які зобов”язався повернути до  06.04.2007р. Фактично грошей він не отримував, а в розписці малась на увазу нестача, яка на думку відповідачки була виявлена ревізією. Позивач стверджував, що був змушений написати розписку так як не хотів  розголосу тому, що в цей час  спалчував кредит, отриманий в банку на придбання квартири і це могло створити проблеми в сім”ї, а також в відносинах з банком. Крім того відповідачка та її родич ОСОБА_15 погрожуючи йому, змусили написати розписку.  З приводу погроз він 07 листопада 2006р. звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.

    В свою чергу відповідачка ОСОБА_2 стверджувала, що  в приміщенні магазину, до написання розписки, вона передала позивачеві 19 889грн для погашення нестачі, які він там же передав чоловікові сестри-ОСОБА_6 в рахунок погашення нестачі. Після цього добровільно написав розписку, що винен їй означену суму.

    На думку суду така позиція відповідачки ОСОБА_2. спростовується письмовим доказом -її ж письмовим поясненям від 15.11.2006р. працівникам  Приморського відділу міліції про те,  що  розписка про ніби то отримані гроші була написана ОСОБА_1. на її  пропозицію з метою погашення нестачі (а.с. 12 відмовного матеріалу №1242)

    Письмове пояснення ОСОБА_2. підтвердила в судовому засіданні свідок  ОСОБА_14 яка пояснила, що її запросили посвідчити своїм підписом розписку ОСОБА_1. Із змістом розписки вона не знайомилась,  але при її складанні  мова йшла про нестачу длизько 20 000грн, яка була виявлена в відділі мобільних телефонів, де працював ОСОБА_1. Про отримання ОСОБА_1. грошей  від ОСОБА_2. мова при написанні розписки не йшла і їй про це нічого не відомо. Ніяких погроз під час написання розписки вона також не чула.

     Пояснення відповідачки ОСОБА_2., свідків ОСОБА_10.,   ОСОБА_6., ОСОБА_7 про те, щоОСОБА_1 отримував гроші від ОСОБА_2., які   їй тоді ж передав її чоловік ОСОБА_10, і потім віддав їх  ОСОБА_6 в рахунок погашення виявленої нестачі,  суд визнає неправдивими так як вони спростовуються письмовими поясненнями ОСОБА_2. , поясненнями позивача ОСОБА_1., свідка ОСОБА_14. Крім того, зазначені свідки, а також ОСОБА_6 є близькими родичами і зацікавленими по справі особами.

     Пояснення позивача ОСОБА_1. про те, що розписку він писав під примусом і погрозами з боку відповідачки ОСОБА_2. та її родича ОСОБА_6.  суд признає не правдивими так як вони спростовуються його ж письмовою заявою на адресу прокурора від 06.11.2006р.,    письмовим поясненням працівникам міліції від 12.11.2006р.  про те, що йому ніхто не погрожував, а розписку він написав в зв”язку в тяжким збігом обставин та умовлянь з боку ОСОБА_2. та ОСОБА_6. (а.с.3, 5 відмовного матеріалу №1242).

     Приморським РВ УМВС  винесено постанову про відмову в порушенні карної справи за заявою ОСОБА_1. відносно ОСОБА_2. та ОСОБА_6. в зв”язку з відсутністю в діях останніх ознак злочину. Постанова ніким не оскаржена.

     Згідно ст.ст. 1046-1047, 1051 ЦК України  договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей, а саме по собі складання боргового документу без передачі грошей позичальнику не породжує у майбутньому обов”язку позичальника повернути обумовлену в борговому документі суму грошей. Згідно ст.202-203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків, при цьому зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства. За змістом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, передбачених ст.203 ЦК України. При цьому, якщо сторона заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (осорюваний правочин). Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з його недійсністю. Згідно ч.1 ст.233 ЦК України правочин, вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним.

    Оцінивши надані докази суд вважає доведеним той факт, що позивачОСОБА_1 не отримував гроші в сумі 19 889грн від відповідачки ОСОБА_2. 06.11.2006р., а борговий документ-розписка про повернення боргу в розмірі  19 889грн  була складена ОСОБА_1. під впливом тяжких обставин. Як пояснив судуОСОБА_1 він не хотів, щоб про нестачу на таку велику суму дізнались його батьки і дружина так як в цей час він сплачував банківський кредит, отриманий для придбання квартири. Відомості про його борг могли зашкодити відносинам з банком по погашенню кредиту. Ці обставини підтверждуються кредитним договором,  договором купівлі-продажу квартири (а.с.10,11). Не оспорювались вони і відповідачкою, яка пояснила, щоОСОБА_1 просив її не розповідати про нестачу  його близьким.

     З урахуванням викладеного суд вважах вимоги позивача обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

     Так як задовлені основні вимоги позивача, підлягають задоволенню і його вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат по сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які підтверджені відповідними квитанціями (а.с.3,4)

     Керуючись ст.ст. 1-3, 11-16, 202-203, 215-216, 233, 236, 1046-1047, 1051 ЦК Украины, ст.5,6, 10, 215  ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

   Позовні вимоги задовольнити.

   Визнати недійсним  договір позики від 06.11.2006р. на суму 19 889грн між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

   Визнати недійсним правочин- складання ОСОБА_1 06.11.2006р. на ім”я ОСОБА_2 розписки про отримання в борг  19 889грн та повернення означеної суми до 06.04.2007р., що був вчинений під впливом тяжких обставин.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 199грн, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн, а всього 229(двісті двадцять дев”ять)грн.

    На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подано апеляційну скаргу протягом двадцяти діб після подання заяви про апеляційне оскарження  до Запорізького апеляційного суду через районний суд.

Суддя                          В.Г. Полулях