Справа № 2 –А –6415/11

                                                         П О С Т А Н О В А

         І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року                                  Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі судді Кір’якової Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації, -

                                                       В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації. В обґрунтування заявлених вимог вказав на те, що згідно з висновком МСЕК з 14.12.2010 року є інвалідом 3-ї групи, що пов’язано з виконанням ним обов’язків з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Він звернувся до УПСЗН Жовтневого району м. Маріуполя з завою про виплату суми цієї компенсації, але в січні 2011р. йому було виплачено допомогу в розмірі 189,60грн. Вважав дії відповідача неправомірними та просив зобов’язати відповідача зробити йому перерахунок та виплату належної разової компенсації як інваліду ІІІ групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент встановлення інвалідності 14.12.2010 року.

Позивач також заявив клопотання про розгляд справи у його відсутності та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради в судове засідання також надіслала заяву про розгляд справи в її відсутності, рішення просила винести відповідно до поданих заперечень на позов, в яких позовні вимоги не визнала. Разом з тим, в тексті заперечень відповідач фактично визнав, що дійсно згідно зі ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи інваліду Ш групи передбачено право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат. З 14.12.2010 року позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідом ІІІ групи, якому передбачено право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами 3-ї групи, здійснюється в розмірі 189,60 грн. Саме позивачу було перераховано одноразову компенсацію в розмірі 189,60 гривень в квітні 2011 року, тому в позові просила відмовити.

        Суд відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

        Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14.12.2010 року позивач являється інвалідом 3 групи, що пов’язано з виконанням ним обов’язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з висновком МСЕК від 21.12.2010, про що відповідач не заперечував.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  позивач як інвалід  ІІІ групи має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Згідно з даними Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради позивачу було перераховано одноразову компенсацію в розмірі 189,60 гривень.

Зазначений розмір одноразової компенсації встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України
визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року  всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який встановив розмір одноразової компенсації інвалідам 3-ї групи в 30 мінімальних заробітних плат, визначену законом на момент встановлення інвалідності, встановлений інший розмір такої компенсації, а саме у фіксованому розмірі 189 гривень 60 копійок.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови Верховною Радою України
неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати в бік її збільшення, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом
законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно зі ст.71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може
призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

          Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.48 Закону викладена в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

         Разом з цим, 22.05.2008 року Конституційним Судом України у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) ухвалено рішення № 10-рп/2008 , відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р.  № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

         Конституційний Суд України відзначив, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, тому законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу повинно бути виплачено одноразову компенсацію саме в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності, у зв’язку з чим при розрахунках виходить з розміру мінімальної заробітної плати 922 гривень, яка була встановлена з 01.12.2010 року ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009р. і існувала на момент виплати.

При цьому суд також не приймає заперечення відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, оскільки судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

У зв’язку з цим суд вважає дії відповідача по виплаті одноразової компенсації позивачу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, а не на підставі ст. 48 Закону, неправомірними.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у
відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь
держави.

        На підставі ст. ст. 3, 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, керуючись  ст. ст. 2, 3, 11, 17, 18, 88, 122, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

    П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової компенсації, як особі, яка стала інвалідом 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації, як особі, яка стала інвалідом 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30 мінімальних заробітних плат,  яка була встановлена законодавчо  на 14.12.2010 року..

          На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                                    Н.П.Кір’якова

12.12.2011