АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-378/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст.124 КУпАПКащук А.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2011 р. . м. Черкаси
Суддя апеляційного суду Черкаської області Суходольський М.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Звенигородського районного суду від 27 травня 2011 року, якою закрито провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд
в с т а н о в и в :
Постановою судді відносно ОСОБА_3 провадження в адміністративній справі закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Обґрунтовуючи свій висновок суддя послалась на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, згідно схеми ДТП зіткнення відбулося на смузі руху ОСОБА_3, останній не перетинав рух автомобіля "Тойота" при виїзді з прилеглої території, при виїзді на перехрестя він ніяким чином не перешкоджав водію автомобіля "Тойота", тому на думку судді, вина водія ОСОБА_3 не доведена у вчиненні ДТП. Згідно схеми ДТП водій автомобіля "Тойота" виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем ОСОБА_3, оскільки не вибрав безпечної швидкості.
На постанову судді ОСОБА_2., як учасник дорожньо-транспортної пригоди, подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що про прийняте рішення він взнав лише 01.11.2011 року, коли отримав копію позовної заяви ОСОБА_3 про відшкодування збитків та просив скасувати постанову судді про закриття провадження в адміністративній справі і винести нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і призначити йому покарання.
В обґрунтування своїх вимог спирається на те, що 08 квітня 2011 року він рухався автомобілем "Тойота" по головній дорозі зі швидкістю 40-45 км/год в м. Звенигородка. На дорогу вискочила собака і він зробив маневр, щоб об’їхати її і в цей час зіткнувся з автомобілем "Форд" під керуванням ОСОБА_3, який виїхав з провулка на головну дорогу, не надавши йому переваги в русі, оскільки він рухався по головній дорозі.
Він викликав працівників ДАІ, які протокол про адміністративне правопорушення склали на ОСОБА_3 Та обставина, що він об’їжджаючи перешкоду, виїхав на зустрічну смугу руху, не може бути причиною його вини у вчиненому правопорушенні, оскільки він рухався по головній дорозі, а ОСОБА_3 виїхав на головну із другорядної дороги.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг, водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 рухався на автомобілі "Тойота" по головній дорозі, а ОСОБА_3 виїхав на автомобілі "Форд" на головну дорогу з другорядної дороги, тому ОСОБА_3 зобов’язаний був дати дорогу водію "Тойота" під керуванням ОСОБА_2 незалежно від того на якій ділянці дороги знаходився транспортний засіб ОСОБА_2 і в якому напрямку він рухався, тим більше, що ОСОБА_3 побачив, що по головній дорозі наближається до перехрестя автомобіль "Тойота" під керуванням ОСОБА_2.
Вказана норма закону є пріоритетною при проїзді перехрещень нерівнозначних доріг і не підлягає розширеному тлумаченню або підміні на іншу норму закону, зокрема на п.10.2 ПДР України.
Розглядаючи справу по суті суддя належним чином не з’ясувала обставини справи, не звернула уваги на пояснення інспектора ВДАЇ Дяченка С.А. та іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, вдалася до аналізу норми закону, передбаченого п.10.2 ПДР України та обставин події, які фактично не мають значення для правильного з’ясування обставин справи і дійшла помилкового висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Так, інспектор ВДАІ та ОСОБА_2 пояснили, що ОСОБА_2 рухався по головній дорозі, а ОСОБА_3 виїхав на головну дорогу з другорядної дороги, не надавши дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі.
Законодавець не визначає по якій саме смузі повинен рухатися транспортний засіб по головній дорозі, з якою швидкістю, на якій відстані тощо. Законодавець зобов’язує водіїв, що рухаються по другорядній дорозі, дати дорогу транспортному засобу, що рухається по головній дорозі незалежно від напрямку руху.
Оскільки рішення суду в даній адміністративній справі є незаконним, тому таке рішення підлягає безумовному скасуванню.
За вказаних обставин події ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Стягнення на ОСОБА_3 не може бути накладене, оскільки пройшли строки накладення стягнення, передбачені ст.38 КУпАП.
Не заслуговують на увагу обґрунтування судді про невідповідність адміністративного протоколу вимогам ст.256 КУпАП, оскільки зазначені недоліки не впливають на можливість встановлення події, правильності встановлення обставин справи та на права і обов’язки сторін – учасників ДТП. Крім цього, ніхто із учасників не оскаржував вказаний протокол у встановленому законом порядку.
Встановивши неповноту при оформленні матеріалів ДТП, суддя мала право направити матеріали на дооформлення в органи ВДАІ
Що стосується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, то його слід поновити, виходячи із принципу законності судового рішення та обставин, що стали причиною такого пропуску.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП
п о с т а н о в и в :
Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Постанову судді Звенигородського районного суду від 27 травня 2011 року, якою відносно ОСОБА_3 закрито адміністративне провадження із-за відсутності складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП скасувати.
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а адміністративне стягнення не накладати, оскільки пройшли строки його накладення, передбачені ст.38 КУпАП. Провадження в справі закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя М.І.Суходольський