Справа № 2-5846/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

25.11.2011 року                                                                                м. Нікополь

                          Нікопольський  міськрайонний суд  Дніпропетровської області

                      В складі: головуючого - судді                        Бабаніної В.А.

                     При  секретарі                                          Нагаєвій  Н.О.

         З участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Нікополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про стягнення боргу

                                                            Встановив:

            08.02.1011 року  ОСОБА_1 звернувся з позовом  у якому вказує, що 05.10.2008 р. надав ОСОБА_3 позику у сумі 60000,00 грн. Передачу грошей оформили розпискою від 05.10.2008 р.

           Як вказано у розписці, відповідачка зобов'язалася повернути всю позичену суму за першою вимогою позикодавця. Його неодноразові усні звертання до відповідачки щодо повернення суми боргу не дали результату, тому листом від 02.11.20010 р., що вручений відповідачці 26.11.2010 р., він письмово вимагав від неї повернення позичених грошових коштів.

           Кінцевий строк сплати суми боргу сплинув 26.12.2010 р., але ОСОБА_3 не виконала умов договору позики і борг не повернула. .

           Позивач просить  стягнути з  ОСОБА_3 на його користь  суму боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення повернення боргу –60600,00 гривень, проценти від суми позики за період з 05.10.2008 року по 08.02.2011рік  в сумі 14355,20 грн.,  три відсотки річних від простроченої суми -216,99 грн., судові витрати по справі.

          Відповідач позовні вимоги визнала частково і пояснила, що фактично взяла у ОСОБА_1 по договору позики 58 000 гривень які не повернула за відсутністю коштів.  

           Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню.

           Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України, підтвердженням укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Позивач надав суду розписку ОСОБА_3 від 05.10.2008 року в якій вона підтверджує, що взяла у ОСОБА_1 60000 гривень, які зобов’язується повернути за першою вимогою( а.с.7) копію листа до ОСОБА_3, надіслану  ОСОБА_1 з проханням  повернути борг протягом  семи днів після одержання  листа. , якого  ОСОБА_3 отримала 26.11.2010 року, про що свідчить поштове повідомлення ( а.с.8). Посилання  ОСОБА_3 , що позику вона отримала від ОСОБА_1. в розмірі 58000 гривень, нічим не підтверджено, оскільки розписка написана нею власноручно, про що підтвердила ОСОБА_3 у судовому засіданні, свідчить про одержання нею 60 000 гривень .

             За вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.       ОСОБА_3 суму боргу не повернула.

Суд вважажє, що позови в частині стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 60000 гривень підлягають повному задоволенню з урахуванням індексу інфляції відповідно до ст.625 ЦК України стягненню підлягає 60600,00 гривень

Що стосується вимог ОСОБА_1 щодо стягнення  процентів за користування грошима, то ці вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно п.5 розділу VIII „ Прикінцевих положень” Закону „ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.4 Закону надання коштів ( грошових) у позику є фінансовою послугою. Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку,різновидом якого є проценти( п.5 ч.1 ст.1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами,а також фізичними особами- суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

ОСОБА_1 не є фінансовою установою, а також фізичною особою- суб’єктом підприємницької діяльності, що надає фінансові послуги, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

                                    Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено при подачі позову 751,72 грн. судового збору і 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Витрати по судовому збору підлягають стягненню в сумі 606 гривень.

              Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 10,11,212,214,215,88 ЦПК України, суд

                                                                           Вирішив:

                       Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

             Стягнути з ОСОБА_3 на  користь  ОСОБА_1 суму  боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення повернення боргу –60600,00 гривень, судові витрати по справі -726 гривень,  а всього-61326 ( шістдесят одну тисячу триста двадцять шість гривень). В іншому відмовити.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду  Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення через Нікопольський міськрайонний суд, особами які  брали участь у справі і не були присутніми під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення

Суддя:В. А. Бабаніна