Справа №  2-352/11      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року                                                                                                м.Алушта

          Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

          головуючого судді –Хотянової В.В.,

          при секретарі –Мельниковій А.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушти цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

          У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення  205 701 грн 60 коп, отриманих за недійсним правочином.

          У квітні 2011 року позовні вимоги уточнила,  посилаючись на вимоги ст. ст. 612, 611, 625, 22, 23 ЦК України просила  стягнути  матеріальну шкоди у розмірі 205701 грн 60 коп,  суму еквівалентну 26 000 доларам США ,  з урахуванням індексу інфляції у розмірі 144 884 грн 04 коп,  3% річних у сумі 36659 грн 31 коп, майнові збитки у розмірі  25 000 грн , моральну шкоди у розмірі 25 000 грн.

           Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

          У 2004 році позивач ОСОБА_1 звернулася до підприємства «АТА-Юг»директором якої була відповідач ОСОБА_2 з метою здійснити обмін належної їй квартири. Згодом вона із ОСОБА_2 дійшли згоди щодо того, що ОСОБА_1 продає свою квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3, та придбає квартиру АДРЕСА_1. При цьому їй було пояснено, що власником даної квартири рахується ОСОБА_4, але дана квартира придбана за кошти самої ОСОБА_2 та є її власністю. Обидві квартири оцінені у 26000 доларів США.

          19 листопада 2004 року в офісі ПП «АТА юг»булі проведені розрахунки, ОСОБА_1  передала ОСОБА_2 кошти  на придбання квартири в розмірі 26 000 даларів США для придбання квартири по АДРЕСА_1. В той же день у нотаріальній конторі був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, згідно якого ОСОБА_1 було продано належну їй квартиру, але договір на придбання квартири АДРЕСА_1 укладено не було, оскільки ОСОБА_4 відмовився його укладати, пояснивши,  що він є власником та грошей за квартиру не отримав. Тобто від передачі у власність вказаної квартири відповідачка відмовилась,  не повернув при цьому отримані від ОСОБА_1 кошти у сумі  26 000 доларів США.

          ОСОБА_2 запевнила її що вирішить цю проблему, позивач цим часом може проживати у квартирі яку мала намір придбати.

          Рішенням Апеляційного суду АР Крим ОСОБА_2 визнано покупцем спірної квартири, проте нею договір купівлі-продажу не оформлений, гроші не повернуті а позивача виселено з квартири.

         ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2  не виконала взятих на себе зобов’язань, вважається боржником, що прострочив,  так як не приступила до виконання зобов’язань та не  виконала його в строк, встановлений договором.

          Посилаючись на вимоги ст.ст. 611 , 625 ЦК України просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 205701,6 гривень ( суму еквівалентну  26 000 доларам США),  збитки у вигляді інфляції 144884,04 гривні, 3 відсотки річних у сумі 36659,31 гривень.

          ОСОБА_1  також просить стягнути майнову шкоду у сумі 25000 гривень  , моральну шкоду в розмірі 25000 гривень, посилаючись на те , що  з вини відповідача була позбавлена житла,  змушена  знімати  житла, виїхала за межі Алушти, що негативно  вплинуло на її стан здоров*я.

          В судових засіданнях позивач  та її представник підтримали позовні вимоги з уточненнями, відповідач та її представник проти позову заперечували, вказавши що по кримінальній справі, що розглянута Ялтинським міським судом щодо ОСОБА_4 ОСОБА_1 визнано потерпілою, а відповідно він і повинен відшкодовувати завдану їй шкоду, також зазначила що саме ОСОБА_4 отримав від неї кошти на придбання квартири, саме між ними виникли правовідносини з купівлі -продажу квартири, саме у його власності перебувала квартира на момент домовленості щодо її продажу. Просять суд застосувати строки позовної давності.

          Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

   Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.  

        Матеріалами справи встановлено, що у 2004 році  ОСОБА_1 звернулася до агенства нерухомості, директором якого була на той час  відповідач ОСОБА_2 (ОСОБА_2) з метою здійснити обмін належної їй квартири. Згодом вона із ОСОБА_2 дійшли згоди щодо того, що ОСОБА_1 продає свою квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3, та придбає квартиру АДРЕСА_1. При цьому їй було пояснено, що власником даної квартири рахується ОСОБА_4, але дана квартира придбана за кошти самої ОСОБА_2 та є її власністю. Обидві квартири оцінені у 26000 доларів США.

          19 листопада 2004 року були проведені розрахунки, ОСОБА_1  передала ОСОБА_2 кошти   в розмірі 26 000 доларів США для придбання квартири по АДРЕСА_1. В той же день у нотаріальній конторі був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, згідно якого ОСОБА_1 було продано належну їй квартиру, але договір на придбання квартири АДРЕСА_1 укладено не було, оскільки ОСОБА_4 відмовився його укладати, пояснивши,  що він є власником квартири , але грошей за квартиру не отримав.

          Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 02 грудня 2008 року (а.с. 13-14) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та інших про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу задоволено частково.

          Визнано договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 20.10.2004 року в частині визнання покупцем ОСОБА_4 недійсним.

Визнано ОСОБА_2 покупцем квартири за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Згідно частини 1 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи відповідача, що на момент коли сторони мали намір укласти угоду щодо спірної квартири її власником був саме Пастухов суд не приймає, оскільки право власності не залежить від моменту набрання судовим рішенням законної сили у випадку захисту такого права способом його визнання, чи іншим передбаченим законом способом.

Таким чином право власності на спірну квартиру належало ОСОБА_2 з моменту її придбання, тобто з 20.10.2004 року, а не з моменту прийняття рішення про визнання її покупцем.

Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 16.06.2010 року яким засуджено ОСОБА_4 за ст. 190 ч. 4 КК України (а.с. 7-9) встановлено що ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння грошима покупця квартири ОСОБА_1, яка здійснила розрахунок за придбання квартири з фактичним власником ОСОБА_2 в сумі 26000 доларів США, які остання передала ОСОБА_4 для дотримання формальностей у присутності учасників правочину, останній вказані грошові кошти привласнив, договір підписувати відмовився. Із вироку суду убачається, що кошти для придбання квартири ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у розмірі 26 000 доларів США  ( а.с.7-9).

          Згідно до частини 2 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 202 ЦК України встановлює,  що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Судом встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили певні дії спрямовані на набуття певних цивільних прав та обов’язків, щодо купівлі-продажу спірної квартири, що підтверджується судовими рішеннями та матеріалами справи, а відповідно мав місце правочин.

Згідно частині 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно статті 657 ЦК договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином правочин щодо купівлі-продажу квартири мав бути посвідчений нотаріально, але відповідач ухилилася від його нотаріального посвідчення, навіть після захисту судом її права власності на квартиру шляхом визнання її покупцем. Крім того до цього часу кошти, отримані для укладання правочину  позивачці не повернуті.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Правові наслідки порушення зобов’язань передбачені ст. 611 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів гне встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання  має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо  інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Передбачене частиною 2 ст.625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його  майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Офіційний індекс інфляції , що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення  купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, визначення  в договором грошових зобов’язань в іноземній валюті унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 для виконання зобов’язання по купівлі квартири  кошти у розмірі 26 000 доларів США, а не в національній валюті . При перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну суд враховує офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним Банком оновить 791 грн 16 коп за 100 доларів США та на який посилається позивачка в позовних вимогах. З урахуванням наведено сума боргу становить 205 701 грн 60 коп. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, а позовні вимоги про стягнення  матеріальної шкоди з урахуваннями індексу інфляції, трьох відсотків річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

          Суд також не погоджується із твердженням відповідача щодо спливу строку позовної давності.

Згідно до статті 264 ЦК позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

          З вироку Ялтинського міського суду від 16.06.2010 року яким засуджено ОСОБА_4 за ст. 190 ч. 4 КК України вбачається що позивачем був заявлений цивільний позов в кримінальній справі, проте по суті він розглянутий не був. З часу набрання вироком законної сили строк було перервано, та станом на день подачі позову він не сплив.

          Таким чином твердження відповідача про те що строк позовної давності сплив спростовується матеріалами справи.

          Статтями 10 та 11 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і суд розглядає цивільні справи  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     ОСОБА_1 просить також стягнути на її користь матеріальну шкоду у розмірі 25 000 грн, посилаючись на те, що вона була позбавлена свого житла,  кошти за житло її не повернуті, тому вона змушена була   орендувати інше житло, на що витратила 25 000 грн. Моральну шкоду просить стягнути у розмірі 25 000 грн, так як хвилювалась, всі ці обставини негативно вплинули на її стан здоров*я.

Враховуючи , що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування наявності матеріальної та моральної шкоди та її розміру, не надано доказів в підтвердження причинного зв’язку  між її хворобою та невиконанням відповідачем зобов’язань, тому в даній частині позов також задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача  на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати, витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду, розмір  та сплата яких підтверджується  письмовими доказами.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  202, 264, 610, 612, 611, 612,625 , 22, 23 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 3, 7, 10, 11, 61, 88, 131, 174, 175, 179, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 205701 (двісті п`ять тисяч сімсот одну) грн. 60 коп., витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати, пов’язані зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.

          В іншій частині позову відмовити.    

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому зсіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

          Суддя                                                                                                    В.В.Хотянова