ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
19.10.06 Справа№ 5/2603-18/68а
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом | Приватного підприємства (надалі ПП) „Телетон” |
до | Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова |
про | скасування податкового повідомлення-рішення, |
з участю представників сторін:
від позивача: [...] –представник (довіреність від 12.09.2006 року);
від відповідача: [...]–старший державний податковий інспектор (довіреність №21898/9/10 від 08.11.2005 року),
В С Т А Н О В И В :
що ПП “Телетон” звернулося до господарського суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000751930/1/15766/10/19 від 11.07.2006 року, прийнятого ДПІ у Франківському районі м.Львова.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не порушувались норми підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, оскільки підприємство сплачувало узгоджені податкові зобов‘язання у вказані терміни. Окрім того, вважає позивач, що пройшли всі строки давності та граничні строки стягнення податкового боргу відповідно до пунктів 15.1 і 15.2 статті 15 згаданого Закону.
Також, позивач клопотанням від 15.08.2006 року просить повернути частину коштів, сплачених при поданні позовної заяви в більшому розмірі.
В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечує та вважає, що строк давності, передбачений ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не поширюється на штрафні санкції, оскільки вони не є податковим зобов‘язанням. Окрім того, представник органу державної податкової служби зазначає, що строки давності на визначення штрафу не поширюються, а тому, він може бути визначений органом державної податкової служби протягом невизначеного проміжку у часі.
Окрім того, представниками сторін добровільно визнано обставини щодо несвоєчасності сплати податкового зобов‘язання платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи; в їх достовірності у сторін не виникає сумніву, а тому, вважають, що вони можуть не доказуватись.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
За результатами перевірки позивача ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт за №23 від 19.05.2006 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення за №10835/0000751930/10/19 від 19.05.2006 року.
Згаданим податковим повідомленням-рішення органом державної податкової служби за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов‘язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб, передбаченого підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме за затримку на один календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 28337 грн. 56 коп., на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону, ПП „Телетон” зобов‘язано сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 2830 грн. 76 коп.
За результатами розгляду скарги платника податків за №24/05-2006 від 05.06.2006 року ДПІ у Франківському районі м.Львова прийняла рішення за №14260/10/25-0 від 26.06.2006 року, яким згадане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а ПП „Телетон” надіслано податкове повідомлення-рішення за №0000751930/1/15766/10/19 від 11.07.2006 року.
Дане податкове повідомлення-рішення приватне підприємство просить скасувати.
Даючи правову оцінку оспореному податковому повідомленню-рішенню, господарський суд виходив з таких міркувань.
Обставини несплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, були визнані сторонами (позивачем та відповідачем), а тому, місцевий господарський суд, у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України, врахувавши, що в їх достовірності та добровільності їх визнання не виникає сумніву, і проти цього не заперечують сторони, вважає за недоцільне доказувати їх останніми (сторонами).
Згідно п.17.3 ст.17 згаданого Закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Як передбачено підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту (податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання), податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається зі змісту наведеної норми перебіг строку давності пов‘язується з моментом настання дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
В даному випадку має місце застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, протягом граничних строків, визначених згаданим Законом.
Отже, строк давності, передбачений підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 згаданого Закону, як вбачається з наведеної норми, на такі податкові правовідносини не розповсюджується, оскільки, не можна визначити його перебігу через відсутність регулювання порядку подання декларації, в якій би зазначалась сума штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених податковим законодавством.
Суд звертає увагу також і на те, що в податковому законодавстві відсутня норма, яка б дозволяла нараховувати та стягувати штрафні санкції без строків давності.
У відповідності до вимог ч.3 ст.8 Конституції України, норми останньої є нормами прямої дії.
Згідно ч.2 ст.3 Конституції України, права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов‘язком держави.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки податковим законодавством не визначено строку давності щодо застосування штрафної санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов‘язання протягом граничних строків, з врахуванням викладених норм, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону у відповідності до ч.7 ст.9 КАС України, з метою прийняття постанови, яка б гарнтувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
Як вбачається з представлених копій платіжних доручень за №839 від 22.07.2002 року, №322 від 25.10.2001 року, №191 від 24.07.2001 року, №190 від 23.07.2001 року, №122 від 20.04.2001 року сума податкового боргу 14612 грн. 67 коп., граничний термін сплати якої настав 20.04.2001 року, сплачена 23.04.2001 року; сума податкового боргу 10033 грн. 40 коп., граничний термін сплати –20.07.2001 року, сплачено - 24.07.2001 року; сума податкового боргу 785 грн. 40 коп., граничний термін сплати - 22.10.2001 року, сплачено - 26.10.2001 року; сума податкового боргу 2906 грн. 09 коп., граничний термін сплати - 22.07.2002 року, сплачено –24.07.2002 року.
Окрім того, у відповідності до вимог підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, право податкового органу на застосування штрафу передбаченого наведеною нормою, в даному випадку, виникло після закінчення 30 календарних днів за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, однак, таке право було реалізовано лише 19.05.2006 року (дата прийняття спірного податкового повідомлення-рішення).
Враховуючи те, що у відповідності до вимог п.17.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, та те, що з моменту виникнення права податкового органу на застосування штрафу та з моменту сплати позивачем податкового боргу пройшло понад 1095 днів, суд вважає, що в даному випадку органом державної податкової служби несвоєчасно, тобто з порушення розумного строку –1095 днів, застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції оспореним податковим повідомленням-рішенням.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст.94 КАС України, документально підтвердженні судові витрати присудити на користь позивача, при цьому, суд виходив з суми судового збору визначеної у відповідності до вимог п.2 ч.3 Розділу VІІ КАС України.
Окрім того, враховуючи те, що позивачем сплачено платіжним дорученням за №895 від 21.07.2006 року 85 грн. 00 коп. державного мита, а судовий збір у даній категорії спорів становить, згідно п.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, 3 грн. 40 коп., суму в розмірі 81 грн. 60 коп. повернути позивачу на підставі ч.2 ст.89 КАС України.
Що стосуються клопотання позивача про повернення 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, то в такому слід відмовити, оскільки, повернення таких відбувається в загальному порядку визначеному чинним законодавством.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Скасувати, прийняте ДПІ у Франківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення за №0000751930/1/15766/10/19 від 11.07.2006 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Телетон” (код ЄДРПОУ 22359316), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Кульпарківська, 95, 3 грн. 40 коп. судового збору.
4. Повернути Приватному підприємству „Телетон” (код ЄДРПОУ 22359316), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Кульпарківська, 95, сплачений платіжним дорученням за №895 від 21.07.2006 року в більшому розмірі судовий збір в сумі 81 грн. 60 коп.
5. В задоволенні клопотання від 15.08.2006 року про повернення 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення відмовити.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.