1-1/2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  21.11.2011    року Талалаївський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді                    Тіщенко Л.В.

при секретарі                              Зірка В.П.

з участю прокурора                    Ніщименка В.М.

захисника                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, освіта середня, уродженця с. Рогинці Роменського району, Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, одруженого, на момент вчинення злочину працюючого майстром цеху КіПРС НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», раніше  не судимого

в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, освіта середня, уродженця с. Гурбинці Срібнянського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_2, на момент вчинення злочину працюючого водієм цеху інтенсифікації видобутку нафти Полтавського тампонажного управління ВАТ «Укрнафта», раніше не судимого

в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового слідства підсудні обвинувачуються в тому, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді майстра з ремонту свердловин НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», протягом вересня-жовтня 2009 року користуючись доступом та технічною можливістю збору нафти, накопичив її  в цистерну ємністю 25 м3. В подальшому, враховуючи, що нафта потребує особливих умов транспортування, ОСОБА_2 вступив у злочинну змову з водієм цеху інтенсифікації видобутку нафти Полтавського тампонажного управління ВАТ «Укрнафта» ОСОБА_3, з яким домовився про надання спеціалізованого транспорту для незаконного заволодіння зібраною на свердловинах нафтою та перевезення її. 09 жовтня 2009 року ОСОБА_3, працюючи по заявці на свердловині № 203 Скороходівського нафтового родовища, на прохання ОСОБА_2 на автомобілі-бензовозі МАЗ, реєстраційний номер СВ 26-98 АС, який належить Полтавському тампонажному управлінню ВАТ «Укрнафта», заїхав на свердловину № 1 Скороходівського нафтового родовища, де того дня перебувала 25 м3 бочка з нафтою і в період часу з 14 год. 30 хв. до 18.00 год. разом з ОСОБА_2 завантажили в цистерну даного автомобіля 5060 кг. нафти. ОСОБА_3 виїхав з території свердловини, ОСОБА_2 на власному автомобілі ВАЗ 21115 супроводжував автомобіль ОСОБА_3 Рухаючись по автошляху Обухове-Срібне, не доїжджаючи близько 5 км. до смт. Срібне ОСОБА_3 звернув з дороги в поле, де на відстані близько 200 м. від дороги під лісосмугою був зупинений працівниками служби економічної безпеки Чернігівського нафтопромислового району близько 18.30 год. ОСОБА_2, який супроводжував автомобілі ОСОБА_3, був зупинений працівниками служби економічної безпеки Чернігівського нафтопромислового району неподалік на автошляху Обухове-Срібне.  Згідно висновку повторних судово –товарознавчої та судово-економічної експертиз, сума недоодержаного ВАТ «Укрнафта» доходу в зв’язку із втратою майна, а саме нафти масою 5060 кг., враховуючи, що в ній містилось 23,6 % води, складає 10110, 87 грн.            В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому не визнав і показав, що  9 жовтня 2009 року близько 11.00 год. він приїхав на свердловину, щоб злити воду, що була в бочці, поскільки бригада наступного дня мала переїжджати на інше місце, а кран забирає тільки пусту бочку. Коли почав зливати, помітив, що в там знаходиться рідина чорного кольору, він закрив бочку, зателефонував своєму безпосередньому керівництву – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і сказав їм про це, також він сказав, що хоче попросити ОСОБА_3, щоб той приїхав і відкачав цю суміш, і відвіз її на нафтопромисел № 4. Після цього зателефонував ОСОБА_3, той погодився приїхати на свердловину і відкачати суміш. Потім підсудний поїхав додому. Близько 14.00 год. йому зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що рідина дуже погано відкачується, тому підсудний вирішив поїхати до нього на свердловину. Перекачування  суміші затягнулося, і ОСОБА_2 знову поїхав додому. Близько 18.00 год. йому зателефонував ОСОБА_3, і повідомив про те, що суміш не вдалося злити на нафтопромислі, і тому він повезе її на Гнідинський ГПЗ, а так як документів на перевезення нафтової суміші в нього не було, попросив його супроводжувати.  ОСОБА_2 супроводжував ОСОБА_3 на власному автомобілі до с. Довгалівка, потім розвернувся і поїхав додому, а ОСОБА_3 поїхав далі. По дорозі додому його наздогнав автомобіль «Шкода» з  працівниками ДПС  та  внутрішньої безпеки «Чернігівнафтогаз», відібрали в нього телефон і повезли до місця, де стояв ОСОБА_3. Потім викликали працівників УБОЗу, які  забрали підсудного в м. Прилуки, де намагалися здійснювати психологічний тиск,  в результаті чого він написав явку з повинною. З ОСОБА_3 ніякої змови у нього не було і привласнювати дану нафтову суміш він не мав на меті, все це робив з відома безпосереднього керівництва.                                                                                                                                   

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3  свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав та суду показав, що 09 жовтня 2009 року він згідно заявки НГВУ був направлений на дві свердловини  № 46 «Матлахове» і № 203 «Скороходове». Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_2 і попросив відкачати з бочки залишки нафтової суміш, адже його машина була пристосована для відкачування рідини з домішками нафти, також ОСОБА_2 сказав, що керівництво про все знає. Підсудний приїхав на свердловину № 1 Скороходівського родовища, почав закачувати суміш, але вона була дуже густа, підсудний зателефонував ОСОБА_2 і сказав про це. ОСОБА_2 через деякий час приїхав на свердловину, побув близько  25 хвилин, а потім поїхав додому. Коли вся рідина була закачана, підсудний поїхав до цеху-промислу № 4, щоб злити її там у резервуар, але там було все зачинено і, не знайшовши нікого з операторів,  він знову зателефонував ОСОБА_2  і сказав, що поїде зливати суміш на Гнидинцівський ГПЗ, там приймають вантаж в любий час, тому що наступного дня йому необхідно було перевозити нафту. По дорозі звернув  в посадку і коли зупинився, побачив позаду машину «Шевроле Нива», звідти до нього підійшли працівники служби охорони НГВУ  і витягнули  з машини. Потім його повезли в м. Прилуки. Ніякої злочинної змови у підсудного з ОСОБА_2 не було, привласнювати дану нафтову суміш він не мав на меті, був упевнений, що ОСОБА_2 про все домовився з керівництвом.                                                             

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він з 2004 року працює директором Гнідинцівського ГПЗ. На території заводу є дренажний колодязь НГВУ для зливу нафти, нафтоводяну суміш їхній завод не приймає. Після закінчення робочого дня проїхати на територію заводу без погодження з ним особисто неможливо. 09 жовтня 2009 року ніхто з ним не погоджував прийняття нафто-водяної суміші, тим більше, що без супровідного листа вони нічого не приймають. Дана суміш сама по собі не представляє цінності, для її переробки потрібно промислове обладнання.                                                                                                                         

Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні показав, що він працює начальником ЦНВГ № 2 НГВУ «Чернігівнафтогаз». У їх на підприємстві передбачено прийняття нафто-водяної суміші, але тільки за наявності відповідних документів, попередивши його особисто про такий вантаж, без документів вони машину не приймають.  09 жовтня 2009 року його ніхто не повідомляв, що буде машина з нафто-водяною сумішшю, випадків, щоб машину приймали без документів, він не пам’ятає.                                                                                                                                   

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що  він працює начальником цеху ІВН Полтавського тампонажного управління, під його керівництвом працював ОСОБА_3 09 жовтня 2009 року була заявка на машину для підвозу води на свердловини, куди і був направлений ОСОБА_3, було виписано подорожній лист, в якому вказано вантаж, який буде перевозитись, машина переходить у розпорядження замовника і підпорядковується йому. Внутрішні маршрути міняє сам замовник, він же підписує  і супровідні листи. На кожну машину розробляється маршрут руху, ОСОБА_3 його не порушив. У випадках, коли машина не розвантажена, її можна поставити в гараж, але за наявності відповідних документів і попередивши службу безпеки.                                                                                                                        

Свідок ОСОБА_5  в судовому засіданні показав, що  він працює начальником  цеху КіПРС «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» і у його підпорядкуванні працював ОСОБА_2 майстром в бригаді, і був матеріально-відповідальною особою. 09 жовтня 2009 року він був у відрядженні і всі питання вирішував ОСОБА_6  ОСОБА_2 йому нічого не повідомляв про те, що необхідно викачка і перевезення нафто-водяної суміші. При можливості дана суміш відкачується в лінію. Для того, щоб замовити необхідну для цього машину, потрібно зробити замовлення, це робиться до 11.00 год., ОСОБА_2 такого замовлення в той день не зробив.                               

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав,  що він працює майстром  з ремонту свердловин цеху КіПРС НГВУ «Чернігівнафтогаз», до його обов’язків входить підписувати подорожні листи автомобілям, які працюють на свердловині по заявці. В межах цеху діють внутрішні перевезення, на які немає накладних, але при виїзді за межі цеху потрібна накладна, але бувають такі ситуації, коли перевозять без документів.                                                                      

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,  що працювали у бригаді майстра ОСОБА_2 в судовому засіданні показали,  що у ємності завжди знаходиться суміш води і нафти, яка використовується для глушіння свердловин, при переїзді на інше місце потрібно бочку звільнити, суміш звичайно відкачують у лінію, випадків, щоб суміш відкачували у машину, вони не пам’ятають. Для того, щоб перевозити ємність, її необхідно звільнити, поскільки перевозити її з рідиною не дозволено.                                                                       

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він працює  начальником служби безпеки Чернігівського нафтопромислового району ВАТ «Укрнафта». 09 жовтня 2009 року він разом із ОСОБА_18,  ОСОБА_19  та ОСОБА_20  поїхали  в Талалаївку на  свердловину №1 Скороходівського родовища відслідкувати,  як працює автомобіль ОСОБА_3  О 15.00 год. вони приїхали на свердловину,  де працювала бригада ОСОБА_2, і побачили автомобіль ОСОБА_3 Пізніше приїхав ОСОБА_2, а близько 18.00 год. вони звідти поїхали. Свідок знав, що автомобіль ОСОБА_3 в цей день не був замовлений на дану свердловину, тому  зателефонував начальнику Талалаївського ВДАІ , щоб той прослідкував, куди він поїде. Пізніше ОСОБА_21 зателефонував і сказав, що автомобіль ОСОБА_3 поїхав в сторону с. Обухове. Свідок з підлеглими поїхали в цьому напрямку і  побачили, що автомобіль  ОСОБА_2 стоїть при дорозі, а МАЗ ОСОБА_3 стоїть в кущах. Свідок підійшов до машини ОСОБА_3 і попросив його вийти з кабіни,  документів на вантаж  у нього не було ніяких. Свідок зателефонував  співробітникам Прилуцького УБОЗу та в Срібнянський РВ УМВС, щоб вони приїхали,  поскільки це була територія Срібнянського району. Приїхала слідчо - оперативна група, зробили необхідні слідчі дії, потім забрали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в Прилуки.                              

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він працює на посаді  інженера-контролер ЦТТ НГВУ «Чернігівнафтогаз». 09 жовтня 2009 року він разом із ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 поїхали на Скороходівську свердловину, щоб від слідкувати , як працює машина ОСОБА_3 Коли від’їхали від свердловини, то попереду  їхав МАЗ,  який потім звернув з дороги у посадку. Коли свідок підійшов до машини, там сидів водій ОСОБА_3, який вийшов з кабіни і нічого не пояснював.  Пізніше приїхали працівники міліції і стали все оформляти.                                                                                                                         

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що він працює начальником Талалаївського ВДАІ. 09 жовтня 2009 року йому зателефонував начальник служби охорони НГВУ ОСОБА_17 і попросив прослідкувати, куди поїде автомобіль МАЗ «бочка».  Свідок поїхав на залізничний переїзд і десь через годину  побачив,  як автомобіль  МАЗ з білою кабіною поїхав в бік села Скороходове. Свідок поїхав на перехрестя в с.Скороходове і побачив, як МАЗ поїхав у бік м. Бахмач.                                                                                                                                    

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що він працює  начальником  ЦВНГ №4 НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта». На його об’єкті працівники працюють цілодобово.  У цеху є технологічні колодязі, в які зливають нафто-водяну суміш із свердловин, за це відповідають спеціальні працівники, які приймають все по документах і роблять відмітку у журналі. Але про все потрібно попереджати начальника. Особисто йому ні ОСОБА_2, ні його керівництво,  не телефонували  і не попереджали  про те, що була  необхідність зливу у колодязь нафто-водяної суміші.                                                                                                               

Свідок            ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що він працює на посаді заступника начальника служби безпеки НГВУ «Чернігівнафтогаз», 09 жовтня 2009 року він  разом з ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, знаходячись в районі Скороходівського родовища, побачив, що близько 14.00 год. на територію свердловини під’їхав автомобіль Варвинського ІВН Полтавського ТУ. До автомобіля, водієм якого був ОСОБА_3, під’їхав майстер ОСОБА_2 і  вони про щось розмовляли. Після цього ОСОБА_3 витяг гумовий шланг,  затягнув його на ємність,  опустив в люк і почав відкачку рідини. Після 17-ї години МАЗ  проїхав у напрямку від с. Скороходове в сторону с. Обухове, свідок разом з іншими поїхали за ним. Доїхавши до перехрестя в сторону Срібного, автомобіль звернув з дороги, з’їхав з дороги в сторону посадки. В цей час з правого боку дороги стояв автомобіль ВАЗ 2115. Автомобіля ОСОБА_3  вже не було помітно з дороги, лише помітили білий дах кабіни. ОСОБА_17 пішов до кабіни водія, а свідок піднявся на цистерну,  відкрив люк, там була рідина з запахом нафти.  Автомобіль, що стояв з правого боку,  вже розвернувся і стояв у іншому напрямку. Під’їхала патрульна служба ДАІ і повідомила, що то автомобіль ОСОБА_2  Після цього свідок сів у автомобіль працівників ДАІ і поїхали наздоганяти автомобіль  ОСОБА_2. Десь за 2 км від місця події зупинили автомобіль ОСОБА_2, всі поїхали до місця події. Через деякий час була викликана оперативно - слідча  група Срібнянського РВ УМВС, також приїхали працівники УБОЗу і почали виконувати свою роботу, а свідок поїхав у Прилуки.                                                   

Свідок  ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що він працює провідним фахівцем служби безпеки Чернігівського нафтопромислового району ВАТ «Укрнафта», 09 жовтня  2009 року, згідно вказівки начальника служби безпеки він разом з  ОСОБА_17, ОСОБА_18,  ОСОБА_20 прибули на територію  Талалаївського району на свердловину №1, де знаходилися десь до 15-16 години, і помітили, як до металевої ємності, що там знаходилася під’їхав автомобіль МАЗ Варвинського ІВН Полтавського ТУ. Автомобіль стояв певний час біля цієї ємності, водій декілька разів виходив з автомобіля,  залазив на верх бочки, після чого до нього підійшов незнайомий свідку чоловік, як виявилося пізніше це був майстер бригади ОСОБА_2. У  бочці люк був відкритий і вставлений шланг, а водій постійно заглядав то в бочку, то в ємність. Через деякий час автомобіль поїхав, всі поїхали за ним, МАЗ рухався в бік с.  Обухове. Не доїжджаючи 2-3 км до траси Київ – Суми, МАЗ звернув ліворуч і зник у лісосмузі . З правого боку дороги стояв автомобіль ВАЗ 2115. Коли під’їхали до лісосмуги, то помітили, що там стоїть автомобіль МАЗ. Водієм виявився ОСОБА_3 Відкривши люк бочки, помітили, що вона до верху була заповнена речовиною подібною за запахом і кольором на  нафту. Після цього було викликано працівників міліції.                                                                                                              

Свідок  ОСОБА_23  в судовому засіданні показав, що у жовтні 2009 року працював оперуповноваженим відділу  УБОЗ і 9 жовтня 2009 року близько 22.00 год. йому  зателефонував черговий УБОЗу  і сказав, що затримано машину і необхідно виїхати на місце події. Свідок виїхав на трасу Обухове  – Срібне, там була вже слідча група зі Срібнянського РВ УМВС.  Коли приїхав на місце події, то побачив,  як за кущами стояв автомобіль марки МАЗ, з білою кабіною, там був присутній водій. При свідку було перевірено наявність рідини в цистерні, працівниками слідчої групи було опечатано її, щоб доставити  в м. Прилуки. Коли автомобіль було доставлено в Прилуки, то передали його на зберігання. В цей день більше нічого не було. А 14 жовтня 2009 року було зроблено запит в лабораторію і проведено  дослідження відібраних зразків рідини.                    В судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_3 ОСОБА_1 заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, а також невиконання органами досудового слідства  постанови Талалаївського районного суду від 30 червня 2010 року та ухвали апеляційного суду від 19 серпня 2010 року.                                                                                                                         Заслухавши сторони, суд приходить до наступного висновку.                                                   Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_2 обвинувачується в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, тобто в скоєнні злочину, передбаченому  ч.3 ст. 191 КК України.                                                                                                                        Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_3 обвинувачується в пособництві в заволодінні чужим майном, вчиненим у співучасті з службовою особою шляхом зловживання нею своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченому ч.5 ст. 27,  ч.3 ст. 191 КК України.                                                                       

Дана кримінальна справа постановою Талалаївського районного суду від 30 червня 2010 року, яка в цій частині залишена в силі ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 серпня 2010 року,  була направлена на додаткове розслідування з підстав, що в матеріалах кримінальної справи  немає документів, які б свідчили, що ОСОБА_3 є службовою особою, поскільки суб’єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання може бути лише службова особа. Під час проведення досудового слідства не було враховано, що поскільки суб’єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України може бути лише службова особа, а злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома суб’єктами цього злочину, які заздалегідь домовились про його спільне вчинення, то пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення не є коректним, поскільки він не є суб’єктом злочину, тому не може йти мова кваліфікацію його дій за ст. 191 КК України та про співучасть у вчиненні злочину. Також. Виходячи з цього, вбачається і некоректність обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_2, поскільки в даному випадку не може йти мова про співучасть Дані роз’яснення містяться у постанові пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності». Некоректність пред’явленого обвинувачення ігнорує вимоги ст.ст. 132, 142, 223 КПК України про те, що обвинувачений має право знати, в чому саме він обвинувачується та істотно порушує його право на захист.                                                   

Окрім того, обвинувачення містить суперечливі висновки. Так, ОСОБА_3 обвинувачується в пособництві, тобто виходячи з вимог ст. 27 КК України, наданні засобів чи знарядь скоєння злочину. При цьому пособник завжди діє умисно і знає про злочинні наміри виконавця, допомагає йому.   В той час, як під час судового розгляду  не знайшов підтвердження той факт, що підсудний ОСОБА_3 знав про злочинні наміри ОСОБА_2, та обвинувачуючи ОСОБА_3 в пособництві, слідчий вказує на те, що він заїхав на свердловину безпосередньо на автомобілі і здійснював закачку нафтової суміші в бочку.                                                                       

Органом досудового слідства залишилась невстановленою обставина попередньої змови, поскільки під час судового розгляду не було встановлено, і матеріалам справи не підтверджено той факт,  що між підсудними була попередня змова, це залишилось припущенням тільки виходячи з того, що підсудні, відповідно до роздруківки, спілкувались між собою по мобільному телефону.                                                                                                                                   

Крім того, підсудним інкримінується незаконне заволодіння нафтою та пособництво в незаконному заволодінні нафтою, хоча згідно висновку експертизи нафтопродуктів КНДІСЕ від 28.12.2009 року рідина темно-коричневого кольору, вилучена з цистерни автомобіля ОСОБА_3 є нафтою, яка містить 23,6 % мас. води і за цим показником не відповідає ГОСТ «Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия», тобто не являється товарною нафтою по своїй суті.                                                                                                                        

Судом застосовувались всі можливі та допустимі в межах його компетенції заходи щодо усунення виявлених протиріч в судовому засіданні, зокрема, була призначена повторна судово-товарознавча та судово-економічна експертизи, згідно яких була встановлена середня ринкова вартість  5060 кг нафти, у якій міслилось 23,6 % води і конкретизована сума недоодержаного ВАТ «Укрнафта» доходу в звязку із втратою майна, тому прокурором змінювалось обвинувачення в суді. На даний час судом вичерпано всі  можливості щодо перевірки обставин справи в судовому засіданні у встановленому законом порядку.                                                                                

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Зокрема, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування. Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень були неправильно застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді. Крім того, вказівки суду є обов’язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора і якщо вони не дослідили обставин, зазначених в постанові суду про повернення справи на додаткове розслідування, проведене досудове слідство може бути визнано однобічним та неповним.                                                             

З врахуванням зазначених вимог, суд приходить до висновку, що досудове слідство по даній справі проведено неповно та неправильно, що являється підставою для повернення справи на додаткове розслідування, в рамках якого орган досудового слідства повинен належним чином встановити фактичні обставини справи, прийняти законне рішення стосовно наявності ознак того чи іншого злочину або відсутності відповідних ознак в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за необхідності пред’явити конкретне за змістом обвинувачення, яке б надало можливості реалізувати обвинуваченим право на захист.                                                                                 

Вищезазначені обставини  в цілому мають істотне значення для правильного вирішення справи і повинні бути перевірені саме слідчим, так як, відповідно до ст. 16-1 КПК України, на суд покладені тільки функції розгляду справи на принципах змагальності і диспозитивності, а не функції досудового слідства. Всі суперечності та сумніви, що виникли під час судового розгляду справи, без проведення додаткового розслідування усунути неможливо.                                                      

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 281 КПК України, суд -                                              

    ПОСТАНОВИВ :

 Справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 ККУкраїни, ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України направити для проведення додаткового розслідування  прокурору Талалаївського району.                                                            Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.                                                                                             Постанова  може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області протягом 7 (семи) діб з дня винесення.  

Суддя:                                                                              Л.В.Тіщенко