АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-791/11 Головуючий по 1 інстанції

Категорія:  ст. 307 ч.2 КК

УкраїниДіденко Т.І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Суходольський М.І.    

 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "06" грудня 2011 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

                  головуючого                     Суходольського М.І.

                  суддів                               Торопенка М.В., Биби Ю.В.

                  з участю прокурора       Свищ Л.А.

                  засудженого                     ОСОБА_3

розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3  на вирок Монастирищенського районного суду від 14 вересня 2011 року, яким

                                                                      ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                                      в силу ст.89 КК України не судимий

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, і йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, колегія

                                                                     в с т а н о в и л а :

          Згідно вироку  суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 25.07.2011 року, близько 16 год. на території свого домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1  незаконно придбав, зірвавши самосіяні рослини коноплі, що росли на земельній ділянці його домоволодіння, відокремив листя коноплі від стебл з метою збуту, чим зібрав особливо небезпечний наркотичний засіб –канабіс (маріхуану) загальною вагою в перерахунку на суху речовину в кількості 79.41 грама, після чого в цей же день близько 17 год., незаконно збув наркотичний засіб за 50 гривень гр. ОСОБА_4, загальною вагою 29.73 грама.

          Він же, повторно, 26.07.2011 року близько 15 год.30 хв., перебуваючи в своєму домоволодінні за вище вказаною адресою, незаконно збув частину наркотичного засобу за 50 грн. загальною вагою 49.68 грм гр. ОСОБА_5

          Він же, повторно, 26.07.2011 року близько 16 год. на території свого домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1 ще раз незаконно придбав, зірвавши самосіяні рослини коноплі, що росли на земельній ділянці його домоволодіння, відокремив листя коноплі від стебл, з метою збуту, чим зібрав особливо небезпечний наркотичний засіб загальною вагою в перерахунку на суху речовину в кількості 13.4 грама, після чого поклав в салон автомобіля ВАЗ-21011, д/н НОМЕР_1, що  належить гр. ОСОБА_6 і який знаходився в дворі його домоволодіння без його відома, де незаконно зберігав з метою збуту іншим особам до 20 год. 26.07.2011 року, поки даний наркотичний засіб не був виявлений працівниками міліції під час огляду місця пригоди.

          На вирок суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить пом’якшити йому призначене судом покарання, застосувавши вимоги ст.ст.69, 75 КК України.

         В обґрунтування своїх вимог засуджений спирається на те, що підбурювачем  і організатором вчиненого ним злочину був покупець, яким він збув наркотичний засіб. Предметом даного злочину були свіжі рослини і яким чином з них виготовляють наркотичні засоби він не знає.

       При призначенні йому покарання суд не врахував пом’якшуючі обставини, зокрема: наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та матері похилого віку, визнання ним вини та сприяння розкриттю злочину.

     Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого в підтримку своєї апеляції, думку прокурора про залишення апеляції засудженого без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

.

           Висновок суду щодо винності ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.

          Кваліфікація дій засудженого є правильною.

          Ні обставини справи, ні доведеність вини, ні кваліфікація дій засудженого ніким із учасників процесу не оспорюється.

          Призначаючи покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, і обґрунтовано дійшов висновку про можливість перевиховання засудженого лише за умови ізоляції від суспільства, оскільки він неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності, висновків не зробив і знову вчинив умисний тяжкий злочин направлений на підрив здоров’я громадян, має погану характеристику.

       Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Особливої частини Кодексу і є достатнім для перевиховання засудженого та недопущення вчинення ним нових злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

         Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст.ст.69, 75 КК України, оскільки місцевий суд врахував пом’якшуючі обставини покарання і призначив мінімальний розмір покарання, передбачений санкцією ч.2 ст.307 КК України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

                                                                         у х в а л и л а :

          Апеляцію ОСОБА_3 на вирок Монастирищенського районного суду від                        14 вересня 2011 року, яким  ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ст.307 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Головуючий

Судді