АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-3480/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Фай В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Трюхан Г. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоТрюхана Г.М.
суддівСіренка Ю.В., Нерушак Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі про визнання протиправною бездіяльність органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії.
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати відмову відповідача, щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком-протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 2006 і довічно.
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі щодо відмови зробити нарахування позивачеві ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з жовтня 2008 року і довічно-неправомірними.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі здійснити ОСОБА_5 нарахування та доплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни, як різниці між 30%мінімальної пенсії за віком та фактично сплачених розміром щомісячної соціальної державної допомоги за період з жовтня 2008 року і довічно.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік та ст. 73 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік» КМ України надано право встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат. Вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1V і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 6 Закону № 2195-1V в редакції Закону від 28 грудня 2007 року № 107-V1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Вимоги, що стосуються 2006 року, не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до вимог ст. 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений КМ України та погоджений з Комітетом ВРУ з питань бюджету.
Оскільки КМ України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, не підлягають задоволенню.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195 ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Не можна взяти до уваги посилання в запереченнях відповідача на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст 3 Закону № 2195-1V державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі, в якому просить позивач як «дитині війни», суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в цілому.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАСУ (яка діяла на час звернення) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача в запереченні та в судовому засіданні наполягав на цю обставину, як на підставу відмови в задоволенні позову.
Як вбачається з матеріалів справи позивач до суду звернувся 13 жовтня 2009 року.
Тому позовні вимоги, що стосуються 2006-2007 р.р. не підлягають до задоволення з названих вище підстав.
Разом з тим, позовні вимоги, що стосуються 2008 підлягають до часткового задоволення.
Визначаючи строк, за який необхідно провести нарахування та виплату позивачу соціальної допомоги в підвищеному розмірі необхідно врахувати вище названі нормативні акти. Зокрема те, що в 2008 році дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена і лише рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ця норма визнана незаконною (неконституційною). Тому нарахування пенсії у розмірі 30 % за 2008 рік повинно було б проводитись з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Між тим, з урахуванням норм ст..ст. 99 та 100 КАС України необхідно застосувати до даних правовідносин річний строк звернення до адміністративного суду, зобов’язавши відповідача провести нарахування та виплату пенсії в підвищеному розмірі з 13 жовтня 2008 року (до суду звернувся 13 жовтня 2009 року).
Також необхідно вказати кінцевий термін нарахування, оскільки відповідно до норми ч.1 ст 2 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Оскільки, в позовній заяві позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати йому підвищення за 2006і довічно, тому колегія суддів вважає правильним встановити кінцеву межу проведення зобов’язання Пенсійного фонду саме 10 грудня 2009 року (дата винесення постанови).
В зв’язку з цим постанова в цій частині підлягає до зміни, так як суд помилково прийшов до такого висновку.
Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, судова колегія, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі задовольнити частково.
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2009 року, -змінити.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_5, як «дитині війни», нарахування та виплату підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 13 жовтня 2008 року по 10 грудня 2009 року включно з урахуванням сум, виплачених раніше.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :