Справа №2-2401/11

                                                                                2/2318/346/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20.01.2012                                                 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого –судді                    Кормана О.В.

               при секретарі                                     Мельник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання позивачки,

в   с    т   а   н   о   в   и   в   :

Позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання, зазначивши, що 25 серпня 1985 року в Неделковській сільраді Савранського району Одеської області нею зареєстровано шлюб з відповідачем. За період шлюбу мають двох дорослих дітей: доньку ОСОБА_3, 25 років, яка мешкає окремо в м.Одеса, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є студентом 4 курсу вищого навчального закладу, проживає з позивачкою. З 22 лютого по 5 березня 2010 року позивач стаціонарно лікувалась в Черкаській обласній лікарні у неврологічному відділенні. З 14 грудня по 27 грудня 2010 року стаціонарно лікувалася в Черкаському обласному онкологічному диспансері з діагнозом «Рак прямої кишки». 15.12.2010 року була операція. З 4  лютого по 28 лютого 2011 року знову стаціонарно лікувалася в Черкаському обласному онкодиспансері, 7.02.2011 р. і 18.02.2011 р. їй були зроблені операції з приводу діагнозу «Рак прямої кишки». 6 травня 2011 року їй надана 3 група інвалідності з приводу важкої хвороби (рак прямої кишки) та інших захворювань, тому за станом здоров’я, вона не працює. Хвороби зруйнували її сімейне життя: чоловік її покинув, потім повернувся додому. Але вона не може більше з ним спільно проживати із - за його деспотичного характеру, негативного ставлення до неї. Тому вона із сином ОСОБА_4 вимушена тимчасово проживати окремо від чоловіка (відповідача) на іншій квартирі. Вона вирішила розірвати шлюб з відповідачем, але той не дає на це згоди, тому вимушена робити це через суд. Відповідач ніколи не давав і по даний час не дає їй грошей,  працює вахтовим методом водієм багатовантажного автомобіля в м. Київ. Вона існує на свою пенсію інваліда 3 групи в розмірі 784 грн. Син ОСОБА_4, студент 4-го курсу Уманського агротехнічного коледжу, отримує стипендію у розмірі 400 грн. Позивач важко хворіє, не працює за станом здоров’я,  має малу пенсію, потребує постійного лікування, на що потрібні гроші, яких не вистачає. ЇЇ батько помер,  мати, якій 70 років, пенсіонерка, не працює, постійно хворіє, має пенсію 900 грн., живе в селі одна в Кіровоградської області, не має можливості допомагати позивачці. Вважає, що не має можливості жити та лікуватися навіть на рівні прожиткового мінімуму. Донька, яка має свою сім’ю, живе окремо в іншій області, за своїм фінансовим станом не має можливості допомагати позивачці. Син ОСОБА_4, який живе з позивачкою, отримує стипендію, але не може суттєво надавати позивачці матеріальну допомогу. Найману квартиру позивач оплачує у розмірі 500 грн. щомісячно і додатково оплачує комунальні послуги в розмірі близько 200 грн. Просить: задовольнити позовну заяву в повному обсязі; постановити рішення суду про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 який зареєстрований між ними 25 серпня 1985 року Неделковською сільрадою Савранського району Одеської області, та залишити їй прізвище - ОСОБА_1, та про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 тис грн.. щомісячно на протязі строку її інвалідності і хвороби; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати, підтверджені необхідними документами: суму 94 грн. судового збору та суму 1000 грн. оплати роботи її представника.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю, просила позов задовольнити. Пояснила, що коли вони з відповідачем проживали разом і вона почала хворіти, в сім’ї почались проблеми, так як вона не могла виконувати по дому всі роботи, а також виконувати всі бажання відповідача, у зв’язку з чим останній злився, уходив з дому, а потім повертався. Коли вона перебувала на лікуванні в онковідділенні, він не давав їй кошти на лікування. Після лікування вони ще прожили два тижні, вирішували чи будуть проживати разом. Чоловік запитував, чого вона ще не уходить, запитував у сина, з ким той залишиться проживати. До кінця 2010 року позивач проживала у своєї сестри, яка їй допомагала. Відповідач не ходив на роботу, матеріально не допомагав. Шлюб залишався на папері. Вона зверталась до відповідача з пропозицією розірвати шлюб в органах РАЦС, проте той відмовлявся. При цьому звинувачує позивачку, що вона налаштовує дітей проти нього. Вона на даний час хворіє, потребує лікування, харчування. Проживати в будинку, який вони з відповідачем придбали у період шлюбу, не може, тому що в будинку немає умов для проживання. У зв’язку з чим вимушена житло винаймати. Отримує пенсію в розмірі 800 гривень. Її мати, яка також являється пенсіонером і отримує пенсію, не взмозі їй допомагати. Дочка працює, але її доход невеликий, тому коштів для допомоги недостатньо. Зазначила, що проживає окремо від відповідача з літа 2010 року.

Представник позивача ОСОБА_5, позовні вимоги своєї довірительки підтримав у повному обсязі, вважає, що є підстави для їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що кохає свою дружину, вживав і вживає заходи по їх примиренню. Зазначив, що тривалий термін часу у будинку, де вони проживали, відбувається ремонт, але є кімната для проживання позивачки, і він проти цього не заперечує. Не відмовляється надавати матеріальну допомогу. Зазначив, що з часу, коли дружина захворіла, у неї до нього змінилось відношення.

В письмових запереченнях, поданих до суду, позивач зазначив, що він позивачку не покидав, вона сама його покинула, з яких причин йому невідомо. Позивач своїми діями сама нервує дітей, налаштовує їх проти відповідача, чим вносить нервозність у сім’ю. Причин для розірвання шлюбу немає. Щодо стягнення аліментів зазначив, що пенсія позивачки відповідає прожитковому мінімуму, його зарплата є ненабагато більшою ніж її пенсія. Але свою пенсію позивач тратить лише на себе, а він із зарплати витрачає на утримання будинку, оплату комунальних послуг. Вважає, що позивачці немає потреби винаймати житло. Заперечує проти стягнення коштів на оплату роботи фахівця в розмірі 1000 гривень, так як в цьому немає потреби. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, заслухавши покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб 25 серпня 1985 року, який цього ж дня зареєстрований у виконкомі Неделковської сільської ради Савранського району Одеської області, актовий запис №10. Після укладення шлюбу  чоловіку присвоєне прізвище –ОСОБА_2, дружині –ОСОБА_1. Вказане підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД №287989 від 25 серпня 1985 року.

          Більше року сторони проживають окремо: позивач проживає у чужому будинку, відповідач проживає у будинку подружжя.

          Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, син позивачки та відповідача, показав, що ще восени 2009 року, коли мати захворіла, батько вирішив піти з дому, зібрав речі, які йому допоміг погрузити син. Проте за годину повернувся. На початку грудня 2009 року мати проходила медичні обстеження. При цьому батько лише вказував, що мати «балується», а не обстежується. В той час, коли приходили родичі, які приділяли більше уваги матері, у зв’язку з її захворюваннями, батьку не подобалось, що йому приділяють меншої уваги.  Сам батько належної уваги матері не приділяв, матеріально не допомагав. Весною 2010 року, коли мати повернулась з Києва після обстеження, почав запитувати у неї, чому не розібрані речі, які мати збирала раніше, щоб піти, питав коли ж вона піде. Мати хотіла піти, але її вмовили цього не робити. Проте, в подальшому вона із сином пішли з будинку, де проживали з батьком, і на даний час винаймають житло. З того часу батько матеріально не допомагає, кілька раз приходив до матері, щоб вона повернулась, але мати відмовляла.

          Допитана в якості свідка ОСОБА_3, дочка позивачки та відповідача, показала, що працює в м.Одеса, де і винаймає житло. Проживає зі своїм хлопцем, який фактично сплачує за проживання, так як вона отримує в місяць до 500 гривень. Вказує, що коли вона була присутня у батьків, то була свідком, як батько, коли мати перебувала у лікарні, ніякої допомоги їй не надавав, не цікавився її лікуванням. Свідок особисто не взмозі матері щомісячно допомагати, допомагає по мірі можливості одноразовими сумами.

          Стаття 112 Сімейного кодексу України визначає, що суд з'ясовує фактичні взаємини  подружжя,  дійсні  причини позову  про розірвання шлюбу,  бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання  шлюбу,  якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам  їхніх  дітей,  що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не проживають однією сім’єю, позивач на примирення не погоджується, між сторонами відбуваються конфлікти, сім’я носить формальний характер, тому суд вважає, що подальше збереження шлюбу є недоцільним.  При цьому суд враховує, що у подружжя наявні діти, які вже є повнолітніми, з часу окремого проживання подружжя минуло більше року і за цей час питання про поновлення шлюбних відносин позитивно вирішено не було, відповідач належним чином не цікавиться про стан здоров’я дружини, матеріальної допомоги не надає.

Тому суд вважає, що позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає до задоволення. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки слід залишити без змін, про що вона просить у позовній заяві.

          Також судом встановлено, що позивач дійсно періодично проходила лікування. Зокрема з 22 лютого 2010 року по 5 березня 2010 року перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні Черкаської обласної лікарні, з 14 грудня 2010 року по 27 грудня 2010 року в Черкаському обласному онкологічному диспансері, з 4 лютого 2011 року по 21 лютого 2011 року в Черкаському обласному онкологічному диспансері, що підтверджується виписками з історії хвороб.

          З 6 травня 2011 року позивачці встановлено третю групу інвалідності з приводу загального захворювання. Інвалідність встановлена до 1 червня 2012 року. Протипоказано значні фізичні навантаження, вплив несприятливих метеоумов, проф.шкідливостей. Рекомендовано нагляд ЧООД. Вказане підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААА №358660, виданою 30 травня 2011 року.

          Позивач перебуває на обліку у територіальному управлінні Пенсійного фонду України як пенсіонер по інвалідності, і станом на 14 жовтня 2011 року розмір пенсії, яку вона отримувала, становив 784 гривні, що підтверджується довідкою Управління ПФУ в м.Умань Черкаської області №20044/04 від 14.10.2011 року.

          Відповідач з 10 травня 2011 року працює на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Нова експедиція» і у період з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року його дохід становив 7246 гривень 94 копійки, що підтверджується довідкою про доходи №19 від 17 січня 2012 року.

          У відповідності до статті 75 Сімейного кодексу України дружина,  чоловік  повинні  матеріально  підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя,  який є непрацездатним,  потребує  матеріальної  допомоги,  за  умови,  що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається  той  із  подружжя,  який  досяг пенсійного віку,  встановленого законом,  або є інвалідом I, II чи III групи. Один  із  подружжя  є  таким,  що  потребує   матеріальної допомоги,  якщо заробітна плата,  пенсія,  доходи від використання його  майна,  інші  доходи  не  забезпечують   йому   прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          Виходячи з положень статті 75 СК України, один з подружжя має право на утримання (аліменти) за сукупності таких обставин: 1) він є непрацездатним, тобто таким, що досяг пенсійного віку,  встановленого законом,  або є інвалідом I, II чи III групи; 2)  потребує  матеріальної  допомоги, тобто якщо заробітна плата,  пенсія,  доходи від використання його  майна,  інші  доходи  не  забезпечують   йому   прожиткового мінімуму, встановленого законом; 3) другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

          Позивач дійсно є непрацездатною особою, так як являється інвалідом третьої групи і пенсіонером по інвалідності. Відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу, так як працює, не має на утриманні інших осіб, проживає у приватному будинку і сплачує, з його слів, лише за послуги водопостачання, користування електроенергією та газом.

          Проте, позивач отримує дохід, який відповідає прожитковому мінімуму, встановленому законом. Тобто, відсутня одна з ознак, передбачених ст.75 СК України.

Крім того, позивач має місце постійного проживання, так як зареєстрована у будинку в якому проживає на даний час відповідач, і вказаний будинок був придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, про що зазначила позивач у своєму поясненні і що не заперечував відповідач. Позивач не довела перед судом необхідності проживати в іншому будинку чи житловому приміщенні, неможливість проживати у їхньому спільному з відповідачем будинку. Також позивач не надала суду доказів про те, які суми вона витрачає на оплату житла, яке, з її слів, вона винаймає, які кошти вона повинна витрачати на своє лікування, з якою періодичністю. Тобто, в суді не доведено обсяг витрат, які позивач несе із розміру того доходу, який вона отримує.

Також в обґрунтування своїх вимог позивач зазначила про те, що її повнолітні діти отримують незначні доходи, тому не мають змоги їй допомагати, її мати теж являється пенсіонеркою, та не взмозі їй допомагати. Проте, жодну з цих обставин, позивач також не довела доказами.

У відповідності до вимог статті 10 ЦПК України цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позивач не надала суду доказів на підтвердження обставин, які мають значення при вирішення позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, а також відсутні підстави для звільнення позивача від доказування, передбачені статтею 61 ЦПК України, суд вважає, що позовна вимога про стягнення аліментів з відповідача на утримання позивача задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.  Якщо   позов   задоволено   частково,   судові   витрати присуджуються   позивачеві   пропорційно  до  розміру  задоволених позовних вимог,  а відповідачеві -  пропорційно  до  тієї  частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір, який стосується позовної вимоги про розірвання шлюбу, в розмірі 94 гривні 10 копійок. Так як вказана позовна вимога судом задовольняється, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів позивач була звільнена від сплати судового збору згідно з вимогами чинного законодавства.

Також позивачем було сплачено 1000 гривень на оплату витрат на правову допомогу фахівцеві у галузі права. Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задовольняються частково, тобто задовольняється одна позовна вимога, тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 500 гривень за відшкодування витрат на правову допомогу.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 75, 105, 110, 112 СК України, суд,

в   и   р   і   ш   и   в   :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 25 серпня 1985 року у виконкомі Неделковської сільської ради Савранського району Одеської області, актовий запис №10.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 тисяча гривень щомісячно на протязі строку її інвалідності і хвороби.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 94 гривні 10 копійок, та витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень.

Копію рішення, після набрання ним законної сили, надіслати до відділу реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                               О.В. Корман