Справа №2- 143/11

                                                                                                                                             Провадження № 2/519/11/12

                                                                                    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 січня 2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:                                        головуючого                              - судді Бишова М.В.

при секретарі                    -           Бакуровій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Маріупольської міської ради, виконавчого комітету Маріупольської міської ради, управління міського майна Маріупольської міської ради про визнання угод недійсними,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Маріупольської міської ради, виконавчого комітету Маріупольської міської ради, управління міського майна Маріупольської міської ради про визнання угод недійсними. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що вони є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1. В житловому будинку знаходяться підвальні приміщення, які є допоміжними. Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.11.1997р. №289/3 будинок по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого жилого фонду МК «Азовсталь»до комунальної власності Маріупольської міської ради. Згідно з технічним паспортом будівлі на момент її передачі до комунальної власності в будинку малися вбудовані нежилі приміщення, які належали до жилого комплексу, але не відносилися до житлового фонду. 10.10.2002р. та 22.04.2004р. між Управління міського майна Маріупольської міської ради та відповідачем ОСОБА_6 були укладені договори купівлі-продажу вказаних нежилих підвальних приміщень, в результаті чого відповідач ОСОБА_6 стала власником 3/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. 05.05.2005р. відповідач ОСОБА_6 продала вказані нежитлові приміщення відповідачу ОСОБА_5 Позивачі вважають, що оспорювані ними договори купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень від 10.10.2002р., 22.04.2004р.. укладені між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та ОСОБА_6, а також від 05.05.2005р.. укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суперечать Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенню про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, який затверджений Наказом Державного комітету з житлово-комунального господарства №56 від 15.09.1992р. та Рішенню Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р., згідно з якими власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою та зобов’язані приймати участь в загальних витратах. Пов’язаних з утримання будинку та прибудинкової території згідно зі своєю частиною в майні будинку. Допоміжні приміщення (кладові, сараї и т.і.) передають у власність квартиронаймачів безоплатно та окремої приватизації не підлягають. Позивачі вважають, що відчуження підвалу (нежилих приміщень №91 та №92) було проведено органами місцевого самоврядування з порушення діючого законодавства, чим були порушені права мешканців жилого будинку –позивачів по справі. У своєму позові позивачі просять суд визнати недійсними договір купівлі-продажу №391 від 10.10.2002р. нежилого приміщення літ. А-п приміщення №91 багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та ОСОБА_6 та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_8 в реєстрі №2933, договір купівлі-продажу №577 від 22.04.2004р. нежилого приміщення літ. А-п приміщення №92 багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та ОСОБА_6 та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_8 в реєстрі №1391 та договір купівлі-продажу 3/100 частин багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 підвалу літ. П-а приміщення №91 та №92, сходової клітини 1 загальною площею 158 кв.м., від 05.05.2005р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_9 в реєстрі №837.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 присутні не були, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали.

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала та пояснила суду, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 Будинок є 5-ти поверховим, в ньому 10 під’їздів. Під під’їздом, де знаходиться її квартира, розташована частина підвалу, власником якого в теперішній час є відповідач ОСОБА_5 У підвальному приміщенні починаючи з 2004р. проводився ремонт, там демонтувалися несущі стіни, у зв’язку із чим сам будинок став руйнуватися, на стінах виникли тріщини. Підвальним приміщенням колись користувалася її померла мати, яка також проживала у квартирі, де зараз мешкає ОСОБА_2 Питання щодо правомірності купівлі підвалу виникло після початку ремонту, коли почав руйнуватися будинок.

Представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_10 у судовому засіданні також позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі та пояснив суду, що підвальні приміщення, які були продані Управлінням міського майна ОСОБА_6, яка пізніше продала їх ОСОБА_5, є допоміжними приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_1 Ані Маріупольська міська рада, ані її органи –виконавчий комітет та Управління міського майна, не мали права продавати ці допоміжні приміщення ОСОБА_6, оскільки спірні підвали є спільною власністю мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, які набули право власності на ці підвальні приміщення згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх представники у судовому засіданні присутні не були з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача - Маріупольської міської ради, у судовому засіданні також присутній не був, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача –Управління міського майна Маріупольської міської ради за довіреністю ОСОБА_11 позов не визнала та пояснила суду, що спірні підвальні приміщення в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 не є допоміжними. Спірні приміщення є окремим об’єктом цивільних прав, Право власності на них було встановлено за територіальною громадою в особі Маріупольської міської ради, на підставі рішення якої ці приміщення були продані приватному підприємцю ОСОБА_6 для ведення підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, їх доводи, дослідивши письмові докази по справі в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_5 з 19.12.2003р. (т.с. а.с.118), позивач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2 з 15.06.1995р. (т.с.1 а.с.119), позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 з 17.11.2000р. (т.с.1 а.с.119) та позивач ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_4 з 19.09.2006р. (т.с.1 а.с.119).

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.11.1997р. №289/3 будинок по АДРЕСА_2 був переданий з відомчого жилого фонду МК «Азовсталь»до комунальної власності Маріупольської міської ради (т.с.1 а.с.24-28).

Згідно з свідоцтвом про право власності №326 від 30.08.2002р. нежитлове приміщення, що становить 2/100 багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, належить територіальній громаді м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради на праві комунальної власності (т.с.1 а.с.86).

Згідно з свідоцтвом про право власності від 11.03.2004р. вбудоване нежитлове приміщення, що становить 1/100 багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, належить територіальній громаді м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради на праві комунальної власності (т.с.1 а.с.172).

08.05.2002р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір довгострокової оренди нежитлового приміщення (підвалу) в будинку АДРЕСА_1 площею 89,2 кв.м. (т.с. 1 а.с.138).

20.11.2003р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір довгострокової оренди нежитлового приміщення (підвалу) в будинку АДРЕСА_1 площею 68,8 кв.м. (т.с. 1 а.с.138).

Таким чином, підприємець ОСОБА_6 мала в оренді нежитлові підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 158 кв.м.

Рішенням Маріупольської міської ради №13 від 25.06.2002р. затверджений перелік об’єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації в 2 півріччі 2002р., в який включені нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та визначений спосіб приватизації шляхом викупу (т.с. 1 а.с. 23).

На виконання цього рішення Управлінням міського майна Маріупольської міської ради 10.10.2002р. з суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу №391 нежитлового приміщення літ. А/п площею 89,2 кв.м., яка складає 2/100 частини будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі №2933 (т.с.1 а.с.35-39).

Рішенням Маріупольської міської ради №588 від 27.01.2004р. затверджений перелік об’єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації в 1 півріччі 2004р., в який включені нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та визначений спосіб приватизації шляхом викупу (т.с. 1 а.с. 22).

На виконання цього рішення Управлінням міського майна Маріупольської міської ради 22.04.2004р. з суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу №577 нежитлового приміщення літ. А/п площею 68,8 кв.м., яка складає 1/100 частину будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі №1391 (т.с.1 а.с.29-33).

Таким чином, приватний підприємець –фізична особа ОСОБА_6 на підставі цивільно-правових угод набула право власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 158 кв.м., що становить 3/100 частини вказаного житлового будинку.

05.05.2005р. ОСОБА_6 продала належні їй 3/100 частини багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 що складаються з підвалу А/п, приміщення №91 та №92, сходовою клітини 1 загальною площею 158 кв.м., ОСОБА_5 Вказаний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі №837 (т.с.1 а.с.134).

В теперішній час відповідач ОСОБА_5 є власником спірних нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 158 кв.м., що становить 3/100 частини багатоквартирного жилого будинку.

У своєму позові позивачі посилаються на порушення відповідачами при укладенні оспорюваних угод Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, який затверджений Наказом Державного комітету з житлово-комунального господарства №56 від 15.09.1992р.

Згідно з ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ст.10 ч.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р. дано офіційне тлумачення положень ст.ст.1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(далі Закон).

П.4.2 вказаного Рішення наголошує, що згідно з частиною першою статті 1 Закону суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

По суті даної цивільної справи спір між сторонами зводиться до того, чи є спірні підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1 допоміжними приміщеннями в розумінні ст.ст.1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», чи вони є окремим об’єктом цивільних прав та власністю територіальної громади в особі Маріупольської міської ради.

В ході розгляду даної цивільної справи ДП «Донецький Промстройнііпроект»було виконане обстеження нежитлових приміщень №91, №92 та сходової клітини 1 в підвалі літ. А/п житлового будинку АДРЕСА_1 (т.с.2 а.с.35-42).

Відповідно до висновків дослідження на підставі аналізу технічного обстеження приміщень №91, №92 загальною площею 158 кв.м. та сходової клітини 1 в підвальному приміщенні Літ. А/п житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що вони не є допоміжними (т.с.2 а.с.41).

Згідно з висновками будівельно-технічної експертизи від 22.11.2011р., підвальні приміщення літ.А/п №№91.92 будинку АДРЕСА_1 з урахуванням поверхового плану та технічної документації (інвентарної справи) до продажу даних приміщень за договорами від 10.10.2002р. та 22.04.2004р. були допоміжними приміщеннями житлового будинку. Визначити, чи були вони технічними приміщеннями за інвентарною справою БТІ не виявилося можливим (т.с.2 а.с.144-147).

Таким чином, висновок дослідження ДП «Донецький Промстройнііпроект»від 16.06.2011р. та висновок будівельно-технічної експертизи від 22.11.2011р. суперечать один одному.

Аналізуючи вказані документи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з додатком Б ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі. Основні положення»допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку –приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі (технічні приміщення) та побутового обслуговування його мешканців.

Обстеженнями спірних нежитлових приміщень, які були проведені ДП «Донецький Промстройнііпроект»та судовим експертом в ході проведення будівельно-технічної експертизи встановлено, та ці висновки не суперечать один одному, що приміщення літ. А/п №№91,92 не є технічними, оскільки в них відсутні приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів та т.і.

Призначення спірних приміщень як приміщень, які призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку, також не встановлено. Твердження позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_10 про те, що колись ці нежилі підвальні приміщення використовувалися мешканцями будинку для зберігання особистих речей нічим не підтверджені.

Даних про те, коли, яким чином та на яких підставах спірні нежилі підвальні приміщення слугували для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та використовувалися мешканцями цього будинку суду не надано та в матеріалах справи не має.

З 2002р. та 2003 суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_6 орендувала дані підвальні приміщення та використовувала їх для ведення підприємницької діяльності.

Після приватизації шляхом викупу спірних приміщень ОСОБА_6 цільове призначення даних приміщень не змінилося.

Таким чином, проаналізувавши докази по справі суд вважає, що спірні нежитлові підвальні приміщення та сходова клітина, які є об’єктом спірних договорів купівлі-продажу, не є допоміжними приміщеннями в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р., оскільки вони не є приміщеннями, призначеними для забезпечення експлуатації будівлі (технічними приміщеннями) та побутового обслуговування мешканців будинку.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що право власності на спірні нежитлові підвальні приміщення було встановлено за територіальною громадою в особі Маріупольської міської ради, що підтверджується свідоцтва про право власності №326 від 30.08.2002р. та від 11.03.2004р.

Право власності територіальної громади на спірне нерухоме майно ніким не оспорено та не скасоване.

Відчуження (приватизація) спірних нежитлових підвальних приміщень шляхом викупу здійснено на підставі нормативних актів органу місцевого самоврядування –рішень Маріупольської міської ради від №13 від 25.06.2002р. та №588 від 27.01.2004р.

Ці нормативні акти не оспорені та не скасовані, отже є чинними на даний час.

З аналізу письмових доказів по справі судом зроблений висновок про те, що вимоги позивачів не ґрунтуються на законі та підстав для задоволення їх позову не має.

          На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р., ст.ст. 10, 11, 30, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд -  

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Маріупольської міської ради, виконавчого комітету Маріупольської міської ради, управління міського майна Маріупольської міської ради –залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного Суду Донецької області протягом 10 днів від дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Головуючий: