АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-2706/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Горобець О.К.
Доповідач в апеляційній інстанції
Трюхан Г. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоТрюхана Г.М
суддівМіщенка С.В., Сіренка Ю.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила продовжити строк звернення до суду, пропущений нею з поважних причин, визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України у Шполянському районі та зобов’язати його нарахувати позивачці щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 р.р. в сумі 3891 грн 90 коп.
Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 3 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_5 пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, пропущений нею з поважних причин.
Позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача та зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Шполянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_5 надбавки до пенсії як дитині війни. Починаючи з 9 липня 2007 року відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» В решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в Шполянському районі просить скасувати постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 03.12.2009 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік та ст. 73 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік» КМ України надано право встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат. Вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1V і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 6 Закону № 2195-1V в редакції Закону від 28 грудня 2007 року № 107-V1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Вимоги, що стосуються 2006 року, не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до вимог ст. 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений КМ України та погоджений з Комітетом ВРУ з питань бюджету.
Оскільки КМ України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, не підлягають задоволенню.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст 3 Закону № 2195-1V державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування та виплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі, в якому просить позивачка як «дитині війни», суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в цілому.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача в запереченні та в судовому засіданні не наполягав на цю обставину, як на підставу відмови в задоволенні позову.
Разом з тим, постанова суду про зобов’язання Управління Пенсійного фонду Шполянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_5 надбавку до пенсії як дитині війни, починаючи з 9 липня 2007 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» лише частково відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суд, визначаючи строк, за який необхідно провести нарахування та виплату позивачці соціальної допомоги в підвищеному розмірі не врахував вище названі законодавчі акти. Зокрема, ним не враховано, що в 2008 році дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена і лише рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ця норма визнана незаконною (не конституційною).Тому нарахування пенсії в розмірі 30% за 2007 рік повинно проводитися з 9 липня по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік повинно проводитися з 22 травня по 31 грудня 2008 року, так як позивачка просила задовольнити позов за 2006-2008 р.р, а судом кінцевий термін також не вказано, що є порушенням норм матеріального права, тоді як відповідно до норми ч.1 ст 2 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В зв’язку з цим такі нарахування і виплати по рішенню суду повинні бути проведені по 31 грудня 2008 року.
В зв’язку з цим постанова суду в цій частині підлягає до зміни, так як суд помилково прийшов до такого висновку.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаській області на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2009 року задовольнити частково.
Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-змінити.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Шполянському районі Черкаської області провести ОСОБА_5 перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :