АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-2688/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Кащук А.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Трюхан Г. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоТрюхана Г.М.
суддівМагди Л.Ф., Сіренка Ю.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання неправомірною бездіяльність та стягнення доплати до пенсії як дитині війни
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 просила визнати неправомірною невиплату їй відповідачем соціальної допомоги, як дитині війни передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року та зобов’язати УПФУ в Звенигородському районі нарахувати на її користь невиплачену щомісячну державну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відповідач з 01.01.2006 року зобов’язаний виплачувати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, однак відповідач таку виплату не проводив, чим порушив конституційне право позивачки. Також позивачка просила поновити пропущений нею встановлений ст. 99 КАС України річний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, як пропущений з поважних причин. Посилаючись на те, що її законні права було обмежено внаслідок прийняття Законів України, які рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними. В зв’язку з цим про порушення своїх прав вона дізналася через півтора року через засоби масової інформації.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Поновлено строк звернення до суду.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_5, передбачене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9.07.2007 р і по 31.12.2007 р. та зобов’язати його зробити відповідні нарахування та виплати.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Звенигородського районного суду від 30.04.2009 року та закрити провадження по справі
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитини війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України № 489-У від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п.12 ст. 71 призупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»
Проте Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав таким, що не відповідає Конституції України положення ст.111 та п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» .
Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду з даним позовом 16 березня 2009 року.
В апеляційній скарзі начальник Управління ПФУ в Звенигородському наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову позивачки.
Судова колегія вважає, що вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
З огляду викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та ухваленою на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженою тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі,- залишити без задоволення.
Постанову Звенигородського районного суду від 30 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання неправомірною бездіяльність та стягнення доплати до пенсії як дитині війни,- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :