АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-2823/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 45 Іванов А.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.,
суддівКорнієнко Н.В., Ювшина В.І.
при секретаріЧуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Берестівець» про витребування земельної ділянки з чужого безпідставно набутого володіння, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Берестівець» про витребування земельної ділянки з чужого безпідставно набутого володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що він являється власником земельної ділянки (паю), площею 4,8314 га, що знаходиться в межах Берестівецької сільської ради Уманського району Черкаської області. Дану земельну ділянку позивач передав в платне користування відповідачу на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що 21.06.2004 року у державному реєстрі земель вчинено запис за № 24.
Позивач вважає, що при укладенні договору між ним та відповідачем, не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, як то передбачено законом, договір не є укладеним і права користування землею для відповідача не породжує. Також вважає, що по скільки до договору не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передана в оренду, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), це унеможливлює її ідентифікацію.
В зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення йому земельної ділянки та в добровільному порядку визнання договору оренди не дійсним і зняття його з реєстрації. Однак відповідач добровільно не виконав вимогу позивача щодо повернення земельної ділянки, а тому позивач просив суд зобов’язати ТОВ «Берестівець» повернути належну позивачу земельну ділянку площею 4,8314 га, що знаходиться в межах Берестівецької сільської ради Уманського району Черкаської області.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення міськрайонного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, зокрема з підстав неправильного застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що між ОСОБА_6 та ТОВ «Берестівець» 16.06.2004 року було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар – ТОВ «Берестівець» прийняв в користування земельну ділянку, яка знаходиться в с. Берестівець, площею 4,8314 га., грошова оцінка земельної ділянки 63045 грн., строком на 5 років.
У відповідності до п.3 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовому вигляді, але не менше 1,5% від вартості земельного паю, або в іншому розмірі встановленому діючим законодавством та обліковується згідно з Додатком.
Договір зареєстровано в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що 21.06.2004 року у державному реєстрі земель вчинено запис за № 24. Даний договір з моменту його укладення сторони виконували в повному обсязі.
У якості додатку до договору додано копію державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЧР №010721, виданого позивачу на підставі рішення №22-9 від 15.03.2001 року Берестівецької сільської ради народних депутатів. Відповідно до зазначеного акту позивачу передано у приватну власність земельну ділянку, розташовану на території Берестівецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,81 га.
28.02.2008 року між сторонами була укладена додаткова угода щодо строку його укладення, а саме на 10 років та щодо орендної плати, а саме, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки.
В послідуючому відповідно до Указу Президента України від 01.09.2008 року розмір орендної плати було переглянуто знову та збільшено до 3% від грошової оцінки земельної ділянки (наказ №115 від 01.09.2008 року).
01.03.2011 року орендар знову переглянув розмір орендної плати на 2011 рік, збільшивши її до 4,5% від грошової оцінки земельної ділянки (наказ №22 від 01.03.2011 року).
З часу укладення договору оренди земельної ділянки відповідачем позивачу нараховувалась та видавалась орендна плата, яка отримувалася останнім, що дає підстави вважати про обізнаність позивача щодо існування орендних правовідносин між ним та ТОВ «Берестівець».
В матеріалах справи мається копія акту прийому-передачі спірної земельної ділянки в оренду.
Діючим законодавством визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.
Так, відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ст.ст. 13-15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладення вищенаведеного договору, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 14 ч. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державній реєстрації.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договорів оренди.
Колегія суддів вважає, що відсутність у договорі оренди схеми земельної ділянки, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, як однієї з істотних умов договору, не є підставою для визнання такого договору неукладеним, оскільки до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план.
Наведене вказує на те, що між позивачем та відповідачем при укладенні договору оренди землі погоджено усі істотні умови, у тому числі об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується договором оренди землі.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Посилання позивача на ст.ст.1212, 1213 ЦК України, як підставу задоволення позову є хибним, оскільки зазначеними статтями визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, відповідно до яких особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Приймаючи до уваги те, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про виникнення у ТОВ «Берестівець» права користування спірною земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, то положення статей 1212, 1213 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають.
Доказів обґрунтованості своїх позовних вимог, як передбачено ст. 60 ЦПК України позивачем не надано.
Наведене свідчить, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення, тому суд апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Берестівець» про витребування земельної ділянки з чужого безпідставно набутого володіння - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :