21.12.2011

                                                                                                                Справа № 2-3737/2011 року

                                                                    РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                      

            21 грудня 2011 року  Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді –Свяченої Ю.Б.,

при секретарі  –Росолик О.А.,                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, -

 ВСТАНОВИВ:

          Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення  у власність нерухомості, посилаючись на наступні обставини.

          У червні 2006р.  ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про  скасування рішення Державного реєстру від 16.09.2005р. про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі застереження (договору) про задоволення  вимог іпотеки держателя, що міститься в іпотечному договорі, 05.07.2006р. Приморський районний суд м.Одеси виніс постанову якою задовольнив його вимоги, дана постанова була оскаржена до апеляційного суду м.Одеси, згідно чого  постанову Приморського районного суду м.Одеси було скасовано та прийнята нова постанова, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволені.

Однак ОСОБА_4 в вересні 2006р. продала кв.21 буд.46»а»по вул.Педагогічній м.Одеси, яка належить позивачам, ОСОБА_5. В договорі купівлі-продажу відповідач зазначав, що квартира належить їй на праві  договору іпотеки тобто на підставі постанови Приморського районного суду м.Одеси, таким чином  він незаконно продав квартир оскільки не є її власником,  тому позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом.

Відповідач та його представник   у судове засідання не з’явилися, надавши до суду заяву про перенесення  справи в зв»язку з перебуванням представника за межами Одеської області, суд  визнає неявку відповідача та його представника не поважною так як вони, вважаються про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судове засіданя не з»явились третя особа та її представник, про причини неявки суд не повідомляли, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

           Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_6  підлягають  задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 24 вересня 2006р.  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу квартири 21 буд 46 «а»по вул.Педагогічна, м.Одеси, тобто відповідачка продала спірну квартиру стверджуючи що вона є її власником відповідно договору іпотеки.

З постанови Приморського районного суду м.Одеси від 06.07.2006р.  рішення   Державного реєстру КП «ОБТІ та РОН»про відмову в реєстрації скасувати та зобов»язати  розглянути заяву та прийняти рішення про державну реєстрацію спірної квартири. Дана постанова була скасована 31.03.2009р. Апеляційний адміністративним судом Одеської області, 15.03.2011р.  колегія   суддів  Вищого адміністративного суду України залишена без змін  постанова Апеляційного адміністративного суду Одеської області.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 31.08.2000р. позивачі являються власниками спірної квартири.

Згідно постанови про порушення кримінальної справи відносно відповідачки та інших осіб, яка перебуває в провадженні Київського районного суду м.Одеси, один із епізодів якої є заволодіння квартири №21 буд.46 «а» по вул.Педагогічна м.Одеси шляхом обману  та зловживання довірою громадян. По даній справі позивачі визнані потерпілими.

Відповідно до  ст..1 Закону України „Про іпотеку”, іпотека вид забезпечення  виконання зобов»язання нерухомого майна, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, а іпотеко держатель лише має право одержувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов»язання.

Відповідно  вищевказаного  закону іпотеодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, однак ОСОБА_4 не отримав свідоцтво про право власності на спірну нерухомість відповідно до  ЗУ «Про  нотаріат».

Таким чином, в ст. 215 ч.3. ЦК України, законодавцем зазначено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.   

Як регламентує ст.216 ч.ч.1,2 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому, якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як вказує ст.236 ч. 1 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги відповідні вимоги законодавства, суд вважає можливим визнати договір купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року за №1554, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 –недійсним.

     Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, суд вважає, що вимога позивача про визнання права власності на квартиру №21 в будинку №46»а»по вулиці Педагогічна в місті Одесі за ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , також підлягає задоволенню.

Таким чином, зібранні у справі докази та їх належна оцінка вказують, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, повернення  у власність нерухомості –підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.202,215,216,236,328ЦК України, ст.ст.10,11,15,57,60,88,208,209,212,214,215,

218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,–задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25 вересня 2006 року за №1554, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 –недійсним.

Витребувати квартиру АДРЕСА_2 із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 і повернути ОСОБА_7 та ОСОБА_2 поновити право власності на квартиру, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.08.2000року.

         Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

              Суддя:                                                                                        Ю.Б.Свячена