Справа    № 2-1860/11

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я                         

      І М Е Н Е М                 У К Р А Ї Н И

16  серпня  2011 року                                       Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого  - судді   Подолянчука І.М.,

при секретарі   Мінченковій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2                                         Про стягнення суми боргу за договором позики, -

    В С Т А Н О В И В :

              ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що  31 жовтня 2010р. між ним та відповідачем  ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 2900грн.

              Передача грошей у позику відповідачу ОСОБА_2 була оформлена письмовою розпискою від 31 жовтня 2010р., яку відповідач написав і підписав особисто.

              На виконання умов договору він передав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 2900 грн., а відповідач, прийнявши від неї грошові кошти, зобов’язався повернути їх у строк до 05 листопада 2010 р., про що зазначено у розписці.

              Незважаючи на неодноразові її звернення  і прохання у добровільному порядку повернути отриману за договором суму позики, відповідачем в обумовлений строк та до моменту звернення її до суду борг не повернуто і безпідставно прострочено виконання грошового  зобов’язання.

              Просила постановити  судове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь суму боргу  - 2900 грн.,  а також судові витрати, пов’язані з  на оплатою державного мита у сумі 51 грн. та  з оплатою на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді  в розмірі 120 грн.

              У судовове  засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, телефоном повідомив про неможливість своєї явки та просив суд розглянути справу в його відсутність, підтримавши свої позовні вимоги.

              Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача за наявними в ній доказами.

              Відповідач  ОСОБА_2 в судове засідання  з’явився, позов не визнав та суду пояснив, що між ним та позивачем  дійсно було укладено письмовий договір позики, який він написав власноручно, після чого позивач передав йому в борг  гроші в сумі 2900грн.

               У термін, вказаний ним у власноручно написаній розписці, борг позивачу він не повернув.

               Пізніше за згодою позивача він повернув цей борг товаром, але будь-яких доказів цього відповідач суду не надав через їх відсутність.

              Просив постановити судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

              Суд, вислухавши пояснення відповідача, , дослідивши матеріали справи, вважає,  що  позовні вимоги  ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

              Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

              Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

              Як вбачається  з  ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві позику  (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

              Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

              У судовому засіданні встановлено, що 31 жовтня 2010 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем  ОСОБА_2 було укладено договір позики.

              Передача грошей у позику відповідачу була оформлена його письмовою розпискою від 31 жовтня  2011 р., яку відповідач написав і підписав особисто.

              На виконання умов договору позивачк передав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 2900 грн., а відповідач, прийнявши від нього грошові кошти, зобов’язався повернути їх у строк до 05 листопада  2011 р.,  про  що особисто  зазначено  ним  у розписці.

              Незважаючи на неодноразові  звернення  і прохання  позивача у добровільному порядку повернути отриману за договором суму позики, відповідачем в обумовлений строк та до моменту звернення позивача до суду з позовом борг не повернуто і безпідставно прострочено виконання грошового зобов’язання.

              Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав зобов’язання,  покладені на нього за вказаним  договором позики, не повернув позивачу в обумовлений договором строк суму боргу, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики.

              Доводи  відповідача ОСОБА_2 про те, що від повернув борг позивачу товаром, суд  визнає безпідставними, такими, що не відповідають обставинам справи, встановленим в судевому засіданні та не приймає їх до уваги при  ухваленні судового рішення.

              На підставі викладеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги  ОСОБА_1  та стягнути з відповідача  ОСОБА_2 на  його  користь  суму боргу - 2900 грн.

              Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує  з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати, тобто з відповідача  на користь позивача підлягає стягненню сплачені  позивачем судові витрати по оплаті державного мита  в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 120 грн.

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1046, 1048 ЦК України, ст.ст. 10,60, 88, 212-215  ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

              Позовні вимоги   ОСОБА_1  - задовольнити.

              Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  суму боргу за  договором позики  - 2900 (дві тисячі дев’ятсот) грн.,  а також судові витрати на оплату державного мита в сумі 51 (п’ятдесят одну) грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 120 (сто двадцять)грн., а всього 3071  (три тисячі сімдесят одну)  грн.  30 коп.     

     Відповідно до ст.294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

     Суддя: