Справа № 2-924/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 січня   2012 року                     

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді- Домусчі Л.В.,

при секретарі –Макаренко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання  договору позики (боргової розписки) недійсним   -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в квітні 2010р. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 480 000 грн..

В процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг у розмірі 480 000 грн., проценти за користування грошима у розмірі 54 199 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15 800 грн. та судові витрати у розмірі 1 820 грн. ІТЗ та мито.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 15.01.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг 60 000 доларів США, за умови повернення грошей при першій вимозі. Оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань та не повернув кошти, позивач з метою захисту своїх законних прав та інтересів змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою від 21.03.2011р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики (боргової розписки)  недійсним та об’єднаний  в одне провадження.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилався на те, що договір позики слід визнати недійсним з тих підстав, що він був укладений під застосуванням фізичного впливу та з тих підстав, що він ніколи не позичав вказаної суми грошей.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності (а.с. 5), підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та заперечували проти задоволення зустрічної позовної заяви з підстав її необґрунтованості та безпідставності. При цьому представник позивача зазначив, що відповідач також не заперечує свій підпис на вказаній розписці та позивач не має ніякого відношення до факту незаконного позбавлення волі ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2В та його представник ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності (а.с. 22) заперечували проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що насправді відповідач так і не отримав суму по договору та з тих підстав, що договір є недійсним так як укладений під впливом тиску. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили суд її задовольнити з підстав викладених у позові. При цьому позивач підтвердив справжність свого підпису на розписці.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, вивчивши матеріали справи дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а в позові ОСОБА_2 слід відмовити у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що 15.01.2010 року між ОСОБА_1Ю та ОСОБА_2 було укладено договір позики у вигляді розписки, згідно якого ОСОБА_1Ю передав, а ОСОБА_2 прийняв у борг 60 000 доларів США, що еквівалентно 480 000 грн. Згідно умов вказаного договору  ОСОБА_2 зобов’язаний був повернути борг ОСОБА_1 за першою вимогою. (а.с.6).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.   

          Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.   

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Позивач посилається на те, що 15.01.2010 року він передав ОСОБА_2 у борг 60 000 доларів США, про що була складена розписка (а.с.156). Відповідач ОСОБА_2 також визнав свій підпис на вказаній розписці.

          В рамках розгляду справи було проведена судово-почеркознавча експертиза (а.с.168-170), згідно висновків якої було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 (графа «подпись»та рукописний запис «Горбатенко Дмитрий Викторович»(графа «фамилия, имя, отчество») виконані самим ОСОБА_2, який у момент виконання цих підписів та запису знаходився під впливом природних збиваючих факторів, серед яких могли бути як зовнішні (наприклад незручна поза, незвичне розташування аркушу паперу –під певним кутом виконавця), так і внутрішні (незвичайний психологічний стан).

          Частиною 2 ст. 1047 передбачено, що підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

          Таким чином суд доходить до висновку, що розписка від 15.01.2010 року (а.с. 156), є належним доказом підтвердження факту отримання ОСОБА_2В від ОСОБА_1 у борг 60 000 доларів США, у зв’язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

          Інших умов договору позики зазначена розписка не містила.   

          Також суд знаходить законні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування грошима у розмірі 54 199 грн. з наступних підстав.

Стаття 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.   

Отже, цивільним законодавством України встановлюється презумпція оплатності договору позики, що, враховуючи зазначені норми ст. 1048 ЦК України та конкретні обставини справи означає правомочність ОСОБА_1 щомісяця одержувати проценти від суми позики в розмірі, що визначаються на рівні облікової ставки Національного банку України.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України»та постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про процентну політику Національного банку України»від 18 серпня 2004 року № 389, облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

          Розмір облікової ставки Національного банку України на відповідний період затверджується постановами Правління Національного банку України, який також підтверджується матеріалами справи (а.с.126-143) за період з лютого 2010р. по 15 травня 2011р.

       Станом на 15.02.2010р.:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-8,0025 грн) складають 480 150 грн. х 0,854 % (обікова ставка  за один місяць)=4100 грн. 48 коп.;

Станом на 15 березня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,978 грн) складають 478 680 грн. х 0,854 % (обікова ставка  за один місяць)=4087 грн. 93 коп.;

Станом на 15 квітня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9263 грн) складають 475578 грн. х 0,854 % (обікова ставка  за один місяць)=4061 грн. 44 коп.;

Станом на 15 травня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9259 грн) складають 475 554 грн. х 0,854 % (обікова ставка  за один місяць)=4061 грн. 23 коп.;

Станом на 15 червня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9149 грн) складають 474 894 грн. х 0,792 % (обікова ставка  за один місяць)=3761 грн. 16 коп.;

Станом на 15 липня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9017 грн) складають 474 102 грн. х 0,708 % (облікова ставка  за один місяць)=3356 грн. 64 коп.;

Станом на 15 серпня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,89 грн) складають 473 400 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3058 грн. 16 коп.;

Станом на 15 вересня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9182 грн) складають 475 092 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3069 грн. 09 коп.;

Станом на 15 жовтня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9088 грн) складають 474 528 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3065 грн. 45 коп.;

Станом на 15 листопада 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9297 грн) складають 475 782 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3073 грн. 55 коп.;

Станом на 15 грудня 2010р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9631 грн) складають 477786 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3086 грн. 50 коп.;

Станом на 15 січня 2011р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9533 грн) складають 477 198 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3082 грн. 70 коп.;

Станом на 15 лютого 2011р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9435 грн) складають 476 610 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3078 грн. 90 коп.;

Станом на 15 березня 2011р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9351 грн) складають 476106 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3075 грн. 64 коп.;

Станом на 15 квітня 2011р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9672 грн) складають 478032 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3088 грн. 09 коп.;

Станом на 15 травня 2011р:

  60 000 долл США відповідно до курсу НБУ (1 доллар США-7,9785 грн) складають 478 710 грн. х 0,646 % (облікова ставка  за один місяць)=3092 грн. 47 коп.;

         Таким чином суд вважає що вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 суми процентів за користування грошима у розмірі 54199 грн.43 коп. також підлягає задоволенню.

У той час, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 15 800 грн., у зв’язку з наступних підстав.

До складу судових витрат віднесені витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України). Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_3 представляв інтереси позивача, не як адвокат або фахівець права, а як фізична особа на підставі довіреності від 30.03.2010р. (а.с.5).

Згідно витягу із Договору №39-2903/2010 від 29.03.2010р. із змінами та доповненнями ОСОБА_3, як адвокат ОСОБА_6 обласної колегії адвокатів надає ОСОБА_1 практичну правову (юридичну ) допомогу в ході здійснення дій при першому розгляді в Приморському районному суді м.Одеси цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. За що позивач сплатив згідно квитанції 15 800 грн.(а.с.145). При цьому не було надано суду  копія адвокатського свідоцтва та ордеру.

Відповідно до ст. 84 ГПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно Постановою КМ від 27.04.2006 N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", якою затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ і зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Таким чином, оскільки необхідною умовою допуску особи, яка надає правову допомогу для участі у справі, є волевиявлення особи, яка бере участь у справі та прийнята з цього питання ухвала суду, з яким особа не зверталася та про що суд не виносив відповідну ухвалу ,суд вважає не позивач не довів ні правову природу ні розмір витрат.

Щодо позовних вимог по зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, суд вважає, що не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.   

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 на наявність кримінальної справи порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України за фактом  незаконного позбавлення волі ОСОБА_2 21 квітня 2010р., що підтверджується довідкою від 14.03.2011р. №4/2190  наданої Слідчим Управлінням МВС України в Одеській області (а.с.108) , з урахуванням відповіді ГУ МВС України в Одеській області     ОСОБА_7 від 18.06.2010р. №31/2-Г-229 (а.с.36), та на наявність інших доказів, пов’язаних з цією подією, залучених до матеріалів справи, оскільки ОСОБА_2 не обґрунтувано причинний зв’язок зазначених подій до спірних правовідносин, що виникли в рамках договору позики укладеного між сторонами та з тих підстав, що вказані твердження ні чим не підтверджені.

          Частиною 1 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

          Враховуючи часткове задоволення первинної позовної заяви та з урахування вимог ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1820 грн.  з яких державного мита у розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120  грн.

          Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача   мита при подання позовної заяви 18.05.2011р. у зв’язку із збільшенням позовних вимог, то суд вважає також що вони не підлягають задоволенню в цій частині , та як на момент їх сплати 16.05.2011р.    діяла норма Декрету КМУ  «Про державне мито»від 21.01.1993р. №7-93, згідно якої ставка мита не може перевищувати 1700 грн. Таким чином в даному випадку ця сума підлягає поверненню позивачу.

    Згідно ст.88 ЦПК України, ст.ст.4, 6 ч.7 Закону України «Про судовий збір»також підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1399 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 15, 56, 57, 59, 60, 84, 88,  209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 1046, 1047, 1048, 1049  ЦК України, Закону України «Про судовий збір»суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відсотків за його користування, судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 480 000 грн. ( чотириста вісімдесят тисяч гривень) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошима у розмірі 54 199 (п’ятдесят чотири тисячі сто дев’яносто дев’ять гривень) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1820 грн.,  з яких державного мита у розмірі 1700 грн. та витрати на формаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120  грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі  1399 (одна тисяча триста дев’яносто дев’ять) грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики(боргової розписки)  недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч. 1 ст. 294 ЦПК України .

Суддя                                                                                                    Домусчі Л.В.

12.01.2012