31.01.2011

                                                                                            Справа № 2а-480/2011

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

31 січня 2011 року                                                                              м. Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Баранкевич В.О.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», –  

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон № 2195-IV) має статус дитини війни. На підставі статті 6 Закону № 2195-IV з 1 січня 2006 року йому як дитині війни щомісячно повинні виплачувати соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтями 77 і 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»і пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону № 2195-IV призупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.», яким призупинено дію норми ст. 6 Закону № 2195-IV.

Таким чином, позивач вважає, що не виконуючи вимоги ст. 6 Закону № 2195-IV йому не доплачено  щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 –2010  року та по день винесення судом рішення, у зв’язку з чим звернувся до суду і просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати і виплати на його користь державну соціальну допомогу за зазначений період часу .

Відповідач у своїх письмових запереченнях заявлені вимоги позивача не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на пропущений позивачем термін звернення до суду за захистом прав, а також відсутність законодавчого визначення мінімального розміру пенсії за віком для громадян, яким пенсію слід підвищувати відповідно до Закону № 2195-IV, законодавчо не визначеного механізму нарахування та виплати цієї соціальної допомоги.

Статтею 1 Закону № 2195-IV (який набрав чинності 01.01.2006 р.) визначено, що дитиною війни є громадянин України, якому на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 15 березня 1940року народження, є пенсіонером за віком і має статус дитини війни. Ці обставини беззаперечні, визнаються відповідачем, а тому суд вважає їх доведеними і такими, що не викликають сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За правилами ч. 2 ст. 3  Закону № 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з вимогами ст. 22 Конституції України, яка визначає, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

В силу пункту 17 ст. 77 і пункту 12 ст. 71 відповідно Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік»і «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону № 2195-IV на ці роки зупинено. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі, встановленої для учасників війни, а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону, яким зупинено та змінено дію статті 6 Закону № 2195-IV визнані неконституційними.

У резолютивній частині зазначених рішень Коституційним Судом України наголошено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України» і є обов’язковими до виконання на території України.

Таке твердження грунтується на основі положень ч.2 ст.152 Конституції України, в якій викладено, що закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

         З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що право позивача на отримання державної соціальної допомоги порушене і підлягає відновленню. Але судом також встановлено, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення  до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та цей строк не було поновлено, а тому суд вважає, що право позивача підлягає відновленню за період часу з 13 липня 2010 року  по день винесення судом даного рішення.   

Суд не бере до уваги посилання відповідача як на підставу у відмові в задоволенні заявлених вимог невизначеність розміру пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»і вважає ці доводи безпідставними.

Так, мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до абзацу 8 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058 від 09.07.2003 р.) встановлюється виключно цим Законом.

Законодавством України не передбачено визначення розміру мінімальної пенсії за віком, з якого має вираховуватися, передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” 30 відсоткова державна соціальна допомога.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але відповідно до ч. 3 ст. 28 цього ж Закону, абзац 1 ч. 1  вищевказаної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд керуватись в своїй діяльності принципом верховенства права, передбачено, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому суд, відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, при вирішенні даної справи застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Крім того, суд зазначає, що законодавчий орган держави в численних прийнятих ним законах при визначені мінімальної пенсії за віком посилається саме на ч.1 ст. 28 Закону № 1058 від 09.07.2003 р.

З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачу пенсія вже призначена і вирішується питання про підвищення її розміру відповідно до Закону № 2195-IV, а також приймаючи до уваги, що іншими Законами України, окрім Закону № 1058 від 09.07.2003 року розмір мінімальної пенсії іншими законодавчими актами не визначено, суд, керуючись принципом верховенства права, вважає за можливе застосувати до даних спірних правовідносин аналогію закону (ст. 8 ЦК України) і для визначення позивачу розміру, передбаченої законом надбавки до пенсії як дитині війни, бере розмір мінімальної пенсії визначений Законом  № 1058 від 09.07.2003 р.

Керуючись ст.ст. 6-11, 15, 86, 158 –163 КАС України, суд, –   

П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 13 липня 2010 року  по 31 січня 2011року.    

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 13 липня 2010 року  по 31 січня 2011року.                         

В задоволенні адміністративного позову в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області, нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу з 2006 року по 12 липня 2010 року  включно відмовити.  

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з  моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий: підпис.