Справа № 2-4182/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" січня 2012 р. Ужгородський   міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді –Сочка В.І., при секретарі –Козар Г.В., з участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Ужгородського міжрайонного прокурора, поданою в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк»в особі Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_6, треті особи –приватні нотаріуси Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів іпотеки, додаткової угоди та зобов’язання приватних нотаріусів вчинити дії, –

В С Т А Н О В И В :

Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк»в особі Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Приватбанк»та ОСОБА_6, треті особи –приватні нотаріуси Ужгородського міського нотаріального округу –ОСОБА_7 та Ужгородського районного нотаріального округу –ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів іпотеки будинковолодіння в с. Баранинці Ужгородського району, по вул. Квітковій, 5 (нова адреса: вул. Квіткова, 11) від 15.06.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за № 2345, а також договору іпотеки вказаного будинковолодіння від 26.09.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 2302, додаткової угоди № 1 від 04.06.2008 року, укладеної між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 938 та зобов’язання приватного нотаріуса ОСОБА_8 вилучити з державного реєстру заборон нерухомого майна реєстраційний запис 18.06.2007 17:41:00 за № 5159135 та з державного реєстру іпотек відповідні зміни, пов’язані з визнанням недійсним договору іпотеки від 15 червня 2007 р. за № 2345, а також скасувати накладену нею заборону за №2345, а приватного нотаріуса ОСОБА_7 – внести до єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек відповідні зміни, пов’язані з визнанням недійсним договору іпотеки від 26 вересня 2007 р. за № 2302, а також скасувати накладену нею заборону при посвідченні договору іпотеки від 26 вересня 2007 р. за № 2303.

Заявлений позов мотивує тим, що вказані договори іпотеки та додаткова угода в порушення вимог ст.ст. 177 СК України, ст. 224 ЦК України укладені без згоди органу опіки та піклування, не дивлячись на те, що в силу ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 29, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України право користування будинком мали неповнолітні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

В судовому засіданні представник позивача поданий позов підтримала з мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «Приватбанк»позов не визнала, подавши письмові заперечення, з яких слідує, що на момент укладення договорів іпотеки жодних відомостей про реєстрацію неповнолітніх дітей у будинку не було. Представник відповідача ОСОБА_6 –ОСОБА_3 залишив вирішення справи на розсуд суду. При цьому пояснив, що його довіритель проживає у вказаному будинку з 2001 року, а діти ОСОБА_6 –з моменту народження. Іншого житла у його сім’ї немає. Після укладення договору купівлі-продажу будинку між ОСОБА_6 та його батьком ОСОБА_9 правовий статус користування житлом не змінився і всі продовжують проживати за вказаною адресою. Судом винесено рішення про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором. Треті особи –приватні нотаріуси Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_8 позов не визнали, пояснивши, що ними посвідчено оспорювані договори іпотеки у відповідності до вимог законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, представника третьої особи приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 –ОСОБА_10 та приватного нотаріуса ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Стверджуються належними доказами і не були спростовані у судовому засіданні наступні обставини справи.

15.06.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за яким в забезпечення виконання зобов’язань іпотекодавця за кредитним договором від 15.06.2007 року № MKMOGK00000200 в іпотеку банку передано домоволодіння, розташоване за адресою Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Квіткова, 11. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 2345. 15.06.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 накладено заборону за № 2346 на відчуження вказаного домоволодіння до припинення договору іпотеки.

26.09.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за яким в забезпечення виконання зобов’язань іпотекодавця за кредитним договором від 26.09.2007 року № MKA7GA00000265 в іпотеку банку передано домоволодіння, розташоване за адресою Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Квіткова, 11. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 2302. 26.09.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 накладено заборону за № 2303 на відчуження вказаного домоволодіння до припинення договору іпотеки.

04.06.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду (правочин) № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 26.09.2007 року № 2302, якою положення щодо предмету іпотечного договору викладено в новій редакції. Вказану угоду посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 938.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.10.2009 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 Малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на вихованні батька ОСОБА_6

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28.12.2010 року задоволено позов ЗАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_6 та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 15.06.2007 року № MKMOGK00000200 в розмірі 1 078 027,70 грн.

Згідно довідки Баранинської сільської ради Ужгородського району від 07.04.2011 року № 94, опікунська рада при Баранинській сільській раді в період з січня по грудень 2007 року згоду на укладення ОСОБА_6 договору іпотеки будинку, що знаходиться за адресою Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Квіткова, 11 (стара адреса: вул. Квіткова, 5), не надавала.

          З будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3 слідує, що зареєстрованими у будинку значаться з 12.06.2001 року ОСОБА_6, а також його діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

          Довідками Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за № 1292/01-14 та 1293/01-14 від 25.11.2011 року стверджується, що ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (дід та баба неповнолітніх) не мають зареєстрованого нерухомого майна на території Ужгородського району, а згідно довідки  № 1298/01-14 за ОСОБА_6 зареєстровано будинок, що знаходиться за адресою Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Квіткова, 11.

          Відповідно до ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-Х11, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини».

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст.3 Конвенції «Про права дитини»повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція про порядок вчинення нотаріальний дій нотаріусами України.

До правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до ст. 177 СК України, відноситься відмова від майнових прав дитини, до яких входить і право користування жилим приміщенням. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти члена сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Наведені положення узгоджуються із вимогами ч. 2 ст. 64 та ч. 1 ст. 156 ЖК України, а також ст. 405 ЦК України.

Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов’язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.

Як встановлено ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, згідно ч. 4 вказаної статті, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересах їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).    

Згідно роз’яснень п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Матеріалами справи, зокрема будинковою книгою та копією паспорта громадянина України на ім’я ОСОБА_6, встановлено, що на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки та додаткової угоди в будинку за адресою Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Квіткова, 11, фактично проживали і були зареєстровані неповнолітні діти. З огляду на викладене, суд не приймає до уваги довідки Баранинської сільської ради від 29.05.2007 року № 726 та від 21.09.2007 року № 1171 про відсутність зареєстрованих неповнолітніх дітей за вказаною адресою, на які посилаються відповідач та треті особи, та приходить до висновку про наявність у неповнолітніх дітей іпотекодавця права на користування вказаним жилим приміщенням.

Наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, виконання зобов’язань за яким забезпечено договором іпотеки від 15.06.2007 року, створює загрозу позбавлення дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 їх житла, що є їх єдиним і постійним місцем проживання.

Таким чином, укладення оспорюваних догорів іпотеки без згоди органу опіки та піклування, є підставою для визнання їх недійсними.  Оскільки додаткова угода (правочин) № 1 від 04.06.2008 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 26.09.2007 року є невід’ємною складовою основного договору, при визнанні недійсним основного договору така також підлягає визнанню недійсною.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання приватного нотаріуса ОСОБА_8 вилучити з державного реєстру заборон нерухомого майна реєстраційний запис 18.06.2007 17:41:00 за № 5159135 та з державного реєстру іпотек відповідні зміни, пов’язані з визнанням недійсним договору іпотеки від 15 червня 2007 р. за № 2345, а також скасувати накладену нею заборону за №2345, а приватного нотаріуса ОСОБА_7 – внести до єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек відповідні зміни, пов’язані з визнанням недійсним договору іпотеки від 26 вересня 2007 р. за № 2302, а також скасувати накладену нею заборону при посвідченні договору іпотеки від 26 вересня 2007 р. за № 2303, такі до задоволення не підлягають, оскільки пред’явлені до третіх осіб, які не наділені процесуальними правами відповідачів. Крім того, на даний момент відсутній спір з приватними нотаріусами з приводу скасування накладених заборон.

За таких обставин, позов Ужгородського міжрайонного прокурора, поданий в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк»в особі Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Приватбанк»та ОСОБА_6, треті особи –приватні нотаріуси Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів іпотеки, додаткової угоди та зобов’язання приватних нотаріусів вчинити дії підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 29, 203, 215 ЦК України, ст. 177 СК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», –

Р І Ш И В :

Позов Ужгородського міжрайонного прокурора, поданий в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк»в особі Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Приватбанк»та ОСОБА_6, треті особи –приватні нотаріуси Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів іпотеки, додаткової угоди та зобов’язання приватних нотаріусів вчинити дії –задовольнити частково.

Визнати недійсними:

-          договір іпотеки від 15.06.2007 року укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 2345.

-          договір іпотеки від 26.09.2007 року укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2302.

-          додаткову угоду (правочин) № 1 від 04.06.2008 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 26.09.2007 року № 2302, укладену між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_6, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровану в реєстрі за № 938.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Приватбанк»в особі Закарпатської регіональної дирекції ПАТ «Приватбанк»та ОСОБА_6 солідарно на користь держави 107,30 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його  проголошення.

Суддя                                                                                                    Сочка В.І.