АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-2258/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 2,5 Колода Л.Д.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.,

суддівКорнієнко Н.В.,  Ювшина В.І.

при секретаріБєлан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту, -

в с т а н о в и л а :

10 березня 2011 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_6 ПАТ «Ерсте Банк» про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 січня 2011 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Бурмагою Є.А. була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на легковий автомобіль марки Мітсубісі Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7 на праві власності.

21 лютого 2011 року тією ж посадовою особою була винесена постанова про розшук майна боржника та про затримання і передачу Придніпровському відділу ДВС вказаного транспортного засобу.

02 березня 2011 року Головним державним виконавцем Бурмагою Є.А. було складено акт опису й арешту майна, а саме легкового автомобіля марки Мітсубісі Лансер чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1

Зазначені постанови державного виконавця Бурмаги Є.А. від 13 січня 2011 року, від 21 лютого 2011 року та акт опису й арешту майна від 02 березня 2011 року позивач вважає незаконними, а тому просив поновити строк на оскарження постанови від 13 січня 2011 року, 21 лютого 2011 року та акт опису й арешту майна від 02 березня 2011 року, як такий, що пропущений ним з поважних причин та скасувати вказані постанови та акт опису й арешту майна від 02 березня 2011 року.

В подальшому позивач доповнив свої вимоги та просив скасувати постанову про арешт майна боржника від 13 січня 2011 року, постанову про розшук майна боржника від 21 лютого 2011 року, акт опису та арешту майна від 02 березня 2011 року, як незаконні та звільнити майно у вигляді транспортного засобу  Мітсубісі Лансер, 2008 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 з-під арешту, звільнити позивача від сплати грошових коштів за зберігання автомобіля на території ПП «Нива – В.Ш».

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 серпня 2011 року позов ОСОБА_7 задоволено повністю.

Поновлено ОСОБА_7 термін на оскарження постанови про арешт майна від 13 січня 2011 року та постанови про розшук майна від 21 лютого 2011 року, як такий що пропущений з поважних причин.

Постанову головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Бурмага Є.А. про арешт майна боржника від 13 січня 2011 року, постанову про розшук майна боржника від 21 лютого 2011 року, акт опису та арешту майна від 02 березня 2011 року - скасовано.

Звільнено з-під арешту належний ОСОБА_7 автомобіль марки Мітсубісі Лансер, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Звільнено ОСОБА_7 від оплати коштів за зберігання автомобіля на території приватного підприємства ПП «Нива – В.Ш». за період з березня 2011 року по липень 2011 року в сумі 750 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що дане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_7  у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 січня 2011 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Бурмагою Є.А. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на легковий автомобіль марки Мітсубісі Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_7 на праві власності.

21 лютого 2011 року тією ж посадовою особою була винесена постанова про розшук майна боржника та про затримання і передачу Придніпровському відділу ДВС вказаного транспортного засобу.

02 березня 2011 року Головним державним виконавцем Бурмагою Є.А. було складено акт опису й арешту майна, яким накладено арешт на легковий автомобіль марки Мітсубісі Лансер чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на як може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Постанови державного виконавця Бурмаги Є.А. від 13 січня 2011 року, від 21 лютого 2011 року та акт опису й арешту майна від 02 березня 2011 року суд вважає незаконним та такими, що підлягають до скасування.

В постанові від 13 січня 2011 року арешт накладено на автомобіль марки Мітсубісі Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1, а в постанові про розшук майна від 2 лютого 2011 року та в акті опису й арешту майна від 02 березня 2011 року арешт накладено на транспортний засіб марки Мітсубісі Лансер, з державним номерним знаком НОМЕР_1

В постанові від 13 січня 2011 року не відомо з яких підстав вказано адресу позивача АДРЕСА_1. Як встановлено в судовому засіданні за вказаною адресою позивач ніколи не проживав, а тому постанова винесена на підставі викривлених та недостовірних даних.

В резолютивній частині постанови від 13 січня 2011 року п.2 вказано про заборону відчуження майна і не зрозумілим є факт затримання транспортного засобу та передачі його сторонній особі ОСОБА_9 Такі дії державного виконавця Бурмаги Є.А. обмежують право позивача на користування транспортним засобом, адже в жодній постанові не прийнято рішення про обмеження його права користування автомобілем.

Крім того згідно акта опису й арешту майна від 02 березня 2011 року сторінка 3, встановлено вичерпний перелік обмежень прав позивача: заборона продавати, псувати та дарувати вказаний транспортний засіб. Жодної мови про затримання та доставку на штрафний майдан транспортного засобу марки Мітсубісі Лансер, чорного кольору ДНЗ НОМЕР_1 в акті немає, а тому дії виконавця Бурмаги Є.А. є незаконними.

Крім того відповідно до постанови про розшук майна боржника від 21 лютого 2011 року державний виконавець постановив передати транспортний засіб Придніпровському відділу   ДВС   Черкаського   міського   управління   юстиції,   однак   відповідно   до   акта автомобіль всупереч постанові незаконно передано іншому суб'єкту ОСОБА_9 представнику ПП «Нива – В.Ш».

Відповідно до ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Починаючи з серпня 2007 року позивач проживає в цивільному шлюбі однією сім'єю разом з ОСОБА_10. Кредит на автомобіль позивач отримав в банківській установі в серпні 2008 році під час спільного проживання однією сім'єю. Відповідно до ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, то майно, набуте ними за час спільного проживання,   належить   їм   на   праві   спільної   сумісної   власності,   а   тому   спірний транспортний засіб    належить позивачу та його цивільній дружині на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі, а оскільки частка у майні не була виділена в натурі, то накладення арешту на їх автомобіль є незаконним.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_10, яка підтвердила
вищевказані обставини.          

Крім цього в судовому засіданні встановлено, що автомобіль на час арешту перебуває у кредиті та заставі банку, а тому позивач не має жодного права ним розпоряджатися, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу ( НОМЕР_2).

Згідно довідки, наданої заставодержателем ПАТ «Ерсте Банк» від 23.03.2011 року залишок кредиту складає 9 984,85 доларів США. Оскільки позивач умови договору виконує, тому банк із позовом про звернення стягнення на предмет застави не звертався, але банк по заставленому майну має право першочергової вимоги, а вже потім інші стягувачі.

В судовому засіданні встановлено, що належний позивачу автомобіль передано на зберігання ПП «Нива – В.Ш». Згідно рахунку-фактури №СФ-0000002 від 03.08.2011 року спірний автомобіль був переданий на відповідальне зберігання філії 24 приватного підприємства ПП «Нива – В.Ш». і плата з березня 2011 року по липень 2011 року складає 750 грн. Оскільки постанови підлягають скасуванню, тому суд першої інстанції вважає, що позивача слід звільнити від сплати вищевказаних коштів.

Судом встановлено, що акт опису й арешту майна був складений головним державним виконавцем 02 березня 2011 року і позивачу не було відомо про винесені 13 січня 2011 року та 21 лютого 2011 року постанови про накладення арешту та розшук майна. Позивач 03 березня 2011 року звернувся до Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси про видачу копій документів виконавчого провадження, а тому про існування постанов від 13 січня 2011 року та від 21 лютого 2011 року, дізнався лише 03 березня 2011 року. В зв'язку з цим суд вважає, що строк на оскарження вказаних постанов позивачем був пропущений через поважну причину, а тому строк звернення до суду слід поновити. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку, або іншим способом. Оскільки на думку суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_7 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, з чим не погоджується колегія суддів.

Так, встановлено, що позивачем ОСОБА_7 подано позовну заяву до суду про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту з вимогами про скасування постанови про арешт майна боржника від 13 січня 2011 року, постанови про розшук майна боржника від 21 лютого 2011 року, а також акту опису й арешту майна від 02 березня 2011 року, як незаконні та звільнити майно у вигляді транспортного засобу Мітсубісі Лансер державний номерний знак НОМЕР_1 з-під арешту.

В подальшому позивач доповнив свої вимоги та просив суд скасувати постанову про арешт майна боржника від 13 січня 2011 року, постанову про розшук майна боржника від 21 лютого 2011 року, акт опису та арешту майна від 02 березня 2011 року, як незаконні та звільнити майно у вигляді транспортного засобу  Мітсубісі Лансер, 2008 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 з-під арешту, звільнити позивача від сплати грошових коштів за зберігання автомобіля на території ПП «Нива-В.Ш».

Задовольняючи вимоги позивача та обґрунтовуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції послався на те, що спірний автомобіль належить позивачу та його цивільній дружині на праві спільної сумісної власності і, оскільки частка у майні не була виділена в натурі, тому накладення арешту на автомобіль є незаконним. Проте з таким висновком не можна погодитись. Згідно з ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Умовою звільнення майна з-під арешту, є доведення особою, яка звертається до суду з відповідним позовом, свого права на арештоване майно. При цьому, таке право на звернення належить саме особі, яка вважає себе власником арештованого майна, а не боржникові, тобто позивачу по даній справі ОСОБА_7

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і  посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Встановлено, що ОСОБА_10 позову про визнання за нею права власності на частину спірного майна, як громадянській дружині, виділу належної їй частки майна та його виключення з акту опису й арешту не подавала.

При вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практик застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, суд має встановлювати обсяг спільно нажитого майні наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Проте, судом першої інстанції вказані обставини встановлені не були.

З врахуванням положень ст.11 ЦПК України, якою регламентовано диспозитивність цивільного судочинства, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи за зверненням осіб у межах заявлених ними вимог та на підставі наданих сторонами доказів та враховуючи те, що ОСОБА_10 не заявлялися вимоги про визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю, тому висновки суду про те, що даний автомобіль є спільної  сумісною власністю і, як наслідок, накладення арешту на автомобіль є незаконним, є безпідставними та такими що не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Задовольняючи вимоги позивача та обґрунтовуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції послався на те, що спірний автомобіль перебуває у заставі у ПАТ "Ерсте Банк", а тому банк має першочергове право на звернення стягнення на спірний автомобіль і арешт автомобіля іншою, а ніж банк особою є незаконним, погодитись не можливо, оскільки останній з позовом про звернення стягнення, не звертався, а у відповідності до ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:          виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість          предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як вбачається з довідки наданої заставодержателем ПАТ "Ерсте Банк" від 24.03.2011 року, залишок по кредиту складає 9984,85 доларів США, що є меншим від вартості предмету застави, що складає близько 12000 доларів США. Реалізація такого майна здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", який забезпечує дотримання прав та інтересів осіб, в тім числі і заставодержателя, який не є стягувачем у виконавчому провадження, зокрема й шляхом розподілу коштів, одержаних від реалізацій такого майна за правилами передбаченими п.6 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно до ч.6 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження", за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону,   після   чого   кошти   використовуються   для   задоволення   вимог заставодержателя. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок   коштів   використовується   для   задоволення   вимог   інших  стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Крім того, заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про звільнення арешту із заставленого майна, але з таким позовом заставодержатель до суду не звертався. Останнього права не порушено винесенням оскаржуваних постанов та складенням акту опису і арешту майна боржника.

Встановлено, що державний виконавець проводив виконавчі дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

Висновки суду першої інстанції про те, що постанови державного виконавця Бурмаги Є.А. від 13 січня 2011 року, від 21 лютого 2011 року та акт опису й арешту майна від 02 березня 2011 року є незаконним та такими, що підлягають до скасування, є помилковими і не ґрунтуються на вимогах закону, тому не можуть бути прийняті колегією суддів.

Допущені помилки в постанові від 13 січня 2011 року про накладення арешту на автомобіль марки Мітсубісі Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1, а в постанові про розшук майна від 2 лютого 2011 року та в акті опису й арешту майна від 02 березня 2011 року - на транспортний засіб марки Мітсубісі Лансер, з державним номерним знаком НОМЕР_1 та допущена помилка в постанові від 13 січня 2011 року про адресу позивача АДРЕСА_1, законності постанов та акту опису і арешту майна не спростовують і не можуть бути підставами для їх скасування.

Як підставою скасування судом першої інстанції постанови від 13 січня 2011 року є посилання на те, що в резолютивній частині зазначеної постанови, в п.2 вказано про заборону відчуження майна і не зрозумілим є факт затримання транспортного засобу та передачі його сторонній особі ОСОБА_9  і що такі дії державного виконавця Бурмаги Є.А. обмежують право позивача на користування транспортним засобом, адже в жодній постанові не прийнято рішення про обмеження його права користування автомобілем, що згідно акта опису й арешту майна від 02 березня 2011 року сторінка 3, встановлено вичерпний перелік обмежень прав позивача: заборона продавати, псувати та дарувати вказаний транспортний засіб, що жодної мови про затримання та доставку на штрафний майдан транспортного засобу в акті немає, а тому дії виконавця Бурмаги Є.А. є незаконними, що відповідно до постанови про розшук майна боржника від 21 лютого 2011 року державний виконавець постановив передати транспортний засіб Придніпровському відділу   ДВС   Черкаського   міського   управління   юстиції,   однак   відповідно   до   акта автомобіль всупереч постанові незаконно передано іншому суб'єкту ОСОБА_9 представнику ПП «Нива – В.Ш», однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Згідно ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин, тому державним виконавцем правомірно було передано транспортний засіб на зберігання представнику ПП «Нива – В.Ш».

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, мається невідповідність висновку суду обставинам справи та допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 серпня 2011 року, скасовує та ухвалює нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_7, відмовляє.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

в и р і ш и л а :

 Апеляційну каргу ОСОБА_6  – задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту – скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту – відмовити.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :