Дата документу 19.01.2012                                                               Справа №  2-3547/11

Номер провадження 2/814/16217/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня  2011 року                                                                                                м. Запоріжжя   

Ленінський  районний суд  м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шульженко О.С.,    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства  Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна  компанія», третя особа: Філія Державного підприємства  Міністерства оборони України «Української авіаційної транспортної компанії»  «Аеропорт Запоріжжя вантажний»,   про зміну підстав звільнення, стягнення  заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, розміру  середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,   моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся  до суду з вищезазначеним позовом, зміненим в ході розгляду справи, в якому вказав, що з 01.07.1998р. працював у Філії Української авіаційної  транспортної компанії «Аеропорт Запоріжжя вантажний» (далі ФУАТК).

У зв’язку з систематичним порушенням трудового законодавства  позивач подав заяву про його звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП, одночасно просив надати довідки щодо розміру та видів заборгованості  по заробітній платі та вихідній допомозі.

Всупереч заяві позивача про звільнення, наказом №19-к від 01.06.2011р. його звільнено  з роботи на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням.

В день звільнення позивач працював, однак в порушення вимог трудового законодавства йому не були виплачені заробітна плата за лютий-травень 2011 року та  компенсація за невикористану відпустку у розмірі 4881,78 грн., вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати за три місяці  в сумі 4678,11 грн.

Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України йому належить до сплати середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, тобто з 02.06.2011р. по 30.06.2011р., у розмірі 1520 грн.   

Неправомірні дії відповідача, грубе порушення трудового законодавства спричинило позивачеві також моральну шкоду, яку він оцінює у 2000 грн. і  просить стягнути на свою користь.

У судовому засіданні позивач, його представник на заявлених позовних вимогах наполягали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.   

Відповідач представника у судове засідання не направив з невідомих суду причин, про місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи є поштові повідомлення про отримання судових повісток.   

Пояснень, заперечень проти позову відповідачем не надано,  лише на вимогу суду  надіслано довідку про середню заробітну плату позивача, довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, копії наказу про прийняття на роботу, наказу про звільнення.  

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 224 ЦПК України та клопотання позивача про заочний розгляд справи, суд розглянув справу заочно.   

Заслухавши пояснення позивача, його представника,  дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з   наступного.   

У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно ст. 115  КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

У відповідності до  ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.  

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки позивача, наказу №26 від 01.07.1998р.,  ОСОБА_1 був прийнятий  в ФУАТК «Аеропорт Запоріжжя вантажний»   на посаду начальника автогосподарства з 01.07.1998р., продовжував свою трудову діяльність на підприємстві на різних посадах до 01.06.2011р.    

Згідно наказу від 01.06.2011р. №19-к   його було звільнено з займаної посади   за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з виплатою грошової компенсації за невикористану  щорічну відпустку та додаткову відпустку в кількості 87 календарних днів, за робочий період з 01.07.2007р. по 01.06.2011р.   Зі змісту наказу вбачається, що підставою для звільнення була заява ОСОБА_1 від 26.05.2011р.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 26.05.2011р., зареєстрованої за вхідним номером 129 30.05.2011р., вбачається, що він просив звільнити його   на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України  у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю та умов колективного договору, що полягало у систематичній тривалій невиплаті заробітної плати.  Одночасно просив виплатити заборгованість по заробітній платі, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні,  вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України.   

На момент звільнення ФУАТК мала заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі з лютого 2011 року. Частково заборгованість була погашена у липні 2011 року. Станом на 20.10.2011р.  на балансі  ФУАТК рахується заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 в сумі 4881,78 грн., в тому числі 4195,14 грн. компенсації за невикористану відпустку, що  підтверджено довідкою ФУАТК № 28 від 21.10.2011р. та визнано позивачем.  

Таким чином, доводи позивача  про невиконання  власником законодавства про працю та умов колективного договору, що полягало у систематичній тривалій невиплаті заробітної плати,  знайшли своє підтвердження.   

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що формулювання причин звільнення ОСОБА_1 є неправильним, що відповідно до ст. 235 КЗпП України дає підстави для зміни формулювання причин його звільнення відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України.   При цьому суд враховує, що дата звільнення позивачем не оспорюється.

Статтею 117 КЗпП України встановлена відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату належних працівникові сум у строк, вказаний в ст. 116 КЗпП, у розмірі середнього заробітку за весь час прострочення по день фактичного розрахунку.   

Позивач просить стягнути компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період  з 02.06.2011р. по 30.06.2011р.  

Розрахунок середнього заробітку здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995р. №100. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З наданих власником довідок вбачається, що заробітна  плата ОСОБА_1 за фактично відпрацьовані протягом двох останніх місяців робочі дні становить  3118,74 грн. Враховуючи кількість відпрацьованих робочих днів за цей період (41 день), розмір середньоденної заробітної плати за останні два місяці (76 грн.), число робочих днів у розрахунковому періоді  з 02.06.2011р. по 30.06.2011р. (20 днів), розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні  за вказаний позивачем період становить 1520 грн.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником законодавства про працю працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.             

Враховуючи середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за останні два календарні місяці та  середньомісячне число робочих днів, середня місячна заробітна плата позивача становитиме 1558,00 грн., трьохмісячний середній заробіток складатиме  4674,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що з боку відповідача мало місце грубе порушення трудових прав позивача. Тривала невиплата заробітної плати, порушення законодавства при звільненні, позбавило ОСОБА_1  засобів для існування,  потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим спричинило  моральну шкоду, яку відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник зобов’язаний відшкодувати. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує тривалість порушення трудових прав позивача, часткове погашення   заборгованості по заробітній платі у добровільному порядку, розмір існуючої заборгованості,  і вважає  необхідним і достатнім  в рахунок  відшкодування  моральної шкоди   стягнути з відповідача 1000 грн.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та вивчивши докази, зважаючи на неможливість вийти за межі заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.     

Крім того, зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд, керуючись ст. 88   ЦПК України, вважає за необхідне стягнути такі витрати з відповідача.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Змінити формулювання причин звільнення  ОСОБА_1 з роботи зі  ст. 38 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України.     

Вважати ОСОБА_1 звільненим за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України  у зв’язку з порушенням власником законодавства про працю  згідно з наказом директора Філії Державного підприємства  Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»  «Аеропорт Запоріжжя вантажний» №19-к від 01.06.2011р., про що внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з Державного підприємства  Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна  компанія» на користь  ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі у розмірі 4881,78 грн.,  вихідну допомогу у розмірі 4674,00 грн.,  середній заробіток   за час затримки  розрахунку при звільненні  в сумі 1520 грн.,   моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а всього 12075,78 грн.      

Стягнути  з Державного підприємства  Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна  компанія»   судовий збір  в дохід держави в сумі 188,20 грн.   

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                          Турбіна Т. Ф.