Справа № 2-а-5581/11 копія

                                                        ПОСТАНОВА

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року                                                                                                            м. Білогірськ

Суддя Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим Чубабрія В.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про визнання  дій протиправними,  зобов`язання до нарахування та виплати недоплаченої щомісячної  соціальної допомоги "Дітям  війни",    

     В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Білогірського районного суду АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу "Дітям  війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з березня 2011 року до вересня 2011 року у сумі 1072,20 грн., зобов’язання відповідача здійснювати нарахування щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Ухвалою судді Білогірського районного суду АР Крим  від 28 вересня 2011 року позовні вимоги в частині періоду з 01.03.2011 року до 27 березня 2011 року, на підставі  ст. ст. 99, 100, 102  Кодексу  адміністративного судочинства України, залишено без розгляду. Також вирішено справу розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України.   

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк не надав суду письмові заперечення проти позову.   

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності,  вважаю, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.   

Як встановлено з матеріалів справи,  позивач  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим, отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та є дитиною війни, у зв’язку з чим на нього в силу  ст.ст. 1,6 поширюється дія Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, якими  передбачено, що  дітям війни  пенсії  або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків  мінімальної   пенсії  за  віком.  

Мінімальна  пенсія  за  віком,  виходячи  з положень ч. 1 ст. 28  Закону  України  “Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне страхування”,  встановлюється у  розмірі  прожиткового мінімуму  для  осіб, які  втратили працездатність,  визначеного  законом  про Державний  бюджет України  на  відповідний рік.     

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.     

          Згідно зі  ст. 52  Закону України  “Про Державний  бюджет на  2010 рік” прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, у 2010 році встановлено у розмірі: з 01 січня - 695 гривень, з 01 квітня - 706 гривень, з 01 липня - 709 гривень, з 01 жовтня - 723 гривень, з 01 грудня - 734 гривень.    

           З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була призупинена на 2006 рік Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення до останнього змін, було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.       

         Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ “Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”щодо викладення положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.                 Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.       

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р.       

У 2010 році дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії був визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.                 

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          Згідно ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.         

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.         

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” покладено на органи пенсійного фонду  за місцем проживання позивача.         

Відповідно до ст.ст.22,64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути  обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

            Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Так, Законом України “Про соціальний  захист дітей війни” реалізовано  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

          Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.         

          Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України  “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

         Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.         

Виходячи з положень  Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Також, у порушення ч.2 ст. 71   Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких  дій для забезпечення виконання покладеного  на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив  жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх  зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови у задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.            

Що стосується виплати  щомісячної державної соціальної допомоги в 2011 році, слід зазначити наступне.

Законом України №3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 року передбачено, що  дітям війни (крім тих, на яких поширюється  дія  Законів  України "Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального   захисту"  та "Про  жертви  нацистських  переслідувань") до пенсії  або  щомісячного  довічного  грошового   утримання   чи   державної   соціальної  допомоги,  що  виплачується замість  пенсії,  підвищення  проводиться  у  розмірі  49,8 гривні. Вказане положення не визнано неконституційним.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. № 4-зп зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, а тому звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, тому що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, з 23.07.2011 року виплата підвищення до пенсії має проводитися в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745.

Підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною з цієї дати не має, оскільки відповідач діє в межах повноважень, наданих йому Законом.

Таким чином суд вважає, що порушене право позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати з 27.03.2011 до 23.07.2011 року без зазначення конкретної суми, оскільки суд не є органом уповноваженим провадити розрахунок суми заборгованості з виплат підвищення пенсії як дитині війни.  Підстав для зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячну соціальну допомогу як «дітям війни»не має, оскільки суду не надано даних, яки б свідчили про те, що права позивача і в подальшому будуть порушуватися.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі  ст. ст.1, 3, 17, 43,46, 48, 53, 55 ,64, 85, п.19 ч.1 ст. 92  Конституції України, ст. ст. 1, 6   Закону України “Про  соціальний  захист  дітей  війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Рішення Європейського Суду з  прав  людини “Кечко проти України”, керуючись ст. ст.  7–12,69-71,94,122,158-160, 162,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                                       П О  С Т А Н О В И В:

позовні вимоги ОСОБА_1  - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в   Білогірському районі АР Крим щодо несвоєчасного перерахунку та невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1  у період з 27 березня 2011  року до 23 липня 2011 року.                     

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим  здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, встановленої ст.6 Законом України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 27 березня 2011 року до 23 липня 2011 року, за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.  

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.     

          Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.   

          Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Білогірський районний  суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:          (підпис)

Постанова не набрала законної сили. З оригіналом згідно. Суддя: