Справа № 2а-2148/11

 П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 листопада 2011 року                                                                                      м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

18.10.2011 р. позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить: визнати дії відповідача у нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з травня 2011 р. по жовтень 2011 р. –протиправними; зобовґязати відповідача здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообовґязкове державне пенсійне страхування»за період з травня 2011 р. по жовтень 2011 р., з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така  протягом травня-жовтень 2011 р. в згаданому розмірі не виплачувалась.

Ухвалою судді відкрито скорочене провадження по справі.

          Відповідач подав суду письмове заперечення на позов, в якому просить в позові відмовити за безпідставністю.

          Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважаю їх достатніми для прийняття рішення.

Позивач ОСОБА_1 народився 09.01.1936 р. та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні, та перебуває на обліку у відповідача - управлінні Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова.

Згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції станом на 2011 р. з врахуванням Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 р.). Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме такий встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Із письмових заперечень відповідача вбачається, що підвищення позивачу як дитині війни у вищезгаданому розмірі не виплачувалося та, здійснюючи нарахування соціальних виплат, останній з 2008 р. керувався постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 8 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 грн.

Відтак, враховуючи положення ч.4 ст.9 КАС України, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто встановлено пріоритетність законів на підзаконними нормативно-правовими актами, а отже позивач має право на підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, встановленому вищезгаданим Законом, а не постановою КМУ. Також, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.06.2009 р., яка набрала законної сили,  пункт 8 постанови КМУ від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визнано незаконним.

 Разом з тим, пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 р. (Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»доповнено пунктом 4), який набрав законної сили 19.06.2011 р., встановлено, що у 2011 р. ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 р. З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання даної норми закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 р. прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 р.

Зокрема, п.6 даної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн.

Відтак, наявні два закони –Закон України «Про соціальний захист дітей війни»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»,  які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір виплат дітям війни.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прийнятий пізніше, є чинним та не визнавався неконституційним, а тому його норми мають пріоритет над нормами  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Аналогічна позиція викладена в інформаційних листах ВАСУ від 22.07.2011 р. та від 06.09.2011 р., в яких  зокрема роз’яснено, що до набрання чинності нормативно-правового акта КМУ, прийнятого на виконання  вимог пункту 4 Прикінцевих положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», тобто в даному випадку до 22.07.2011 р., застосуванню підлягають положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. З 23.07.2011 р. правомірність дій субґєктів владних повноважень в даній категорії справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»та постанови КМУ від 06.07.2011 р. №745.

Таким чином, у 2011 р. позивач має право на отримання підвищенні до пенсії як дитина війни в розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до 22.07.2011 р. включно.

Крім того, не приймаю до уваги покликання відповідача про недопустимість застосування до даних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, враховуючи положення ч.7 ст.9 КАС України, яка зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у вищезгаданій статті (за відсутності встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком) можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, то таке не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, враховуючи практику та зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України”, які є джерелом права  і обов’язковими для застосування згідно із положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини».

Щодо способу захисту порушеного права, то згідно ст.2.2 п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фону України від 30.04.2002 р. №8-2 (в редакції від 25.02.2008 р. №5-5) управління призначає (здійснює перерахунок) та виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Таким чином управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова, в якому позивач перебуває на обліку, є належним відповідачем по справі та з врахуванням того, що суд не може перебирати на себе функцію, покладену законодавством на відповідний орган, то  відповідача слід зобов’язати до вчинення дій, а саме здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії.

          Враховуючи наведене, вимоги позивача є підставними та підлягають до часткового задоволення, а доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, слід визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його здійснити позивачу перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.05.2011 р. /період позовних вимог/ і до 22.07.2011 р. (до набрання постановою КМУ законної сили ) включно. В решті позову відмовити за безпідставністю.

Щодо покликання відповідача на строк звернення до суду, то такий, не є пропущеним, а саме подано позов в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України (заявлено вимоги, починаючи з травня 2011 р. - 01.05.2011 р., та позов подано 18.10.2011 р.)

          На підставі ст.ст.1, 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», постанови КМУ від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»та керуючись ст.ст.2, 6, 9, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 99, 158-163, 183-2, 256 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

          позов задоволити частково.  

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова протиправними та зобов’язати його нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01.05.2011 р. по 22.07.2011 р. включно  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

          В решта позову відмовити.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова виконати постанову суду негайно.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                                                  О.В.Тімченко

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.