ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23.06.06 Справа № 6/268ад.
Суддя господарського суду Луганської області Василенко Т.А., при секретарі судового засідання Шмалько О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ
до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська, м. Луганськ
про визнання неправомірними дій державної виконавчої служби та скасування постанови
в присутності представників сторін:
від позивача –Брагін О.О., дов. № 03/3-7458 від 30.12.05.;
від відповідача –Мухін М.М., дов. від 05.06.06.;
в с т а н о в и в:
Суть спору: заявлено вимоги про визнання неправомірними дій державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська відносно винесення постанови від 07.04.06 про стягнення з позивача у справі на користь УПФУ у Перевальському районі Луганської області 10 799 грн. 71 коп., про скасування цієї постанови та про поновлення строку для оскарження вказаної постанови.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.06.06 до 23.06.06.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає Державна виконавча служба у Ленінському районі м. Луганська (далі - ДВС у Ленінському районі м. Луганська), та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушене за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач, у запереченні на позовну заяву від 15.06.06 № 8-88 та у доповненнях до заперечень, проти позову заперечує та просить позовну заяву залишити без задоволення, посилаючись на наступне.
На виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ДП «Луганськвугілля» на користь стягувачів та держави заборгованості, яка утворилась.
Також, відповідач вказує, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки на момент
відкриття виконавчого провадження діяв Закон України „Про виконавче провадження” в редакції 1999 року, стаття 3 цього Закону, на той час містила перелік рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
27.02.06 ухвалою Перевальського районного суду Луганської області було замінено
сторону по зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ДВАТ „Шахта Фащівська”, правонаступником якої виступає ДП „Луганськвугілля”. Відповідно до ст.65 Закону України „Про виконавче провадження” у випадку реорганізації боржника стягнення за виконавчим документом звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку покладено відповідальність за зобов’язаннями боржника.
Згідно зі ст.37 Закону України „Про виконавче провадження” ДВС у Перевальському
районі було закінчено виконавче провадження про стягнення з ДВАТ „Шахта Фашевська”, у зв’язку з направленням документа за належністю до ДВС у Ленінському районі м. Луганська, про що винесено відповідну постанову від 27.03.06.
03.04.06 документи по зведеному виконавчому провадженню були отримані ДВС у
Ленінському районі луганської області для виконання за територіальністю відповідно до ст.20 Закону України „Про виконавче провадження” та 06.04.06 виконавчий документ передано державному виконавцю;
07.04.06 на підставі ст.ст. 3,18,24 Закону України „Про виконавче провадження”
винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ДП „Луганськвугілля” на користь УПФУ в Перевальському районі Луганської області 10 799 грн. 71 коп., тобто ця постанова була винесена не при першому пред’явленні виконавчого документу до виконавчої служби, а при направленні виконавчого документа за територіальністю.
У поясненнях на заперечення, позивач зазначає, що положеннями ч.5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження, не пізніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (Посадовій особі), який видав виконавчий документ. Положення цієї статті не були виконані відповідачем, що є підставою для відміни вказаної постанови, так як ДП «Луганськвугілля»було позбавлено можливості оскаржити дану постанову.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, а також приймаючи до уваги, що:
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на наступне:
Платіжна вимога не зазначена у переліку документів, які підлягають до виконання, що наданий у ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” у редакції цього Закону , що чинна з 06.04.06 (№ 3538).
В той же час, позивач зазначає, що у 2003 році відповідно зі ст.18-1 Закону України „Про виконавче провадження” з переліку виконавчих документів виключено претензію, відповідь на претензію та акцептовану платіжну вимогу згідно із Законом України від 10.07.03 № 1095, який набрав чинності з 01.04.04.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження” надсилається боржнику не пізніше наступного дня; постанова від 07.04.06 надіслана позивачеві 11.05.06 та ДП „Луганськвугілля” було позбавлене можливості оскаржити дану постанову.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2003. Управління ПФУ в Перевальському
районі Луганської області звернулось до ВДВС Перевальського РУЮ із відповідною заявою , за якою, до виконання була пред’явлена платіжна вимога від 20.10.1999. № 176 на суму 10 799 грн. 71 коп., акцептована платником - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” та 28.02.03. на підставі ст.ст. 3,18,24 Закону України „Про виконавче провадження” державним виконавцем ВДВС Перевальського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаної платіжної вимоги. За постановою від 05.03.03. вказане виконавче провадження приєднане до зведеного щодо боржника ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля”.
Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 27.02.06 було замінено сторону по вказаному зведеному виконавчому провадженню та боржника - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” замінено його правонаступником - ДП „Луганськвугілля”.
У зв’язку з направленням документа за належністю до ДВС у Ленінському районі м. Луганська та згідно зі ст.37 Закону України „Про виконавче провадження” ДВС у Перевальському районі закінчено виконавче провадження про стягнення з ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” на користь Управління ПФУ в Перевальському районі Луганської області 10 799 грн. 71 коп., про що державним виконавцем ДВС у Перевальському районі винесено відповідну постанову від 27.03.06, за якою виконавчий документ направлений до ДВС у Ленінському районі м. Луганська .
Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.06 виконавчий документ ( платіжна
вимога № 176 від 20.10.03.) переданий державному виконавцю ДВС у Ленінському районі м. Луганська та 07.04.06 державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Луганська винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання платіжної вимоги № 176 від 20.10.99.
Як вбачається з матеріалів справи, копія оскаржуваної постанови направлена позивачеві і отримана останнім 12.05.06.
Позовна заява направлена позивачем до суду 07.06.06, про що свідчить відмітка на поштовому конверті (а.с.12).
Відповідно до ст. 181 КАС України позовна заява може бути подана до суду у 10-тиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позивачем пропущений 10-денний строк для подання позову до суду, передбачений ст. 181 КАС України.
У позовній заяві позивач клопоче про відновлення строку для оскарження постанови державного виконавця ДВС у Ленінському районі м. Луганська від 07.04.06. Первісно позовна заява подана до суду 22.05.06. До господарського суду позовна заява надійшла 25.05.06, але вказана позовна заява та додані до неї матеріали було повернуто позивачеві, після чого позивачем було усунено зазначені в ухвалі суду від 25.05.06 № 01-10/4-303 (а.с.6) недоліки та подана дана позовна заява.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача івідновити строк для подання позову до суду, визнавши причини пропуску цього строку поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова від 07.04.06, що оскаржується, була винесена державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Луганська не при першому пред’явлені виконавчого документу до виконавчої служби, а при направленні виконавчого документа за належністю (за територіальністю), тому суд не вбачає підстав для її скасування за доводами, зазначеними позивачем у позовній заяві. На час первісного відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання платіжної вимоги № 176 від 20.10.03. (за постановою ВДВС Перевальського РУЮ від 28.02.03) ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” передбачала як документ, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, не сплачену в строк платіжну вимогу, акцептовану платником. Тобто виконавче провадження відкрите з додержанням чинного на той час законодавства.
Окрім цього, слід визначити, що вказане виконавче провадження закінчене за постановою державного виконавця ДВС у Перевальському районі від 27.03.06 відповідно до вимог ст.37 Закону України „Про виконавче провадження”, у зв’язку з направленням виконавчого документу за належністю до іншого органу державної виконавчої служби - за місцезнаходженням юридичної особи боржника –ДП „Луганськвугілля”, тому виконавче провадження за постановою від 07.04.06, що оскаржується, відкрите правомірно, відповідно до норм Закону України „Про виконавче провадження” та Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.99 за № 865/4158.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необґрунтованим посилання позивача у позовній заяві , у поясненні на заперечення на позовну та у доповненні на те, що платіжна вимога не відноситься до вичерпного переліку документів, які підлягають до виконання, що наданий у ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” у редакції, чинній з 06.04.06 за Законом України № 3538, та у ст.18-1 Закону України „Про виконавче провадження” у редакції, чинній з 01.04.04 за Законом України від 10.07.03 № 1095.
Крім того, позивач у поясненні на заперечення на позовну заяву від 22.06.06 № 03/3-325 в обґрунтування позовних вимог посилається на несвоєчасне направлення оскаржуємої постанови на його адресу та неможливість оскаржити цю постанову. Даний довід позивача не береться судом до уваги, оскільки законодавством не передбачено, що зазначене може бути підставою для скасування відповідної постанови від 07.04.06.
В даному випадку відповідними органами ДВС були відкриті виконавчі провадження щодо різних боржників - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” та ДП „Луганськвугілля”. Як зазначалось вище, боржника - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” було замінено його правонаступником - ДП „Луганськвугілля”.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що примусове виконання повинне здійснюватись на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, оскаржувана постанова від 07.04.06 винесена на законних підставах і відповідає вимогам законодавства, у тому числі Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат у вигляді судового збору на позивача відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 29.06.06.
Суддя Т.А. Василенко
Спеціаліст Т.В.Шкуть