ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.06                                                                                 Справа № 13/383

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азовмашсервіс», м. Маріуполь Донецької області

до державного підприємства «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попасне Луганської області

про стягнення 166236 грн. 59 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Від позивача

Горев Д.А. дов. № б/н від 01.09.2005 р.

Від відповідача

Не прибув

До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв’язку з чим технічна фіксація  не здійснювалась.

У судовому засіданні 06.10.2006 р. була оголошена перерва до 16.10.2006 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлена вимога про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних від суми прострочення за період з 01.12.2003 р. по 01.06.06 р. в сумі 166 236 грн. 59 коп.

          Позивач підтримав позовні вимоги.

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що 27.01.2004 р. господарським судом Луганської області по справі № 8/519 за позовом ТОВ “Азовмашсервіс” до Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод” було прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 759 000 грн. 00 коп., пені в сумі 1534 грн. 46 коп., держмита 1700 грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

При розгляді справи судом було встановлено порушення відповідачем умов договору поставки № 301, а саме несплати 11.11.2003 р. боргу в сумі 999 000 грн. 00 коп.

Зазначена заборгованість була сплачена відповідачем як добровільно, так і була стягнута на підставі наказу № 8/519 примусово органом виконання судового рішення.

21.06.2006 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Луганської області була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за наказом № 8/519.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 130 225 грн. 74 коп., та 3 % річних від суми боргу в сумі 36 010 грн. 85 коп., Позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зокрема посилаючись на те, що несвоєчасне виконання грошового зобов’язання протягом 2003 –2006 р. відбувалося не з вини відповідача, а в наслідок неналежного виконання обов’язків державною виконавчою службою щодо примусового виконання наказу № 8/519.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно  до  ч.2  п.4  Прикінцевих  та перехідних положень Цивільного кодексу України  щодо  цивільних  відносин,  які  виникли до набрання чинності Цивільним кодексом   України,  положення  цього  Кодексу  застосовуються  до  тих  прав  і обов’язків,  що  виникли  або  продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 35 Господарського  процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідач не був позбавлений можливості добровільно сплатити борг в повному обсязі своєчасно, за таких обставин його посилання на відсутність його вини в неналежному виконанні наказу № 8/519 органом виконання судового рішення є безпідставними.

За таких обставин позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –1663 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод” Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Залізнична 1 ідентифікаційний код  09585574 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовмашсервіс” Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів б. 233/24, інфляційні втрати в сумі 130225 грн. 74 коп., 3 % річних від суми боргу в сумі 36010 грн. 85 коп., державне мито у сумі –1663 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

У судовому засіданні 16.10.2006 р. за згодою сторін була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 23.10.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Б.В. Яресько