Справа № 2-306/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2011                                 смт. Томаківка Дніпропетровської області                     

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді  Тетеревятникова А.П., при секретарі Мартиновій Н.В.,  розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за законом.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за законом.

Свій позов вона обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі помер її чоловік, ОСОБА_3.

Зі смертю ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому на праві приватної власності майно: на квартиру АДРЕСА_1 на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в с. Катьощино Томаківського району Дніпропетровської області по АДРЕСА_2

Оскільки її чоловік заповіту не залишив, то має місце спадкування за законом. Вона  являється єдиною спадкоємицею за законом першої черги.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України та частини першої статті 1270 ЦК України, в установлений законом строк у шість місяців з часу відкриття спадщини вона   подала заяву про своє бажання прийняти спадщину по місцю її відкриття до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори.

22 жовтня 2010 року державний нотаріус Третьої Запорізької державної нотаріальної контори видав їй свідоцтво про право на частину спадщини за законом: на квартиру АДРЕСА_1

Але отримати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу частину спадщини: житловий будинок та присадибну земельну ділянку, що розташовані на території Томаківського району вона не має можливості, що вбачається із постанови державного нотаріуса від 18 березня 2011 року за № 837/02-31.

Як вбачається зі змісту вказаної вище постанови, питання про визнання за нею  права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами та присадибну земельну ділянку, що належала спадкодавцю, може бути вирішено тільки в судовому порядку.

Згідно зі ст.. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від спадщини.

Житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_2  відповідно до дозволу виконкому Томаківської селищної ради про зміну нумерації будинку  з АДРЕСА_2 належав її чоловікові на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 10 червня 1988 року.

Відповідно до вимог чинного на той час ЦК України /1963 року/ , а саме статті 227 цього кодексу, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку підлягав реєстрації у виконкомі Томаківської селищної ради народних депутатів.

Ці вимоги чинного на той час законодавства власник будинку виконав і 5 серпня 1988 року зареєстрував договір купівлі-продажу в по господарчій книзі Томаківської селищної ради за № 420, що підтверджується відповідним реєстровим записом в тексті договору. Але відповідно до вимог чинного на теперішній час ЦК України/2004 року/ договори купівлі-продажу об’єктів нерухомості підлягають реєстрації в органах БТІ, а оскільки така реєстрація на будинок відсутня, що підтверджується архівною довідкою ОКП “Томаківське БТІ”, то державний нотаріус не має можливості видати їй свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на будинок, що належав її померлому чоловікові.

Присадибну земельну ділянку площею 0.25 га при житловому будинку по АДРЕСА_2 за свого життя її чоловік  приватизував і 27 квітня 1993 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю. Як вбачається із довідки відділу Держкомзему у Томаківському районі цей Державний акт зареєстрований Томаківською селищною радою 27 квітня 1993 року за № 73.

На теперішній час чинним законодавством, що регулює земельні відносини та порядок отримання Державних актів на право приватної власності на землю, передбачена інша форма Державних актів на право приватної власності на землю, яка передбачає такі додаткові обов’язкові реквізити як серія і номер державного акту та кадастровий номер земельної ділянки. Саме ці відомості відсутні у Державному акті на право приватної власності на землю, який було отримано 27 квітня 1993 року її чоловіком, ОСОБА_3, що є перешкодою для отримання нею відповідного свідоцтва про право на цю частину спадщини в державній нотаріальній конторі.

Крім того, в Державному акті на праві приватної власності на землю ім’я її чоловіка  помилково вказано як ОСОБА_3, тоді як відповідно до його паспорту  слід було б вказувати ОСОБА_3.

Зміни в цивільному та земельному законодавстві не повинні погіршувати її право на спадкування нерухомого майна, що залишилось після смерті її чоловіка.

Відповідно до частини 2 статті 5 чинного ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків,  коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

На час укладання нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку та отримання Державного акту на право приватної власності на землю, форми та порядок реєстрації правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомості були саме такими,  якими їх отримав її чоловік, ОСОБА_3

Договір купівлі-продажу житлового будинку від 10 червня 1988 року та Державний акт на право приватної власності на землю від 27 квітня 1993 року підтверджували право власності  померлого її чоловіка на житловий будинок та присадибну земельну ділянку.

В будь-який час за свого життя її чоловік, ОСОБА_3, мав право та можливість зареєструвати житловий будинок додатково в органах БТІ та отримати Державний акт на право приватної власності на присадибну ділянку нової форми.

Неотримання спадкодавцем деяких документів на об’єкти нерухомості не позбавляє її  права на отримання в спадщину житлового будинку та присадибної земельної ділянки, власником яких являвся її чоловік, ОСОБА_3, відповідно до чинного на той час законодавства.

До неї, як до спадкоємця за законом, згідно зі статтею 1218 ЦК України перейшли усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в тому числі і набуття права власності на майно, на яке спадкодавець не отримав документів, які стали обов’язковими відповідно до чинного в теперішній час законодавства.

Її спадкових прав  ніхто не оспорює, бо спадкоємців першої черги, крім неї, у ОСОБА_3 не було.

Відповідачка у справі є рідною сестрою померлого ОСОБА_3, тобто спадкоємицею другої черги, і вона може підтвердити всі обставини щодо спадкування ОСОБА_1 нерухомого майна, що належало її померлому чоловікові.

Вартість спадкового майна складає відповідно до експертного висновку спеціалістів Томаківського БТІ та довідки відділу Держкомзему у Томаківському районі Дніпропетровської області 35638 грн. /22934+12704/.

У своїй заяві позивачка просить вирішити справу за її відсутності у судовому засіданні, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідачка ОСОБА_2 у своїй письмовій заяві просить суд вирішити справу за її відсутності у судовому засіданні, проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін у справі, які скористалися правом визначеним ст. 169 ЦПК України, на підставі достатніх у справі доказів для вирішення її по суті позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжі помер ОСОБА_3, смерть якого зареєстрована в Книзі реєстрації смертей за відповідним актовим записом №1850.

Після смерті ОСОБА_3  відповідно до ст.. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на особисто належне йому майно.

В матеріалах справи міститься Державний акт на право приватної власності на землю, який підтверджує право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 площею 0,25 гектарів для обслуговування житлового будинку та підсобного господарства по АДРЕСА_2 та технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за тією ж адресою.

Позивачка відповідно до 1261 ЦК України, має першу чергу на спадкування за законом, оскільки являлася ОСОБА_3 дружиною.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Свідоцтво про право на спадщину за законом підтверджує факт прийняття спадщини позивачкою після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1

Як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.03.2011 року №837/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно у зв’язку з тим, що договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений Томаківською державною нотаріальною конторою 10.06.1988 року, реєстровий номер 840, що підтверджує право власності на зазначений будинок не зареєстрований в БТІ Томаківського району Дніпропетровської області; на державному акті на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_3, Томаківською селищною радою народних депутатів Томаківського району Дніпропетровської області, що підтверджує право власності на зазначену земельну ділянку, відсутні серія та номер державного акту, кадастровий номер земельної ділянки.

Житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_2  відповідно до дозволу виконкому Томаківської селищної ради про зміну нумерації будинку  з АДРЕСА_2 належав спадкодавцю на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 10 червня 1988 року.

Відповідно до вимог ст.. 227 ЦК України /1963 року/, чинного на той час, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку підлягав реєстрації у виконкомі Томаківської селищної ради народних депутатів, що і було виконано на той час власником будинку  5 серпня 1988 року та зареєстровано договір купівлі-продажу в погосподарчій книзі Томаківської селищної ради за № 420, що підтверджується відповідним реєстровим записом в тексті договору. Однак, відповідно до вимог чинного на теперішній час ЦК України/2004 року/ договори купівлі-продажу об’єктів нерухомості підлягають реєстрації в органах БТІ, а оскільки така реєстрація на будинок відсутня, що підтверджується архівною довідкою ОКП “Томаківське БТІ”, то державний нотаріус не має можливості видати позивачці свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на будинок, що належав її померлому  чоловікові.

Присадибну земельну ділянку площею 0.25 га при житловому будинку по АДРЕСА_2 за свого життя ОСОБА_3 приватизував, про що 27 квітня 1993 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю. У довідці відділу Держкомзему у Томаківському районі вказано, що Державний акт зареєстрований Томаківською селищною радою 27 квітня 1993 року за № 73.

На теперішній час чинним законодавством, що регулює земельні відносини та порядок отримання Державних актів на право приватної власності на землю, передбачена інша форма Державних актів на право приватної власності на землю, яка передбачає такі додаткові обов’язкові реквізити як серія і номер державного акту та кадастровий номер земельної ділянки. Саме ці відомості відсутні у Державному акті на право приватної власності на землю, який було отримано 27 квітня 1993 року ОСОБА_3, що є перешкодою для отримання позивачкою відповідного свідоцтва про право на цю частину спадщини в державній нотаріальній конторі.

Договір купівлі-продажу житлового будинку від 10 червня 1988 року та Державний акт на право приватної власності на землю від 27 квітня 1993 року підтверджували право власності  ОСОБА_3 на житловий будинок та присадибну земельну ділянку.

Неотримання спадкодавцем деяких документів на об’єкти нерухомості не позбавляє позивачку  права на отримання в спадщину житлового будинку та присадибної земельної ділянки, власником яких являвся ОСОБА_3, відповідно до чинного на той час законодавства.

До позивачки, як до спадкоємця за законом, згідно зі статтею 1218 ЦК України перейшли усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в тому числі і набуття права власності на майно, на яке спадкодавець не отримав документів, які стали обов’язковими відповідно до чинного в теперішній час законодавства.

Зміни в цивільному та земельному законодавстві не повинні погіршувати право позивачки на спадкування нерухомого майна, що залишилось після смерті її чоловіка.

Відповідно до частини 2 статті 5 чинного ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків,  коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

На час укладання нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку та отримання Державного акту на право приватної власності на землю, форми та порядок реєстрації правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомості були саме такими,  якими їх отримав ОСОБА_3

Задовольняючи позов про визнання права власності на спадкове майно, суд не вбачає порушень спадкових прав й обов’язків інших осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 15, 60, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. 1216-1218, 1260, 1296  ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за законом –задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, у порядку  спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_2

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на присадибну земельну ділянку площею 0.25 га, що розташована по АДРЕСА_2, яка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 27 квітня 1993 року ОСОБА_3

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:А. П. Тетеревятников