Ц.с. №  2/1018/6605/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

          19.12.2011 року                                                       Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Хрущовій В.В.

за участю прокурора Комаса О.Ю.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного підприємства «Київське лісове господарство»до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, про визнання права власності, про повернення землі,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить:

- відновити строк позовної давності,

- визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 02 листопада 2007 року №№ 1148, 1158, 1165, 1170, 1183, 1184, 1187, 1188, 1189, 1194, 1196, 1199, 1200, 1204, 1205 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність»,

- визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_19 та укладені 28 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім’я ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області серії ЯИ № 347000 від 09.10.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099),

- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельні ділянки площею 13,5360 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099) ринковою вартістю 4525755 грн., що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області,

- повернути в постійне користування Державного підприємства «Київське лісове господарство»земельну ділянку на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області площею 13,5360 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099).

Обгрунтовуючи позов, прокурор посилається на порушення законодавства при виділенні земельної ділянки, неправомірність вибуття із загальнодержавної власності земельної ділянки, яка відноситься до лісового фонду.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на порушення законодавства при виділенні земельної ділянки, неправомірність вибуття із загальнодержавної власності земельної ділянки, яка розташована в межах земель, що перебувають у користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство». Про оспорювані правочини та оскаржувані розпорядження прокурору стало відомо лише в серпні 2011 року, тому просив поновити строк позовної давності.  

В судовому засіданні представники позивача Кабінету Міністрів України Плав’юк Ю.В., Рупа А.П. позов підтримали, посилаючись на аналогічні обставини, також на те, що позивачеві стало відомо про порушення прав держави лише в вересні 2011 року.

Представники інших позивачів Купріянов Б.В., Скорич О.В. в судовому засіданні позов підтримали.  

Представник відповідача Київської облдержадміністрації Беспаль Л.Г. в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на те, що оскаржувані розпоряджені видані з дотриманням законодавства, висновками державної експертизи землевпорядної документації було підтверджено правомірність виділення земельних ділянок із земель лісового фонду, Київлісгосп давав згоду на виділення спірних земельних ділянок.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився повторно, подав заперечення на позов, в яких проти позову заперечив повністю, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_25 в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі, посилаючись на сплив позовної давності, а також те, що її довіритель є добросовісним набувачем, у якого неможливо вилучити земельну ділянку.  

Представники відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 заперечень щодо позову не подавали.

Відповідач ОСОБА_16 в судовому засіданні вважав себе неналежним відповідачем, оскільки ніяких документів щодо приватизації та відчудження спірних ділянок не підписував, про отримання ділянки на його ім’я нічого не знав, його дружина також у нотаріуса згоди на відчудження ділянки не давала, грошей від продажу земельної ділянки не отримував, власником ділянки ніколи не був, подав відповідні письмові пояснення.  

Інші відповідачі в судове засідання повторно не з’явились, хоч належним чином судом повідомлялись про час і місце судового розгляду, причин неявки суду не повідомили, заяв, клопотань чи заперечень суду не надали.

Вислухавши прокурора, представників сторін, дослідивши письмові заперечення відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Оскаржуваними розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 02 листопада 2007 року №№ 1148, 1158, 1165, 1170, 1183, 1184, 1187, 1188, 1189, 1194, 1196, 1199, 1200, 1204, 1205 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність»було затверджено проекти землеустрою щодо припинення користування земельною ділянкою ДП «Київське лісове господарство», вилучено із постійного користування ДП «Київське лісове господарство»(Козинське лісництво) земельні ділянки площею по 0,99 га (ліси 1 групи), розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, змінено цільове призначення земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення, передано у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ці ж земельні ділянки площею по 0,99 га для ведення особистого селянського господарства.

При надання правової оцінки оскаржуваним розпорядженням суд враховує висновки юридичного відділу апарату облдержадміністрації до проектів розпоряджень за 2007 рік, згідно яких було надане належне обґрунтування неправомірності змісту проектів розпоряджень з огляду невідповідність чинному законодавству та виходу облдержадміністрації за межі своїх повноважень.

Посилання відповідачів на наявні у справі позитивні висновки державних експертиз землевпорядної документації, виготовлені Головним управління земельних ресурсів у Київській області, а також висновки ДП «Київський лісгосп»суд вважає необґрунтованими і не приймає їх до уваги при вирішенні спору, оскільки такі висновки не можуть слугувати достатньою правовою підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень такими, що відповідають закону, суперечать нормам чинного на час видання розпоряджень законодавства, тому оцінюються як письмові докази нарівні із іншими наявними у справі доказами. При цьому суд оцінює вказані докази як такі, що містять лише певну правову оцінку певним обставинам видання оскаржуваних розпоряджень, однак суд надає протилежну правову оцінку таким обставинам.  

На підставі оскаржуваних розпоряджень 20 та 26 грудня 2007 року було видано державні акти на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 стосовно земельних ділянок площею по 0,99 га, розташованих на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення –для ведення особистого селянського господарства.

Вказані державні акти у подальшому втратили чинність по причині передачі власниками права власності на земельні ділянки іншій особі, тому правова оцінка їм не надається.

28 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 було укладено та нотаріально посвідчено договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, відповідно до яких право власності на спірні ділянки перейшло до ОСОБА_3    

На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу 15 квітня 2008 року на ім’я ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 13,5360 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації № 265 від 09.04.2009 року та № 208 від 27.03.2009 року затверджено проекти з землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення з ведення особистого селянського господарства для будівництва та обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів, змінено цільове призначення спірних земельних ділянок, віднесено ці ж ділянки до земель промисловості.  

На підставі вказаних вище розпоряджень ОСОБА_3 було державний акт на право власності на земельну ділянку стосовно земельної ділянки на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області серії ЯИ № 347000 від 09.10.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099), в якому зазначено цільове призначення ділянки –для будівництва та обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів.

При наданні правової оцінки спору суд враховує наступне.

Вказані вище спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до категорії лісів 1 категорії та перебували у державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі відповідачам, що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства, листами різних органі Держкомзему, ДП «Київське лісове господарство»та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною  9  ст.   149  Земельного  кодексу   України   передбачено,  що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статі, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно ч. 7 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Системний аналіз вищевказаних норм Земельного кодексу України вказує на те, що в даному випадку уповноваженим державою органом на передачу спірної земельної ділянки відповідачу у власність є Обухівська районна державна адміністрація, а не Київська обласна державна адміністрація, оскільки процедура передачі відповідачам-фізичним особам у власність спірних земельних ділянок повинна була розпочинатися з процедури її вилучення із земель лісового фонду саме цим уповноваженим органом на підставі Земельного кодексу України.

Таким чином, з державної власності без відома розпорядника спірної земельної ділянки, незаконно вибула вказані земельні ділянки шляхом передачі їх у власність відповідачам на підставі акту не уповноваженого на такі дії органу –Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно ст.50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Оскаржувані розпорядження Київської обласної державної адміністрації прийняті, а оспорювані державні акти видані із порушенням чинного законодавства, тобто протиправно, тому розпорядження слід скасувати.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п.12 перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених у абзаці третього цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Суд також враховує, що спірні земельні ділянки перебувають в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради, тому відповідно до вимог ч.2 ст.122, ч.5 ст.149 ЗК України облдержадміністрація взагалі не наділена будь-яким правом на вирішення будь-яких питань відносно таких земельних ділянок.

При оцінці посиланнь в оскаржуваних розпорядженнях на норми ЛК України, суд враховує положення ч.3 ст.3 ЗК України щодо пріоритетності норм цього кодексу для застосування земельних відносин, що виникають при використані лісів.   

Розпорядження райдержадмінстрації як належного уповноваженого державою органу про виділення спірних земельних ділянок відповідачам не приймалось, а прийняття оскаржуваних розпоряджень неуповноваженим органом не може слугувати належною правовою підставою для вилучення земель із державної власності та передачі їх у приватну власність зі зміною цільового призначення.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Порушене право власності держави на спірні земельні ділянки підлягає судовому захисту, оскільки держава була позбавлена такого права незаконно.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до положень ч.1 ст.317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Право власності відповідачів на спірні земельні ділянки (окрім ОСОБА_3) виникло на підставі незаконних і надалі визнаних недійсними державних актів, що вказує на те, що вони не були належними власниками земельних ділянок, а відтак не мали права розпорядитися ними шляхом продажу ОСОБА_3

Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно п.п. „а”,”б” ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.  

Оспорювані договори купівлі-продажу укладені і посвідчені нотаріусом з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки зазначені в них продавці не були належними власниками спірних земельних ділянок та не мали права їх продажу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладені вище суттєві порушення вимог законодавства при передачі спірних ділянок відповідачам шляхом приватизації, оспорювані договори слід визнати недійсними, оскільки такий вид судового захисту права власності держави узгоджується із фактичними обставинами спору та об’єктивно необхідний для забезпечення можливості здійснення державою повноважень власника.

Крім того, всупереч положенням ч.2 ст.20, ст.22, ч.4 ст.83 ЗК України розпорядженнями Київської облдержадміністрації було неправомірно змінено цільове призначення земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на землі промисловості –для будівництва та обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів

Вирішуючи спір в іншій частині суд враховує наступне.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник мас право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Суд вважає правомірними позовні вимоги в частині повернення земельних ділянок у користування позивача ДП «Київське лісове господарство», оскільки судом встановлено неправомірність розпоряджень відповідача Київської облдержадміністрації щодо їх вилучення із користування цього позивача, державне майно було відчужено особами, які не мали відповідних повноважень від держави як власника, тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави як власника підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст.  392  Цивільного  кодексу  України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Фактично позовними вимогами про визнання права власності відносно земельних ділянок, які вже перебувають у власності держави, пропонується змінити розпорядника земель (з райдержадміністрації на Кабінет Міністрів України), що не є компетенцією суду та виходить за межі повноважень суду при вирішенні цієї цивільної справи. Визнання недійсними і скасування документів та правочинів, якими було здійснено відчудження спірних земельних ділянок та вилучення їх з державної власності фактично повертає ці ділянку у державну власність, тому додаткового судового захисту в даному випадку не потрібно, а вимоги щодо визнання права власності за державою суд вважає необґрунтованими.    

Таким чином, суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині визнання права власності, тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.    

Оспорюваними розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації та видачею державних актів на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибула особливо цінна земельна ділянка.

За таких обставин, порушене право держави та охоронюваний законом інтерес підлягають судовому захисту.

Вирішуючи питання щодо позовної даності суд приймає до уваги наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином, позовна давність на вимогу про визнання недійсним розпоряджень облдержадмінстрації не поширюється.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а згідно ч.5 цієї ж статті якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В позовній заяві містяться вимоги про відновлення строку позовної давності, обґрунтовуючи які прокурор та позивачі посилались на поважність причин його пропуску. Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, яка підтримана в судовому засіданні  його представником.

Суд вважає, що позивачі не могли своєчасно довідатись про обставини, за яких порушено права держави в частині неправомірної передачі відповідачам спірних земельних ділянок, оскільки позивачі не наділені чинним законодавством відповідними повноваженнями для своєчасного виявлення і надання правової оцінки обставин виділення ділянки, тому їм стало достовірно про це відомо лише після проведення прокурорської перевірки в 2011 році, тому це суд вважає поважними причинами пропуску строків позовної давності.

За таких обставин, позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, тому суд вважає можливим його відновити, задовольнивши відповідні вимоги позову.

При вирішенні справи суд приймає до уваги, що в письмових поясненнях один із відповідачів –ОСОБА_16 фактично визнав обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тобто фактично визнав позов. Вказані обставини в частині неправомірного, а по суті фіктивного, виділення земельної ділянки ОСОБА_16 за рахунок земель державної власності та лісового фонду жодним чином іншими відповідачами не спростовані.  

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги частково ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, відповідачі всупереч вимогам ст.ст.10, 11,60 ЦПК України своїх заперечень не довели належними і допустимими доказами, тому позов слід задовольнити частково.

Керуючись, ст. 121 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 78, 81, 116, 118, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 321, 373, 386, 387, 388, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 5,31,57 ЛК України, ст.ст. 3,21,43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Відновити строк позовної давності.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 02 листопада 2007 року №№ 1148, 1158, 1165, 1170, 1183, 1184, 1187, 1188, 1189, 1194, 1196, 1199, 1200, 1204, 1205 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність».

Визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_19 та укладені 28 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18.    

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім’я ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області серії ЯИ № 347000 від 09.10.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099).

Повернути в постійне користування Державного підприємства «Київське лісове господарство»земельну ділянку на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області площею 13,5360 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223187700:05:028:0099).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення –з дня отримання копії цього рішення.

      Суддя                                                                     М.В.Кравченко