ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.                                                                                  Справа № 12302/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                          Сапіги В.П.,

суддів                                                     Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області на  постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.01.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

20.12.2010р. ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України м. Ковелі Волинської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушеного права, визнання відмови відповідача в перерахунку пенсії протиправною та зобов’язання його провести нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006р. по 31.10.2010р., а також нараховувати та виплачувати таку допомогу в подальшому.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.12.2010р. позов в частині вимог за період з 01.01.2006р. по 19.06.2010р. включно залишено без розгляду.

          Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.01.2011р. адміністративний позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області провести на користь ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 20.06.2010р. по 20.12.2010р. включно на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке обчислюється відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його прийнятим з грубим порушенням норми матеріального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати і залишити позовну заяву без розгляду.

У відповідності до ст. 197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Колегія суддів вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 20.06.2010 року по 20.12.2010 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись  ст. 160, ч.10 ст. 1832, ст. 195, ст. 197,  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області залишити без задоволення, постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.01.2011 року у справі № 2а-139/11 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                    В.П.Сапіга

Судді:                                                                                                            Т.В. Онишкевич

                                                                                                                      Я.С.Попко