ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-822/10/0220
Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Л.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 31 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Погребищенському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок не доплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 31.12.2010 року позов задоволено. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області протиправною в частині не нарахування і невиплати позивачу надбавки до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченоїст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області перерахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за шість місяців до дня звернення до суду - з 16.06.2010р. по 16.12.2010р. - з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області щомісячно виплачувати позивачу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.12.2010р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.
Не погоджуючись з даною постановою суду, управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на законодавчу неврегульованість порядку виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу не належить задовольняти, виходячи з наступних підстав.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв’язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає, що з 01.01.2006 року дітям війни повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 16.06.2010 року і по день припинення права на таку допомогу, оскільки позов подано до суду 16.12.2010 року.
Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” визначено розмір мінімальної пенсії у 2010 році, який становив: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача зробити перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 31 грудня 2010 року –без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає
Головуючий < Список > Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді < Список > Матохнюк Дмитро Борисович
< Список > Залімський Ігор Геннадійович
< Список >
< Список >