Справа № 2-702/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

30 листопада 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді           Трофимової Н.А.

при секретареві           Зубачевській О.А.

розглянувши  в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Унірем-Агро Плюс” про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю),

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Унірем-Агро Плюс” про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю). Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки, яка за договором оренди від 20 жовтня 2009 року була передана в оренду відповідачу строком на п’ять років. Відповідач не виконує умови договору, зокрема частково розрахувався з позивачем з запізненням, не виконуючи термін розрахунків, не забезпечує позивача іншими видами сільгосподарчої продукції або іншої продукції, робіт та послуг. В зв’язку з невиконанням умов договору позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове  розірвання договору оренди, проте відповідач не бажає добровільно розірвати договір. Просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений позивачем 20 жовтня 2009 року та ТОВ „Унірем-Агро Плюс”, згідно якого позивач передав в оренду свою земельну ділянку /пай/ розміром 7,9963 га, вартістю 77571 грн. 71 коп., розташовану на території Дмитрівської сільської ради, яка належить позивачеві на підставі Державного Акту про право власності на землю.

В судове засідання позивач з’явився позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що дійсно він отримав від відповідача орендну плату за 2010 рік в розмірі 1978,08 грн. Але вважає, що відповідач повинен був зробити індексацію орендної плати, з урахуванням індексу інфляції, та сплатити в більшому розмірі.  

Представник відповідача, в судове засідання з’явився, позов не визнав в повному обсязі. Надав суду письмові заперечення проти позову в яких вказував, що він належним чином виконує умови договору оренди, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають (а.с. 22-25).   

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, площею 7,9963 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради, пай №356, на підставі Державного Акту на право  власності на землю серії ЯА №18172, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01061190521 (а.с. 8).

20 жовтня 2009 року сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки,  зареєстрований 21 липня 2010 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 041011901123, строком на п’ять років (а.с. 6-7).

Згідно з ст. 2 Закону України „Про оренду землі”, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставами  виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов’язання), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі”, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином зобов’язання сторін, виникають за договором оренди земельної ділянки з 21 липня 2010 року.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 та п. 4 Договору оренди земельної ділянки, нормативна оцінка земельної ділянки становить 77571,71 грн, на час реєстрації договору. Орендна плата встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2327,15 грн. за рік. Кошти перераховуються орендарем на рахунок або сплачуються готівкою орендодавцю в строк до 30 листопада щорічно. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації. За домовленістю сторін орендна плата може бути повністю або частково сплачена сільгосппродукцією за біржовими цінами.

Згідно з відомістю від 15.09.2010 року відповідач нарахував позивачеві орендну плату за договором оренди в розмірі 2327, 15 грн., із яких сплачено податок на дохід з фізичних осіб у сумі 349,07  грн. та виплачено готівкою позивачеві сума в розмірі 1978,08 грн.(а.с. 26)

Сплата орендної плати за 2010 рік, за оренду земельної ділянки у сумі 1978,08 грн. була здійсненна 15.09.2010 року. тобто до 30 листопада 2010 року, що підтверджується підписом позивача у відомості  відповідача від 15.09.2010 року та не заперечується позивачем (а.с. 26).

Сплата податку на дохід з фізичних осіб у сумі 349,07  грн. підтверджується податковим розрахунком за третій квартал 2010 року ТОВ „Унірем-Агро Плюс” за формою 1 ДФ (а.с.35-37) та банківською випискою (а.с. 32).

Оскільки орендна плата є доходом, який підлягає оподаткуванню, а відповідач податковим агентом в розумінні Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, то відповідач, як особа яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за рахунок платника податку, відповідно до підпункту 8.1.1. ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”

Таким чином, відповідач виконав умови договору оренди земельної ділянки належним чином та сплатив орендну плату позивачеві у розмірі та в строки, що передбачені договором оренди з урахуванням вимог законодавства щодо оподаткування доходу фізичних осіб.

Посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору щодо забезпечення його сільгосппродукцією є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як убачається зі змісту договору оренди (п. 4 договору), сільгосппродукція надається позивачеві, за домовленістю сторін, в якості орендної плати. Оскільки, відповідач сплатив орендну плату за 2010 рік грошовими коштами в повному обсязі, то у нього відсутні зобов’язання щодо надання позивачеві сільгосппродукції. Крім того, позивачем не надано доказів про існування домовленості між сторонами про сплату орендної плати за 2010 рік сільгосппродукцією (повністю або частково).

Суд відхиляє доводи позивача  щодо застосування індексу інфляції до орендної плати, оскільки таке застосування передбачено тільки у разі порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання згідно з ст. 625 ЦК України. Проте судом не встановлено, та позивачем не доведено, порушення грошового зобов’язання з боку відповідача, тому відсутні підстави для застосування індексу інфляції до орендної плати за 2010 рік.

Щодо зобов’язання відповідача здійснювати обчислення розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації, слід зазначити наступне.

Відповідно до умов договору орендна плата обчислюється від вартості земельної ділянки.

Згідно п 1. Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженої Постановою КМУ від 12.05. 2000 року № 783 (нормативний акт який діяв на час укладання договорів оренди), грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за визначеною формулою.

Як вказувалося вищи договір оренди набрав чинність в серпні 2010 року, та містить розмір грошовій оцінки земельної ділянки на час реєстрації договору (п. 2 Договору).

Таким чином, підстав для індексації земельної ділянки у 2010 році не має в силу  п 1. Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженої Постановою КМУ від 12.05. 2000 року № 783.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на  невиконання відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2011 році, оскільки строк виконання вказаних зобов’язань визначений сторонами до 30 листопада, проте позивач звернувся до суду в травні 2011 року, тобто до спливу строку виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду,  не мало місце порушення його прав на отримання орендної плати за 2011 рік з боку відповідача.

В силу ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 12 Договору оренди земельної ділянки, договір може бути достроково розірваний зокрема у разі невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

Враховуючи, що позивачем не доведено невиконання умов договорів з боку відповідача,  то підстав для дострокового розірвання договору не має, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 214-215,217-218  ЦПК України, суд,  

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Унірем-Агро Плюс” про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю) - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до  апеляційного суду Дніпропетровської  області   через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                Н.А. Трофимова