ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 січня 2012 р.           Справа 9/190/2011/5003

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код ЄДРПОУ 33126849  (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)        

до: Державного Вінницького проектно-конструкторського технологічного інституту, код ЄДРПОУ  00389417 (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, б. 3)     

про  стягнення 54 859,76 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.    

Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено позов про стягнення з Державного Вінницького проектно-конструкторського технологічного інституту 54 859,76 грн., з яких 48813,04 грн. - основний борг за надані послуги з теплопостачання; 4024,19 грн. - пені; 1377,68 грн. - індексу інфляції; 644,85 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.11.11р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі № 9/190/2011/5003.

Ухвалами суду від 01.12.11р., 13.12.11р., 27.12.11р. розгляд справи з підстав передбачених законодавством неодноразово відкладався. Причиною таких відкладень стало, по-перше, неявка в судове засідання 01.12.11р. представника відповідача, по-друге, неналежне виконання сторонами вимог суду в частині надання усіх доказів, необхідних для правльного вирішення спору.

12.01.12р. в судове засідання з"явилися представники сторін, які надали пояснення по суті заявлених позовних вимог. Так, представник позивача в процесі розгляду справи подав заяву № б/н від 12.01.12р. про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 54 825, 15 грн., з яких 48813,04 грн. - основного боргу; 1256,90 грн. - індексу інфляції; 967,62 грн. - 3% річних; 3787,59 грн. - пені. Суд, зважаючи на приписи ч.4 ст. 22 ГПК України дану заяву прийняв до розгляду та розцінив, як заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, індексу інфляції і про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

В свою чергу, представник відповідача заявлений позов визнав частково, а саме основний борг у розмірі 45 488,59 грн., 557,35 грн. - пені, 232,10 грн. - 3% річних, 1121,98 грн. - індексу інфляції. В обгрунтування такої позиції зауважив, що договірні відносини між сторонами тривають вже тривалий час та завжди носили взаємовигідний характер. Однак, негативні тенденції в економіці країни в цілому, втрата потенційних клієнтів у зв"язку із браком у них коштів, несплата за виконані роботи контрагентами, зміна вартості надання комунальних послуг в сторону збільшення призвело до вимушеної затримки оплати відповідачем за отриману теплову енергію перед позивачем. Проте, з метою запобігання настання негативних явищ щодо судового розгляду даного питання та нарахування штрафних санкцій Державний Вінницький проектно-конструкторський технологічний інститут надсилав Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" гарантійний лист № 274 від 06.06.11р. про відстрочку оплати суми боргу за спожиту теплову енергію до жовтня 2011р., але позивач на дане прохання не відреагував. З-поміж того, заявлена позивачем до стягнення загальна сума боргу є неправомірною, завищеною та такою, що не відповідає дійсності у зв"язку з тим, що відповідно до акту прийому-передачі від 30.03.11р., складеного в присутності комісії з прийому - передачі теплопункту було здійснено передачу відповідачем об"єкту (теплопункту) до Вінницького національного аграрного університету. Тому, стягненню підлягають лише суми нараховані до 30.03.11р., а відтак згідно виписки з журналу нарахувань і оплати до вказаного періоду основний борг відповідача за надані послуги з теплопостачання становить 45 488,59 грн. Крім того, такими діями позивач всупереч п.п. 2.3, 4.1.3 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5850 від 01.04.10р. спричинив до незаконного та необгрунтованого збільшення основного боргу та настання негативних наслідків у вигляді додаткової сплати штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та індексу інфляції, що обраховані позивачем не правильно з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № б/н від б/д (вх.№ 08-46/17419/11 від 26.12.11р.).

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/190/2011/5003, заслухавши пояснення  представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.  

01.04.10р. між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Державним Вінницьким проектно-конструкторським технологічним інститутом (Споживач) укладено договір № 5850 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Невід"ємним частинами якого є додатки № 1, 2, 3, 4 (а.с. 28-32).

Відповідно до розділу 1 договору Постачальник зобов"язався продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді у договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов"язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором. Вказаний обов"язок Споживача закріплений і у розділі 3 договору.

У розділі 6 договору сторони визначили порядок розрахунків. А саме,

- розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього договору. Проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п.6.1. договору);

-Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов"язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п.6.2. договору).

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3. договору);

- Споживач не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору та сплачує 70% вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4. договору).

- по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов"язку сплатити за спожиту теплову енергію (п.6.5. договору);

Так, з пояснень представника позивача вбачається, що на виконання умов договору за період з грудня 2010р. по травень 2011р. включно відповідачу в приміщення по вул. Пирогова, 3, м. Вінниця були надані послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 67 272,11 грн. (в т.ч. 9270,60 грн. - приєднене теплове навантаження), що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати.

Як вбачається з документів, наявних в матеріалах справи  Споживач за вказаний період провів лише часткову проплату за надані послуги з теплопостачання, а саме сплативши заборгованість в сумі 18459,07 грн. За таких обставин, станом на 01.11.11р. у відповідача перед позивачем утворився борг за теплову енергію у розмірі  48 813,04 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 5850  від  01.04.10р. є договором постачання та споживання теплової енергії в гарячій воді.

В силу ст. 714 ЦК України за  договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати  другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені  договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів   та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також  забезпечити  безпечну  експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та  іншими  ресурсами через  приєднану  мережу  застосовуються  загальні  положення  про купівлю-продаж,  положення про  договір  поставки,  якщо  інше  не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, суд розглянувши вимогу позивача про стягнення вказаної суми боргу, дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на наступне.

З дослідженого в судовому засіданні акту прийому-передачі від 30.03.11р., складеного в присутності комісії з прийому - передачі теплопункту випливає, що 30.03.11р. відповідачем здійснено передачу об"єкту (теплопункту) за договором до Вінницького національного аграрного університету до якого перейшли договірні права і обов"язки.  Тому всі суми боргу нараховані за постачання теплової енергії та теплове навантаження після 30.03.11р., які на думку позивача підлягають сплаті Споживачем є неправомірними.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1.3. договору Постачальник має право обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених Правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також договором.

В силу п. 2.3.4. договору Постачальник припиняє постачання теплової енергії Споживачу у разі відсутності протягом 10 днів оплати теплової енргії понад встановлені договором терміни.

Беручи до уваги такі приписи договору суд вважає, що позивач з метою недопущення порушень договірних зобов"язань з боку відповідача та попередження втрати обсягів теплової енергії не позбавлений був права припинити постачання відповідачу теплової енергії, зважаючи на невиконання останнім своїх обов"язків у чітко визначені строки або ж відреагувати на гарантійний лист інституту № 274 від 06.06.11р. про відстрочку оплати суми боргу за спожиту теплову енергію до жовтня 2011р.

Таким чином, суд вважає, що за обставин, які склалися правомірно та обгрунтовано буде стягнути з відповідача боргу за теплову енергію не у розмірі  48 813,04 грн. за період з грудня 2010р. по травень 2011р., а у розмірі 45 488,59 грн. за період з грудня 2010р. по березень 2011р. включно.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані послуги по постачанню теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1256,90 грн. - індексу інфляції; 967,62 грн. - 3% річних; 3787,59 грн. - пені з урахуванням заяви № б/н від 12.01.12р. про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення пені, індексу інфляції, 3% річних, судом встановлено, що вони здійснені в межах чинного законодавства та умов договору.   

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  1256,90 грн. - індексу інфляції; 967,62 грн. - 3% річних; 3787,59 грн. - пені з урахуванням заяви № б/н від 12.01.12р. про уточнення позовних вимог заявлено правомірно та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.  

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з урахуванням відмови в частині стягнення основого боргу в сумі 3324,45 грн. із стягненням з відповідача судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України.

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного Вінницького проектно-конструкторського технологічного інституту, код ЄДРПОУ  00389417 (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, б. 3)  на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код ЄДРПОУ 33126849  (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13) 45 488,59 грн. - основного боргу; 1256,90 грн. - індексу інфляції; 967,62 грн. - 3% річних; 3787,59 грн. - пені; 1325,07 грн. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3324,45 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Балтак О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  16 січня 2012 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи