Головуючий у I інстанції: Гайдур А.Ю. Справа № 22-а-3104/07
Міжгірський районний суд Закарпатської області ряд. стат. звіту № 57
№2-а-71/07
Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді Онишкевича Т.В.,
суддів - Улицького В.З., Багрія В.М.,
при секретарі - Гідеї К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 листопада 2007 року у справі № 2-а-71/07 за його позовом до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив поновити його на посаді керуючого апаратом Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Воловецька РДА) та зобов'язати відповідача провести йому оплату за час вимушеного прогулу.
Оскаржуваною постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 листопада 2007 року у справі № 2-а-71/07 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити. У обґрунтування своїх вимог покликалося на те, що розірвання трудового договору із ним було проведеного без отриманої належним чином згоди профспілкового органу.
Особи, які беруть участь у справі, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали даної справи і справи № 2-2/06 Воловецького районного суду Закарпатської області, а також доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з таких міркувань.
Судом першої інстанції було безспірно встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді керівника апарату Воловецької РДА з 01.07.2000 року. У період з 19.04.2005 року по 05.09.2005 року відповідно до наявних у матеріалах справи копій листків непрацездатності він перебував на лікуванні та на роботу не з'являвся. Оспорюваним розпорядженням голови Воловецької РДА № 48-к від 26 серпня 2005 року позивач був звільнений із займаної посади на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України. Копіями протоколів засідання профкому працівників Воловецької РДА № 7 від 26.08.2005 року та № 11 від 02.11.2005 року підтверджується згода профспілкового органу на звільнення позивача із займаної посади. Відповідно до п. 4 ст. 39 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” призначення на посади та звільнення з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій віднесено до повноважень голів місцевих державних адміністрацій. З огляду на наведене судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними та такими, що відповідають вимогам закону і обставинам справи.
Покликання апелянта ОСОБА_1 на те, що його звільнення було проведене без отримання попередньої згоди профспілкового органу, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу і є надуманими, оскільки наявними у матеріалах справи копіями протоколів засідання профкому працівників Воловецької РДА № 7 від 26.08.2005 року та № 11 від 02.11.2005 року підтверджується той факт, що профспілковим органом за місцем праці позивача двічі було дано згоду на його на звільнення із займаної посади.
Оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, і при цьому допускається звільнення працівника, як виняток із загального правила, також у період його тимчасової непрацездатності, то колегія суддів вважає надуманими покликання апелянта на те, що через його відсутність на засіданні профкому працівників Воловецької РДА 26.08.2005 року суд був не вправі брати до уваги прийняте рішення про надання згоди на його звільнення.
Крім того, з урахуванням повторного надання такої згоди профкомом працівників Воловецької РДА у присутності позивача на своєму засіданні 02.11.2005 року колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на вказану обставину, як на підставу визнання його звільнення із займаної посади незаконним.
Оскільки у ході апеляційного розгляду колегією суддів не було встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, а доводи апелянта не спростовують висновків суду, то колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 листопада 2007 року у справі № 2-а-71/07 за його позовом до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.В.Онишкевич
Судді В.З.Улицький
В.М.Багрій