ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий у 1-й інст. Бородійчук О.І. Рядок статзвіту № 57
Бродівський районний суд Львівської області Справа № 22-а-5222/08
Справа № 2-1425/07
01 квітня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
при секретарі Федуніву Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Ясенівської сільської ради Бродівського району на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ясенівської сільської ради Бродівського району Львівської області, з участю третьої особи - Ясенівського сільського голови Глущак Б. М., про визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Оскаржуваною постановою задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ясенівської сільської ради Бродівського району, скасовано розпорядження виконавчого комітету Ясенівської сільської ради від 23 липня 2007р. № 44 „Про звільнення з посади спеціаліста-землевпорядника Ясенівської сільської ради”; поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Ясенівської сільської ради Бродівського району; стягнуто з Ясенівської сільської ради Бродівського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2493,90 грн.; стягнуто з Ясенівської сільської ради Бродівського району на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди.
Постанову оскаржила Ясенівська сільська рада з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. Просить зазначену постанову Бродівського районного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Позивач звільнена з займаної посади без дотримання вимог трудового законодавства України, що регулює трудові відносини всіх працівників та без встановлених законодавством України підстав.
Однак до такого висновку суд дійшов за неправильної оцінки причин, обставин та підстав звільнення, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, незастосування закону, який підлягав застосуванню в спірних правовідносинах.
Згідно розпорядження Відповідача від 23 липня 2007 р. Позивач звільнена з займаної посади за невиконання службових обов'язків згідно ст.14 ЗУ „Про державну службу”.
Висновок суду про те, що вказана у розпорядженні підстава - «за невиконання службових обов'язків», не встановлена законодавством України як підстава для звільнення, а саме, розпорядження прийнято без дотримання вимог трудового законодавства, що регулює трудові відносини всіх працівників, є неправильним і спростовується наступним.
Невиконання трудових обов'язків є підставою для звільнення з роботи згідно п.3 ст.40 КЗпП України за умови систематичного і без поважних причин такого невиконання та застосування до працівника раніше заходів дисциплінарного стягнення.
За наявними в справі матеріалами документально підтверджено і судом не спростовано фактів систематичності невиконання Позивачем без поважних причин своїх трудових обов'язків, згідно посадової інструкції, зокрема щодо розгляду заяв та встановлення меж земельних ділянок громадян, а також розпоряджень по сільській раді від 12.03.07 р. № 14 та від 30.05.07 р. № 35 щодо інвентаризації земель сільської ради. Згідно протоколу виконкому сільської ради від 01.02.2007 р. № 1 Позивачу винесено зауваження на неналежну з її сторони роботу із земельних питань, передбачених посадовою інструкцією спеціаліста-землевпорядника. Розпорядженням від 23.05.2007 р. № 32 (до моменту звільнення) до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення (догана), яке не втратило чинності на момент розглядуваного звільнення.
Наявними у справі матеріалами, розглянутими і не спростованими судом, підтверджується дотримання Відповідачем передбачених трудовим законодавством порядку і правил застосування дисциплінарних стягнень щодо строків застосування, відібрання письмових пояснень, а також врахування і відповідності сукупності факторів, а саме, обставин і ступеня тяжкості проступку, заподіяної ним шкоди, попередньої роботи працівника такому стягненню як звільнення за порушення трудової дисципліни.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що за змістом і суттю розглядуваних спірних правовідносин звільнення Позивача фактично здійснено з підстав і в порядку, що відповідають вимогам п. 3 ст. 40 КЗпП України і проведено у повній відповідності зі ст.ст. 147 - 149 цього Кодексу, що регламентують порядок застосування дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.
Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ „Про службу в органах місцевого самоврядування” (далі-Закон) на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Законодавець регламентує особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування, до яких належить Позивач.
Згідно ст. 19 Закону особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом. Таким законом, ЗУ „Про державну службу” (стаття 14) поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить законам, які регулюють діяльність місцевого самоврядування, відповідно до п. 2 Розділу VІІ цього Закону.
Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування випливають з наявності в трудових правовідносинах суб'єкта з кваліфікуючою ознакою - посадовця публічної служби, носія державної влади і полягають в окремому і відмінному від КЗпП України переліку видів порушень трудової дисципліни, як підстав для застосування дисциплінарних стягнень, та застосування до зазначених суб'єктів окрім дисциплінарних стягнень і заходів дисциплінарного впливу.
Згідно ст.14 ЗУ „Про державну службу” дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. За вказані порушення застосовуються дисциплінарні стягнення, передбачені чинним законодавством про працю України, зокрема і звільнення, як захід стягнення згідно п.2 ст.147 КЗпП України.
Згідно ч.1 ст.20 Закону крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України, а також з підстав, визначених даною статтею. Вказаною нормою не виключається застосування ст.14 ЗУ „Про державну службу”, яка регламентує особливості дисциплінарної відповідальності в сфері публічної служби, зокрема і звільнення, яке нею передбачено.
Зазначене твердження випливає з формулювання окремих видів порушень, вказаних ст.14 ЗУ „Про державну службу”, які аналогічні або кореспондуються з нормами Закону і КЗпП України. Зокрема, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням служби, - аналогічно передбачена абзацом 4 ч.1 ст.20 Закону як підстава припинення служби; невиконання службових обов'язків, - кореспондується з п.3. ст.40 КЗпП України як підстава для розірвання трудового договору.
Зі змісту ст.14 ЗУ „Про державну службу” випливає рівність юридичного значення і юридичної сили всіх вказаних нею порушень. З цього слідує, що всі ці порушення, включаючи невиконання службових обов'язків, нарівні з порушенням обмежень, пов'язаних з проходженням служби, як однозначно встановленою ст.20 Закону підставою припинення служби, можуть бути належними підставами для звільнення з роботи.
Натомість, окремі порушення, згідно ст.14 ЗУ „Про державну службу”, а саме, - неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, за вчинок, який порочить працівника, як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює не знаходять відповідних аналогів ні в ст.20 Закону, ні в КЗпП України в частині формулювань причин для звільнення.
Вказана обставина, на думку суду, жодним чином не може трактуватись як неналежність зазначених порушень як підстав для звільнення.
Згідно ст.4 Закону одним з основних принципів здійснення служби в органах місцевого самоврядування є принцип персональної відповідальності за порушення трудової дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків.
Виходячи з викладеного та із системного аналізу норм законів, що регламентують дисциплінарну відповідальність службової особи публічної служби, слідує висновок про характер самостійності і спеціальності норми статті 14 („Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців”) ЗУ „Про державну службу”, як підстави для застосування дисциплінарних стягнень, в тому числі і передбаченого нею звільнення, за види порушень трудової дисципліни в визначених нею формулюваннях.
Керуючись викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення Позивача за підставою - невиконання службових обов'язків, ст.14 ЗУ „Про державну службу”, не суперечить чинному законодавству.
Колегія суду виходить з досягнутого нею висновку щодо відповідності змісту оскаржуваного розпорядження Відповідача вимогам законодавства, що регулює трудові відносини та належності і відповідності характеру звільнення, його обставин, причин і підстав п.3 ст.40 КЗпП України.
Згідно ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним, або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на статтю (пункт) закону.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Ясенівської сільської ради задовольнити повністю, постанову Бродівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2007 року про задоволення позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ясенівської сільської ради про визнання незаконним розпорядження Виконавчого комітету Ясенівської сільської ради від 23.07.2007р. № 44, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ясенівської сільської ради про визнання незаконним розпорядження Виконавчого комітету Ясенівської сільської ради від 23.07.2007р. № 44, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді С.П. Нос
І.О. Яворський