УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

            Справа № 22-ц-24861/11                    

номер провадження 22ц-491/84 /12р.                                   Головуючий в 1-й інстанції  

Категорія – 23 (III)                                                                       Шумська О.В.

                                                                                                            Доповідач – Неклеса В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2012 р. січня 11 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі :            головуючого  судді:   Неклеси В.І.

                            суддів:                            Грищенко Н.М., Остапенко В.О.,  

                            при секретарі:              Бадалян Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на рішення Софіївського районного суду м. Кривого Рогу від 07 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, відділу Держкомзему в Софіївському районі Дніпропетровської області про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, відділу Держкомзему в Софіївському районі Дніпропетровської області про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Особи, які беруть участь у справі:

позивач  - ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3;   

відповідач – ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5.

В С Т А Н О В И Л А:

             У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, відділу Держкомзему в Софіївському р-ні Дніпропетровської області  про внесення змін  до п.9 договору оренди земельної ділянки укладеного 07 травня 2007 року з  ОСОБА_4 і просив зобов’язати ДП «Центр Державного земельного кадастру»  внести зміни в дані Державного земельного кадастру та стягнути з відповідача державне мито в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.  

          У травні 2011 року ОСОБА_4, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 і після уточнення своїх позовних вимог просив достроково розірвати договір  оренди земельної ділянки від 07.05.2007 року і зобов’язати ДП «Центр державного земельного кадастру» внести зміни до Державного земельного кадастру і зареєструвати розірвання договору оренди земельної ділянки від 07 травня 2007 року про оренду земельної ділянки площею 8, 160 га. нормативною вартістю 96 502, 40 грн. Зобов’язати  ОСОБА_2 повернути йому належну земельну ділянку площею 8, 160 га., яка розташована на території  Мар’є – Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області в належному стані.

           Рішенням суду в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 07  травня 2007 року. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

          Додатковим рішенням суду  стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі  51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

            В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про  задоволення позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог суд невірно застосував норми ст. 652 ЦК України, не надав оцінки доказам позивача та не врахував той факт, що  відповідач сам вимагав внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки. При задоволенні зустрічних позовних вимог судом першої інстанції не з’ясовано чи мало місце порушення умов договору оренди земельної ділянки  з боку відповідача, невірно застосовано норми  ч.2 ст. 652 ЦК України, не враховано вимоги ч.2 ст. 59 ЦПК України, порушені норми ст. 215 ЦПК України та не дотримано вимог щодо розподілу судових витрат.

                 Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних, зустрічних позовних вимог, доводів апеляційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено 07.05.2007 року договір оренди земельної ділянки на строк 20 років. Пунктом 13 цього договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством, погіршенням стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

На момент укладення договору оренди земельної ділянки позивач та відповідач домовились про розмір орендної плати у грошовому виразі – 1153 грн. 96 коп., у натуральній формі – 1300 кг. пшениці, 1300 кг. ячменю, 200 кг. соняшнику, 1000 кг. соломи, яка виплачується до 01 грудня звітного року.

Нормативна грошова оцінки земельної ділянки на день укладення договору оренди земельної ділянки від 07.05.2007 року становила 76930 грн. 51 коп.

Згідно довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виданої відділом Держкомзему у Софіївському районі Дніпропетровської області 17.01.2011 року за №2, грошова оцінка земельної ділянки на 17.01.2011 року складає 96502 грн. 40 коп.

У січні 2011 року відповідач ОСОБА_4, на підставі п.13 договору оренди земельної ділянки запропонував позивачу переглянути розмір орендної плати і визначити орендну плату у розмірі 10 відсотків від вартості земельної ділянки станом на 17.01.2011 року, тобто від 96502 грн. 40 коп.

Позивач ОСОБА_2 не погодився з пропозицією відповідача ОСОБА_4 про встановлення нового розміру орендної плати і 15.02.2011 року направив власнику земельної ділянки ОСОБА_4 додаткову угоду про внесення змін до п.9 договору оренди земельної ділянки від 07.05.2007 року з викладенням цього пункту договору у новій редакції – про встановлення розміру орендної плати у розмірі 3% від грошової оцінки землі, в сумі 2895 грн. 07 коп., але ОСОБА_4 її не підписав.

23.02.2011 року ОСОБА_4 направив ОСОБА_2 додаткову угоду про внесення змін до п.8, п.9 договору оренди земельної ділянки у своїй редакції, яка передбачувала зміну строку дії договору з 20-ти років до 5-ти років та встановлення орендної плати у розмірі 10% від вартості земельної ділянки. Орендар ОСОБА_2 не підписав зазначену додаткову угоду.

Виходячи з наведених обставин, зустрічних позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв’язку з відмовою орендаря-позивача ОСОБА_2 встановити орендну плату у розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, різким зростанням цін, інфляційними процесами та неможливістю отримувати той прибуток, на який він сподівався під час укладення договору оренди земельної ділянки, суд задовольнив частково зустрічні позовні вимоги і договір оренди земельної ділянки від 07.05.2007 року розірвав на підставі ч.2 ст.652 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі ч.2 ст.652 ЦК України не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, а тому, рішення суду в цій частині та додаткове рішення про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у зв’язку з задоволенням зустрічних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині зустрічних позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав встановлених частиною четвертою цієї статті – змінений за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)          виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)          із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що умови договору оренди земельної ділянки не відповідають обставинам, які істотно змінились.

Той факт, що грошова оцінка земельної ділянки, яка становила 76930 грн.51 коп., на момент укладення договору оренди земельної ділянки, змінилась і її грошова оцінка станом на 17.01.2011 року становить 96502 грн.40 коп., не може свідчить про істотну зміну обставин при яких укладався договір оренди земельної ділянки на строк 20 років.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 07.05.2007 року (п.п.9,10,11,12,13,14) передбачено порядок та строки виплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції у грошовій формі один раз на рік.

На момент укладення договору оренди та визначення розміру орендної плати сторони керувались ЗУ «Про оренду землі» та Указом Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002, який встановлював орендну плату у розмірі не менше 1,5% від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Зміна грошової оцінки земельної ділянки, згідно умов договору оренди земельної ділянки від 07.05.2007 року, є підставою для перегляду розміру орендної плати, а не підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв’язку з недосягненням згоди сторін по договору оренди про розмір орендної плати, який повинен переглядатись відповідно до п.13 договору один раз у два роки.

Оскільки сторони по договору оренди земельної ділянки не втратили можливість відповідно до п.13 договору оренди земельної ділянки переглянути розмір орендної плати з урахуванням зростання  грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 немає.

У зв’язку з тим, що додатковим рішенням суду від 14.10.2001 року стягнуто судові витрати пов’язані з задоволенням зустрічного позову, у задоволенні якого необхідно відмовити, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування і додаткового рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303,307,п.п.3,4 ч.1 ст.309, 313,316 ЦПК України, колегія суддів:

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Софіївського районного суду м. Кривого Рогу від 07 жовтня 2011 року, в частині розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного 07 травня 2007 року між ОСОБА_6 та приватним підприємцем ОСОБА_2 та додаткове рішення від 14 жовтня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині зустрічних позовних вимог.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07 травня 2007 року відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді :