ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.06 Справа № 15/419.
Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом
Підприємства Алчевської виправної колонії № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, м. Алчевськ Луганської області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Благодатна Нива», с. Біле Лутугинського району Луганської області
про стягнення 37 890 грн. 86 коп. та повернення автомобілю
За участю представників сторін:
від позивача –Шелупец Н.В., представник по довіреності № б/н від 29.09.06., Попова Н.О., представник по довіреності № б/н від 29.09.06.;
від відповідача –Федоренко А.А., представник по довіреності № 135-Б від 04.10.06.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми загальної вартості частин до автомобіля ЗІЛ ММЗ 4505, яких бракує –13297,50 грн. та повернути вказаний автомобіль; суму вартості трактора –13203 грн., суму збитків –8523,896 грн. та пеню у сумі 2866,50 грн.
Позовна вимога мотивована припиненням договору оренди транспортного засобу від 01.01.2005р. №29, за яким нібито була передана вказана техніка, у зв’язку зі спливом строку його дії та відповідно неповерненням об’єктів оренди позивачу.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача на позов заперечує з підстав, наведених у запереченні від 04.10.06. № 136-б та поясненні від 23.10.2006р. №144/5.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги, на даний час, не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Між сторонами 01.01.2005р. складено та підписано договір оренди транспортного засобу №29.
Предметом даного договору є правовідносини з передачі Підприємством позивача в оренду підприємству відповідача трактору Т-140 та ЗИЛ ММЗ - 554.
Згідно п. 2.1.1. договору обов’язком орендодавця - позивача у справі визначено: протягом 15 днів після набрання чинності цим договором передати орендарю –відповідачу у справі за актом визначений п. 1.2. договору предмет оренди в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію.
Позивачем не доведено передача за договором оренди від 01.01.2005р. №29, правовідносини за яким визначені підставою позову, трактору Т-140 та ЗИЛ ММЗ-554.
Відповідач зазначає, що спірне майно не передавалося йому позивачем, як то передбачено договором оренди від 01.01.2005р. №29.
Строк дії договору оренди визначено сторонами у п. 6.1 договору до 31.12.2005р.
Позивач, протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору, не заявив відповідачу про припинення договірних правовідносин у зв’язку з закінченням строку дії договору.
Відповідач теж, не заявив позивачу, протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору, про припинення договірних правовідносин у зв’язку з закінченням строку дії договору.
Підставою заявленого позову є обставини, за якими позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію за закінченням строку на який його було укладено.
При цьому позивачем не враховано, що відповідно до положень ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Також, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Одним з найголовніших принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який закріплено у ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів належними засобами доказування: передачу об’єкту оренди відповідачу у порядку встановленому договором оренди на підставі якого заявлено позивні вимоги; припинення дії договору оренди на підставі якого заявлено позовні вимоги, а саме направлення відповідачу або одержання від нього протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору заяви про припинення дії договору у зв’язку з закінченням строку на який його було укладено.
Крім того, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно ч. 3 даної статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Підприємство позивача засновано на державній власності, а тому передача ним в оренду майна має здійснюватися за положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно п.1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно п. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції, що діяла при укладенні договору оренди, істотними умовами договору оренди є:
- об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- термін, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення;
- виконання зобов’язань;
- забезпечення виконання зобов’язань —неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди;
- відповідальність сторін;
- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
- обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
В договорі оренди не визначено належним чином об’єкт оренди (склад майна). Так, не визначено достатні ідентифікуючи ознаки трактору Т-150. Не заповнені графи договору, що мають містити номер двигуна, номер шасі, номер кузова, рік останнього капітального ремонту, що свідчить про те, що сторони визначили необхідність досягнення домовленості з цих умов проте не досягли її.
В договору оренди при визначенні об’єкту оренди не визначена його вартість, що також важливо при розгляді вимог позивача про стягнення вартості майна та збитків.
Договором також не передбачені такі істотні умови як: страхування орендарем взятого ним в оренду майна; порядок використання амортизаційних відрахувань; обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
При цьому, також не доведено фактичне виконання сторонами зобов’язань за цим договором.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, яка регламентує відшкодування збитків:
1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майновою шкодою є шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (шкодою); вина відповідача - заподіювача шкоди.
Враховуючи фактичні обставини справи, суду не доведено належним чином всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків.
Таким чином, на підставі вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України здійснені позивачем при подачі позову судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 27.10.2006р.
Суддя | Є.Ю. Пономаренко |