ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/206/25 Справа № 705/698/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючоїОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря за участю прокурора підозрюваної захисника підозрюваного адвоката­­ ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваної  ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8  на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки с. Зареченськ, Кандалакського району, Мурманської області, рф, зареєстрованої та проживаючої за адресою:  АДРЕСА_1 , з середньою спеціальної освітою, одруженої, інваліда другої групи, працюючої в ТОВ «Градн-Союз», раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України,

в с т а н о в и в:

Т.в.о. слідчого Слідчого управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 .

Просила застосувати до підозрюваної  ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року клопотання слідчого задоволено.

Застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_7  запобіжний захід у вигляді  тримання під вартою на строк 60 діб - до 09.06.2025 включно, без визначення розміру застави.

Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, які інкримінується ОСОБА_7   та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту, зокрема й ті, що стосуються стану здоров`я підозрюваної, яка є особою з інвалідністю другої групи, слідчим суддею були відхилені, оскільки надані захисником документи не дають підстав для висновку про неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою.

За досліджених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваної ОСОБА_7 підлягає задоволенню, оскільки підозра стосується в тому числі злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник підозрюваної ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року та постановити нову ухвалу, обравши більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт в нічний час доби.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 зазначила, що оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків і належної поведінки, вважає, що є підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Стверджує, що слідчим-суддею не взято до уваги, що прокурором було лише формально перераховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та жоден з них не був ним доведений.

Зазначає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України спростовується тим, що ОСОБА_7 постійно проживає у місті Умань в квартирі яка належить їй на праві спільної часткової власності, має позитивні характеристики від сусідів, докази чого були надані до суду першої інстанції. Підозрювана більш, як 45 діб після події злочину і повідомленні про це до поліції, нікуди не ховалася, та навпаки сама прибула до поліції де отримала підозру, в це й же період вона ходила на роботу та виховувала онуку.

Щодо тверджень прокурора про існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що це є лише припущенням і нічим не підтверджуються, оскільки ОСОБА_7 не має реальної можливості отримати доступ до речей, та документів які вона може спотворити чи знищити.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного, вважає також не доведеним та зазначеним формально, оскільки слідством навіть не було вказано про яких сама свідків йдеться.

Заважує, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є нічим не підтвердженим, так як прокурором та слідчим не надано аргументів того, які саме дії ОСОБА_7 можуть перешкоджати здійсненню досудового розслідування.

Зазначає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спростовується тим, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, та стороною обвинувачення не надано жодного доказу у доведеності реальності замаху на вчинення іншого кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника підозрюваної – адвоката ОСОБА_8 , підозрюваної ОСОБА_7 , які просили скасувати ухвалу слідчого судді, задовольнивши апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, ст. ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права.

Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінального процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, його висновки про те, що слідчий та прокурор при розгляді справи довели, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваної можуть служити виключними підставами для її ув`язнення, є обґрунтованими.

З ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, виходячи з наступного.

За даними матеріалів досудового розслідування, вбачається, що в лютому 2025 року ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_10 при спілкуванні з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розповіли останнім про мешканця міста Умані ОСОБА_14 , який має грошову заборгованість, зокрема, перед ОСОБА_7 , а також іншими особами, і володіє транспортними засобами та у якого виник конфлікт з ОСОБА_7 , через грошовий борг. Після цього у ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виник спільний умисел на вчинення нападу на ОСОБА_14 із застосуванням небезпечного для життя і здоров`я насильства з метою заволодіння майном, яке є у його власності та в його розпорядженні, та вони вступили у попередню змову між собою, розподіливши ролі у скоєнні даного злочину.

Разом із тим, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , переслідуючи власні мотиви незаконного збагачення за рахунок майна ОСОБА_14 та прагнення самоствердитись, за невстановлених обставин домовились заздалегідь підготуватись та під час нападу на потерпілого позбавити його життя, при цьому про такі наміри не повідомляти ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , щоб останні виконали обумовлені з ними ролі у скоєнні злочину.

В подальшому 23.02.2025 близько 14.00 год. під час спільного вживання алкогольних напоїв у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпочали виконання свого спільного злочинного плану, діючи спільно, умисно, з корисливими мотивом та метою, узгоджено один з одним, однак, при цьому умислом ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не охоплювалось заподіяння потерпілому смерті, однак, охоплювалось скоєння нападу на нього із застосуванням небезпечного для життя і здоров`я насильства.

Так, ОСОБА_10 зателефонував до ОСОБА_14 та призначив йому зустріч о 15.00 год. 25.02.2025 на стадіоні неподалік будинку № 37 по вул. Виговського в м. Умані. В подальшому ОСОБА_10 близько 15.00 год. в телефонній розмові з ОСОБА_14 переніс зустріч на 16.00 год.

Близько 16.00 год. ОСОБА_14 на автомобілі «Фольксваген Каравелла» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є благодійний фонд «Легіонер» (Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19) приїхав до стадіону неподалік будинку № 37 по вул. Виговського в м. Умані. В цей час ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вийшли з помешкання за вищевказаною адресою. ОСОБА_10 та ОСОБА_12 підійшли до ОСОБА_14 та сіли до нього в автомобіль. ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 сіли до автомобіля «Шевроле Епіка», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_15 , та яким володіє ОСОБА_11 , на якому під`їхали до автомобіля ОСОБА_14 , тоді ОСОБА_7 жестом показала ОСОБА_14 , щоб він їхав за автомобілем, в якому остання знаходилась. Після цього обидва автомобілі поїхали до берегу Осташівського ставу зі сторони вулиці Виговського (Котовського) в м. Умані.

По приїзду до вказаного місця усі перелічені особи вийшли з автомобілів та розпочали розмову. Після розмови, яка тривала приблизно 10 хвилин, ОСОБА_11 напав на ОСОБА_14 , застосовуючи до нього насильство, небезпечне для життя і здоров`я, почавши наносити йому удари кулаками рук та ногами по голові та тілу, від чого останній впав на землю. Після цього до ОСОБА_11 приєднались ОСОБА_13 , який тримав в руках заздалегідь взятий із собою шматок шланга, і ОСОБА_12 , та вони втрьох продовжили наносити ОСОБА_14 по голові та тулубу численні удари кулаками рук, ногами та шматком шланга, який, окрім ОСОБА_13 , також застосовував і ОСОБА_11 .

Під час цього побиття ОСОБА_11 відібрав у ОСОБА_14 сумку з особистими речами, що була при ньому, в якій також знаходились усі правовстановлюючі документи на автомобіль «Мазда 6», а також його мобільний телефон, заволодівши таким чином цим майном, вартість якого на даний час не встановлена.

В подальшому ОСОБА_10 повідомив присутнім, що на крики почали реагувати сторонні особи, які дивляться в їх бік. У зв`язку із цим побиття ОСОБА_14 було тимчасово припинено. ОСОБА_11 сів за кермо свого автомобіля, до нього в салон сіла ОСОБА_7 , решта осіб, у тому числі ОСОБА_14 , що підвівся на ноги, сіли до автомобіля «Фольксваген Каравелла», за кермом якого був ОСОБА_13 , та обидва транспортні засоби направились в бік села Томашівка Уманського району, де поблизу вказівника на дане село у вигляді фігурного глечика зупинились.

У вказаному місці вказані особи вийшли з автомобілів та ОСОБА_11 почав знову наносити ОСОБА_14 удари кулаками рук в голову, при цьому вимагаючи перелічити усе наявне у нього цінне майно та віддати його. Після повідомлення ОСОБА_14 близько 18.00 год. про наявність в його володінні автомобіля «Мазда 6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_16 , усі шестеро учасників події знову сіли до двох вищевказаних автомобілів ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 – до автомобіля «Шевроле Епіка», решта осіб – до автомобіля «Фольксваген Каравелла») та поїхали в напрямку міста Умань. Проїхавши близько 4 км, автомобіль «Шевроле Епіка» зупинився через несправність колеса, тоді автомобіль «Фольксваген Каравелла», яким кермував ОСОБА_13 , повернувся до автомобіля «Фольксваген Каравелла», до якого сіли усі учасники події та направились в м. Умань до вулиці Спінози.

По прибуттю до вказаної вулиці учасники зупинились біля припаркованого автомобіля «Мазда 6», ОСОБА_13 підійшов до цього автомобіля та побачив пошкодження одного із коліс, про що повідомив решті присутніх. Тоді за вказівкою ОСОБА_11 на автомобілі «Фольксваген Каравелла» усі поїхали до квартири АДРЕСА_3 .

По приїзду ОСОБА_11 та ОСОБА_7 пішли до зазначеного помешкання, а ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 на автомобілі «Фольксваген Каравелла» спочатку з`їздили на автозаправну станцію, де поповнили запас палива, після чого поїхали до місця, де залишився автомобіль «Шевроле Епіка», приблизно за 4 км від село Томашівка. Забравши з автомобіля «Шевроле Епіка» раніше відібрану ОСОБА_11 сумку ОСОБА_14 з його майном, у тому числі ключем від автомобіля «Мазда 6» та документами на нього, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 повернулись до м. Умані на вулицю Фортечну неподалік від автомобіля «Мазда 6», який стояв на вулиці Спінози. Далі ОСОБА_13 сходив до автомобіля «Мазда 6» та повернувся, після чого запитав в ОСОБА_14 , чи є в його автомобілі домкрат, на що отримав відповідь про його відсутність.

Далі ОСОБА_13 сів за кермо на автомобіля «Фольксваген Каравелла» та разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 і ОСОБА_10 поїхав на паркувальний майданчик поряд з будинком № 16 по вулиці Успенській в м. Умані. Там ОСОБА_13 зателефонував до невстановленої особи, яка прибула на невстановленому автомобілі, до якого ОСОБА_13 сів та поїхав до будинку АДРЕСА_4 .

По прибуттю ОСОБА_13 пішов до квартири АДРЕСА_5 в цьому будинку та покликав ОСОБА_11 . Вони разом вийшли з квартири та в невстановлений спосіб поїхали на вулицю Спінози до автомобіля «Мазда 6», полагодили пошкоджене колесо цього транспортного засобу та на ньому приїхали до паркувального майданчика біля будинку № 16 по вул. Успенській в м. Умані. Там ОСОБА_13 пересів за кермо автомобіля «Фольксваген Каравелла», на якому разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_10 і ОСОБА_14 поїхав до будинку АДРЕСА_4 .

В цей час ОСОБА_11 , будучи наодинці за кермом автомобіля «Мазда 6», завіз його в невстановлене місце, де залишив, таким чином заволодівши вказаним автомобілем та отримавши можливість ним розпоряджатися, після чого пішки повернувся до АДРЕСА_4 , при цьому ключі від автомобіля залишивши при собі.

Коли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 і ОСОБА_14 зустрілись біля будинку № 37 по вул. Виговського, то ОСОБА_12 пішов до квартири АДРЕСА_5 в цьому ж будинку, покликав ОСОБА_7 на вулицю та вони разом вийшли у двір, де ОСОБА_14 вимушено пообіцяв ОСОБА_7 повернути їй увесь борг.

Після цього ОСОБА_11 і ОСОБА_12 пішли до квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_13 одягнув заготовлені ним шкіряні рукавиці та балаклаву, сів за кермо автомобіля «Фольксваген Каравелла», до якого також сіли ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , та зазначені особи поїхали у двір будинку АДРЕСА_6 . По приїзду ОСОБА_13 зупинив автомобіль у дворі поблизу котельні та на таксі поїхав з місця події.

ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 пішли до квартири АДРЕСА_7 , де через деякий час ОСОБА_14 від отриманих травм помер.

Внаслідок таких спільних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заволоділи належними ОСОБА_14 сумкою з особистими речами та мобільним телефоном, вартість яких на даний час не встановлена, а також автомобілем «Мазда 6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_16 , а володільцем – ОСОБА_14 , чим заподіяли останньому матеріальної шкоди.

Крім того, 24.02.2025 близько 05.00 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_7 , де також знаходилось тіло померлого ОСОБА_14 , вирішили позбутись його, вчинивши над ним наругу. Усвідомлюючи, що вдвох їм фізично не вдасться це зробити, вони вирішили залучити до скоєння злочину ОСОБА_17 , якому близько 05.30 год. зателефонував ОСОБА_10 та попросив приїхати, на що ОСОБА_17 погодився.

Близько 06.00 год. 24.02.2025 ОСОБА_17 прибув до ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за вищевказаною адресою, де останні двоє розповіли ОСОБА_17 дійсні обставини смерті ОСОБА_14 , після чого вони втрьох домовились про спільне вчинення злочину, вступивши таким чином у попередню змову між собою.

Далі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , свідомо нехтуючи нормами суспільної моралі в частині шанобливого ставлення до померлих, не вживши заходів до поховання тіла ОСОБА_14 згідно встановлених традицій суспільства, всупереч вимогам ст. ст. 6, 26 Закону України «Про поховання та похоронну справу», порушуючи право людини на поховання її тіла і належне ставлення до тіла після смерті, зневажаючи тим самим пам`ять про померлу людину, вдалися до реалізації своєї змови та спільного злочинного умислу.

Також, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що смерть ОСОБА_14 настала через його умисне вбивство іншими особами, які не є їхніми близькими родичами чи членами сім`ї, вдалися до реалізації своєї змови та спільного злочинного умислу, розпочавши активні дії, спрямовані на приховування особливо тяжкого злочину – вбивства ОСОБА_14 .

Так, ОСОБА_17 вийшов у двір будинку, сів за кермо автомобіля «Фольксваген Каравелла» та підігнав його до входу у під`їзд будинку, після чого піднявся до квартири. Далі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 утрьох винесли тіло ОСОБА_14 з помешкання та поклали його в багажне відділення автомобіля «Фольксваген Каравелла», накривши покривалом. Потім ОСОБА_17 знову сів за кермо вказаного автомобіля та припаркував його у дворі ліворуч від будинку між ним та електроопорою № 5 з написом «3/2», після чого спільники залишили місце події.

10.04.2025  ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднаних із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; ч. 3 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я померлого; ч. 3 ст. 297 КК України, тобто у нарузі над тілом померлого, вчиненій за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України, тобто у заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.

В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час судового розгляду, для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчим суддею були заслухані пояснення прокурора, захисника підозрюваної, ОСОБА_7 по суті підозри відмовилася надавати пояснення, щодо клопотання про обрання запобіжного заходу підтримала думку захисника, які були оцінені слідчим суддею в сукупності та стали підставою для прийняття відповідного судового рішення.

З оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Також слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи наведені в клопотанні про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, розглядаючи клопотання, слідчий суддя врахував, що підозрювана ОСОБА_7   раніше не судима, заміжня, офіційно працює з 11.04.2025 (тобто, офіційно прийнята на роботу у день розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу), осіб на утриманні не має, підозрюється у вчиненні не тяжкого злочину, тяжкого та двох особливо тяжких злочинів. З огляду на зазначене та з урахуванням конкретних обставин справи, а також зважаючи на тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування стосовно ОСОБА_7 ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Крім того, слідчий суддя вважав доведеним існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, що полягає у можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час всі обставини вчинення злочинів установлюються, збираються докази, не віднайдено знаряддя вчинення злочинів, усіх незаконно здобутих особистих речей потерпілого, а отже, на даний час не встановлено, де зберігається частина слідів вчинених кримінальних правопорушень та речові докази, які можливо ще не вилучені.

Також слідчий суддя, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дійшов висновку, що існує вірогідність впливу підозрюваної на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, зміни показань яких на свою користь може прагнути підозрювана, що засвідчує існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, водночас вважав доведеними ризики, визначені п. п. 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрювана, розуміючи, що їй загрожує, серед інших, покарання у виді конфіскації її майна, може вживати заходи для його швидкого відчуження для унеможливлення накладення на це майно арешту. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, згідно висновків слідчого судді, підтверджується обставинами розслідування злочинів.

Незважаючи на те, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, проте характер та тяжкість вчинених підозрюваною кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді, дають обґрунтовані підстави для застосування саме такого запобіжного заходу, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам.

При цьому слідчий суддя на підставі наданих захисником матеріалів, оцінюючи у відповідності до вимог ст. 178 КПК України в сукупності всі обставини, відхилив доводи сторони захисту, у тому числі й ті, що стосуються стану здоров`я підозрюваної, яка є особою з інвалідністю другої групи, оскільки надані захисником документи не дають підстави для висновку про неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою.

За викладеного посилання захисника на недоведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги, що підозрювана ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце проживання, заміжня, є працевлаштованою особою (з 11.04.2025) та має позитивні характеристики від сусідів не зменшують суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється.

Колегія суддів, вважає неспроможними доводи апеляційної скарги, щодо того, що ОСОБА_7 після повідомлення до поліції про вчинення злочину 45 діб ходила на роботу та виховувала онуку, оскільки жодного доказу на підтвердження даних фактів не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 була прийнята на роботу до ТОВ «Гранд-Союз» 11.04.2025 (в день розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу). Доказів щодо попередньої роботи підозрюваної, як і доказів виконання цивільно-правової угоди від 01.04.2025 укладеної між ТОВ «Гранд-Союз» та ОСОБА_7 щодо виконання роботи (надання послуг) торгового представника у строк з 01.04.2025 до 30.04.2025 матеріали справи не містять.

Посилання сторони захисту, щодо можливості обрання  ОСОБА_7  більш м`якого запобіжного заходу, який може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної були предметом розгляду слідчим суддею та їм дана належна процесуальна оцінка, яка не потребує відповідного перегляду колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що апеляційна скарга захисника не містить мотивації з приводу застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту саме в нічний час доби.

Встановлені обставини, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, спростовують доводи апеляційної скарги захисника про помилковість висновків слідчого судді щодо застосування саме найсуворішого запобіжного заходу з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень за якими ОСОБА_7 підозрюється, адже у даному випадку тримання під вартою виправдане за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків слідчого судді не спростовують.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею об`єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано існують і в сукупності з даними про її особу підтверджують на даному етапі кримінального провадження потребу в триманні останньої під вартою, а даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчому судді та апеляційному суду не надано.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею суду першої інстанції розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча ОСОБА_2

Судді         ОСОБА_3

ОСОБА_4