Справа № 282/389/25

Провадження № 2-о/282/21/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року                                        

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Наумчук-Їлмаз О.А.,

за участю

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

УСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту смерті.

Заяву заявник мотивує тим, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис №76.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та похований на сільському кладовищі в с.Стрижівка.

Факт народження та дата смерті ОСОБА_3 підтверджується довідкою Любарської селищної ради Стрижівського старостинського округу Житомирського району Житомирської області від 17.03.2025 №46. Також факт народження та смерті ОСОБА_3 підтверджується і поясненнями мешканців с.Стрижівка Житомирського району Житомирської області - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану №00050096127 від 18.03.2025, в останньому наявний запис про народження ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак актовий запис про смерть відсутній.

Заявник вказує, що той факт, що за даними державного реєстру актів цивільного стану його покійний син є юридично живим, призведе в майбутньому до утруднення прийняття спадщини після його смерті, матиме наслідком відмову нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а також необхідність звернення до суду. Таким чином, встановлення факту смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 - 31.03.1986) усуне необхідність подальшого звернення до суду із позовною заявою про визнання права власності на спадщину.

18 березня 2025 року заявник звернувся до Романівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про видачу йому свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Листом від 18.03.2025 за вих.№212/29.7-49 заявника повідомлено про те, що оскільки в нього відсутнє лікарське свідоцтво про смерть, йому рекомендовано звернутись до суду про встановлення факту смерті сина - ОСОБА_3 .

У заявника та ОСОБА_1 відсутній документ встановленої форми про смерть ОСОБА_3 , виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, оскільки тіло покійного не доставлялось до районного центру для проведення патологоанатомічного розтину і медична довідка про причину смерті не виписувалась. Враховуючи викладене, отримати свідоцтво про смерть сина в інший спосіб не представилось за можливе, тому заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду 01 квітня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено на 13 год 00 хв 13 травня 2025 року.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Романівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Вислухавши пояснення заявника та його представника, а також заінтересованої особи ОСОБА_1 , розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 76.

Довідка видана 17 березня 2025 року Стрижівським старостинським округом Любарської селищної ради Житомирського району №46 вказує на те, що згідно записів погосподарської книги №2 села Стрижівка Любарського району Житомирської області з 1986-1990 роки у господарстві № НОМЕР_2 в жителів села Стрижівка ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 18 березня 2025 року №00050096127 стверджується, що Романівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено перевірку за первинними з 01 січня 1983 року по 31 грудня 1989 року та поновленими з 01 квітня 1987 року по 18 березня 2025 року актовими записами про смерть. Актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Стрижівка Любарського району Житомирської області, не виявлено.

Із інформації Романівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18 березня 2024 року слідує, що ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Стрижівка Житомирського району Житомирської області, оскільки лікарське свідоцтво про смерть встановленої форми відсутнє.

Із письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слідує, що їм знайомі ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а також вони пам`ятають, що в останніх народився син – ОСОБА_3 , який з народження хворів. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та похований на сільському кладовищі в с.Стрижівка.

Відповідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні від 29.12.84 N 22/5 Затвердженої Міністром юстиції України 29 грудня 1984 р. N 22/5, реєстрація смерті провадиться за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Реєстрація смерті провадиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-експлуатаційних організацій та інших осіб чи за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть.

Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки лікувального закладу або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше п`яти діб.

Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, а також реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, провадиться відділами реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, а також відділами реєстрації актів громадянського стану міських (міст обласного підпорядкування) і районних у містах Рад народних депутатів.

Датою смерті особи, оголошеної судом померлою, вважається день набрання законної сили рішенням суду, якщо інше не зазначено в рішенні.

Підставою для реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво або фельдшерська довідка про смерть, видані лікувальним закладом, рішення суду про встановлення факту смерті чи оголошення громадянина померлим, а також повідомлення з місць позбавлення волі. Ці документи додаються до другого примірника запису акта про смерть.

Отже, особи, які виявили ознаки смерті іншої людини, мали повідомити заклад охорони здоров`я, а заява про реєстрацію смерті в разі неможливості одержання довідки лікувального закладу або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора, має бути зроблена не пізніше п`яти діб з дня смерті.

Як вбачається зі змісту заяви та доказів, доданих до заяви, ніхто працівників закладів охорони здоров`я чи працівників правоохоронних органів про смерть ОСОБА_3 не повідомляв, із заявою про реєстрацію смерті у встановлений термін не звертався.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5 роз`яснено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Разом з тим, надана заявником довідка видана 17 березня 2025 року Стрижівським старостинським округом Любарської селищної ради Житомирського району №46 через 39 років після зазначеної в ній дати смерті особи, в цій довідці відсутня інформація щодо первинних документів, на підставі яких орган місцевого самоврядування підтверджує факт смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, вказана довідка не відповідає вимогам статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Заявником не зазначено та не надано суду переконливих доказів, що достовірно підтверджують обставини смерті ОСОБА_3 у певний час, у певному місці і за певних обставин (довідка про захоронення, дозвіл на поховання, витяг з книги реєстрації поховання померлих, документи слідчих органів, медичних установ, сільської ради, документи на підтвердження понесених витрат по похованню з відповідних ритуальних служб тощо), не зазначено при яких обставинах настала смерть останнього і чому факт смерті не було зареєстровано. Натомість, долучена до матеріалів заяви фотокопія надгробної дошки з місця поховання не є належним доказом захоронення особи в певний час та місці.

При цьому, суд вважає, що письмові пояснення свідків для встановлення факту смерті особи в певний час не є достатніми та не дають змогу дійти суду до висновку про встановлення вказаної обставини.

Разом з тим, заявник зазначає, що встановлення факту смерті його сина необхідне для того, щоб реалізувати право на спадкування після смерті заявника.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення  факту  не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Посилання заявника відносно того, що його покійний син є юридично живим, що в майбутньому призведе до утруднення прийняття спадщини після смерті заявника та матиме наслідком відмову нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії для інших осіб, а також необхідність звернення їх до суду, суд вважає безпідставними, так як суд може встановити лише той факт, який має юридичне значення для особи на момент звернення до суду і без його встановлення особа не може реалізувати чи захистити свої права.

Поряд з тим, заявником не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що встановлення факту смерті його сина ОСОБА_3 , має для нього юридичне значення для реалізації чи захисту його прав, свобод чи інтересів та буде слугувати захисту, виникнення, зміни або припинення його особистих чи майнових прав.

Виходячи з обсягу досліджених судом доказів у їх сукупності, оцінивши наведені заявником обставини та мету, з якою заявник звернувся до суду з даною заявою, суд позбавлений можливості встановити факт смерті сина заявника, а тому вважає, що у задоволенні його заяви необхідно відмовити.

Враховуючи, що заявник відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях, витрати по сплаті судового збору в розмірі 605, 60 грн. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.12, 23, 76, 81, 258, 259, 265, 273, 293, 294, п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України,  Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.М. Носач