625/113/25

Провадження № 2/625/54/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Калюжної Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» в особі його представника Шкапенка О.В. звернулося до суду із позовною заявою, в якій позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №А244СТ15510910957758, укладеного між його сторонами 26 червня 2020 року, у розмірі 198847 гривень 47 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 89562 гривні 93 копійки; заборгованості по відсоткам в сумі 109284 гривні 54 копійки.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочена назва АТ «А-Банк») щодо отримання банківських послуг і підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

26 червня 2020 року, будучи клієнтом банку відповідач уклав з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитний договір за №А244СТ15510910957758, який складається із Зави клієнта та Графіку погашення кредиту, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 100000 гривень 00 копійок, строком до 25 липня 2023 року, зі сплатою відсотків у розмірі 75% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, встановлених договором і банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, шляхом надання позичальнику кредиту у розмірі, відповідно до умов договору.

Водночас, як зазначив у позовній заяві представник позивача, внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 24 березня 2025 року виникла заборгованість за договором в розмірі 198847 гривень 47 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 89562 гривні 93 копійки; заборгованості по відсоткам в сумі 109284 гривні 54 копійки, що й послугувало підставою для звернення АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до суду із позовом про стягнення вказаної вище заборгованості.

15 квітня 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас 24 березня 2025 року ОСОБА_2 , діючи від імені та в інтересах позивача, подав до суду письмову заяву за вх.ЕС№563/01-55/25 (а.с. 45), в якій просив справу розглядати без участі представника АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а також зазначив про те, що АТ «АКЦЕНТ-БАНК» позовні вимоги підтримує повністю, необхідні докази наявні в матеріалах справи, будь-які клопотання і заяви у позивача відсутні.  

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.  

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик до суду (а.с. 63).

Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 06 квітня 2020 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ «АКЦЕНТ-БАНК», підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 9).

У Анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що відповідач, підписавши її, погодився із тим, що вказана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Крім того, підписавши зазначену Анкету-заяву позичальник ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання і згоден з його умовами і зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку www.a-bank.com.ua. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту йому роз`яснено та йому зрозумілі.

26 червня 2020 року  між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1  шляхом підписання заяви клієнта, укладений кредитний договір №А244СТ15510910957758 в електронній формі,  відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на наступних умовах: 1) вид кредиту – послуга «Швидка готівка»; 2) тип кредиту – кредит; 3) мета отримання кредиту – придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; 4) сума кредиту – 100000 гривень 00 копійок; 5) строк кредиту – 36 місяців; 6) процентна ставка фіксована – 75% на рік; 7) комісія за надання фінансового інструменту – 0 гривень; 8) розмір щомісячного платежу – 7106 гривень; 9) номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту №5351452701197342 (а.с. 12).

Також, положеннями вказаної заяви клієнта визначено, що ОСОБА_1 погодився з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір, а також підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Заяву клієнта підписано простим електронним підписом клієнта за ідентифікатором +380667666096 26 червня 2020 року о 15 годині 15 хвилин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається із «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», яка також підписана простим електронним підписом відповідача за ідентифікатором +380667666096 26 червня 2020 року о 15 годині 15 хвилин, в ній визначено графік платежів, а також обчислена загальна вартість кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за кредитним договором (а.с. 13).

Із паспорта споживчого кредиту (а.с. 10-11), який підписаний простим електронним підписом відповідача за ідентифікатором НОМЕР_1 26 червня 2020 року о 15 годині 15 хвилин, вбачається, що в ньому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.

З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору, який підписаний в електронному вигляді.

Враховуючи вищевикладене кредитний договір №А244СТ15510910957758, укладений між його сторонами 26 червня 2020 року, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, закріпленим у ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України,  ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Відповідно до меморіального ордеру за №TR.14559701.28166.69415 від 26 червня 2020 року банк перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти у сумі 100000 гривень 00 копійок, згідно кредитного договору за №А244СТ15510910957758, укладеного між його сторонами 26 червня 2020 року (а.с. 18).

Як вбачається із виписки по кредиту за період з 26 червня 2020 року по 23 березня 2025 року відповідач користувався кредитними коштами і періодично здійснював платежі, спрямовані на повернення використаних кредитних коштів та сплату відсотків за користування ними (а.с. 19-22).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №А244СТ15510910957758 від 26 червня 2020 року, наданого АТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 своєчасно не сплачував Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, внаслідок чого станом на 24 березня 2025 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 198847 гривень 47 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 89562 гривні 93 копійки; заборгованості по відсоткам в сумі 109284 гривні 54 копійки (а.с. 14-17).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Нормою, закріпленою у абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України, передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»  закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»  передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» ).

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі - Закон) електронний документ- документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За правилами, визначеними  ст. 14 Закону, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

У відповідності до вимог, закріплених у ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»,  електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами, закріпленими у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та « Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, за яким до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У ст. 1055 ЦК України закріплено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статі 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності із вимогами, закріпленими у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами, визначеними ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом, кредитний договір №А244СТ15510910957758 від 26 червня 2020 року, укладений між його сторонами в письмовій формі, і підписаний особисто відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді простим електронним підписом клієнта за ідентифікатором +380667666096 26 червня 2020 року о 15 годині 15 хвилин. У договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідач був ознайомлений з умовами кредитування.

Підписавши кредитний договір, позичальник відповідно до ст. ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, та взяв на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним і таким, що укладений у письмовій формі, а це свідчить про те, що сторонами дотримані вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

Водночас суд зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву і не спростував розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов`язаннями.

З огляду на вищевикладене та на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №А244СТ15510910957758, укладеним між його сторонами 26 червня 2020 року, у розмірі 198847 гривень 47 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 89562 гривні 93 копійки; заборгованості по відсоткам в сумі 109284 гривні 54 копійки.

Виписка з особового рахунку ОСОБА_1 є належним і достатнім доказом щодо розрахунку вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові, датованій 25 травня 2021 року, у справі № 554/4300/16-ц.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 267, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ-БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованість кредитним договором №А244СТ15510910957758, укладеним між його сторонами 26 червня 2020 року, у розмірі 198847 (сто дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 47 (сорок сім) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ-БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15 травня 2025 року.

Суддя                                           М.О. Скляренко