г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

                          Справа № 213/4493/24

Номер провадження  2/213/362/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2025 року                                                         м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Нестеренка О.М.,

секретар судового засідання – Близнюк Є.О.,

за участі: представника позивача – адвоката Громко Н.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача – адвоката Львова А.Л. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсіного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі батька на підприємстві під час виконання трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

25.10.2024 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вказана позовна заява.

Так, позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача – Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві під час виконання трудових обов`язків у розмірі 600 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та обов`язкових платежів.

Позов обґрунтовано обставинами:

ОСОБА_4 , батько позивача, 19.04.2001 зник безвісти під час виконання своїх трудових обов`язків стрілка відомчої охорони ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та оголошений померлим на підставі рішення Інгулецького місцевого суду м. Кривого Рогу від 16.02.2002, яке набрало законної сили 19.03.2002.

19.04.2001 в 17 годин 40 хвилин стрілок відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_4 прибув у нарядну ВВО для несення служби за графіком на зміну з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин 20 квітня 2001 року. О 23 годині 20 хвилин у південно-східній частині відвалу №2 стався зсув об`ємом 2,070 млн м3 гірської маси.

Комісія з розслідування нещасного випадку вважає, що ОСОБА_4 , що знаходився в зоні зсуву ґрунту, міг бути захоплений гірською масою, що рухалася, і похований нею. Пошуки батька позивача, що проводилися працівниками підприємства та гірничорятувального загону до позитивного результату не призвели, він зник безвісти.

Позивач двічі звертався до відповідача з проханням скласти і надіслати позивачу копію Акту спеціального розслідування нещасного випадку (за формою Н-1), що стався 19.04.2001, однак відповіді не отримав.

Після цього, позивач звернувся до Державної служби з питань праці (м. Київ). В результаті – начальником Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці бу виданий обов`язковий до виконання припис про утворення комісії підприємства для складання акта за формою Н-1.

Відповідачем було видано Акт за формою Н-1/П, затв. 30.08.2024.

Комісія з розслідування нещасного випадку, утворена відповідно до наказу ПрАТ «ІНГЗК» від 26.08.2024 № 727, враховуючи висновки комісії, зазначені в Акті від 14.05.2001 встановила коло посадових осіб, які допустили порушення законодавства, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 600 000,00 грн.

Позиція відповідача.

       20.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначається, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача 19.04.2001 з дати визнання батька померлим.

       Посилання позивача на неможливість стягнення моральної шкоди через відсутність Акту Н-1 є безпідставним, адже наявним в матеріалах справи актом спеціального розслідування від 14.05.2001 повністю встановлені та підтверджені обставини нещасного випадку, його причини і наслідки, винні особи тощо.

Позивач не був позбавлений можливості у встановленому законодавством порядку звернутися до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із заявою про виплату належних йому грошових сум.

ПрАТ «ІНГЗК» не є належним відповідачем за даним нещасним випадком, оскільки на момент загибелі ОСОБА_4 за діючим на той час законодавством, відповідальність має нести Пенсійний фонд України як правонаступник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

25.11.2024 від представника відповідача також надійшли додаткові міркування, в яких останній не погоджується з розміром моральної шкоди та вимогою стягнути моральну шкоду без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та обов`язкових платежів.

Позиція третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

       13.01.2025 від представника третьої особи надійшли пояснення щодо викладених у позові обставин.

Так, зазначається, що виплата сум відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна членам сім`ї застрахованого смертю останнього, Законом України № 1105-XIV від 23.09.1999 не передбачена.

Позивач та члени його родини до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з заявою про призначення страхових виплат членам сім`ї загиблого не звертались, страхових виплат не отримували.

Позиція третьої особи ОСОБА_8 .

24.02.2025 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без його участі та без надання пояснень по суті позову. Заява обгрунтована тим, що ще у травня 2001 року ОСОБА_2 був опитаний комісією з розслідування випадку зникнення/загибелі ОСОБА_4 та надав свої пояснення, які долучає до цієї заяви.

Зважаючи на значний проміжок часу, що минув (24 роки), ОСОБА_2 не може надати додаткову інформацію, оскільки деталі тих подій давно стерлися з його пам`яті.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

25.10.2024 до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вказана позовна заява.

04.11.2024 ухвалою судді було відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області.

25.11.2024 надійшла заява від представника відповідача про подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.11.2024 від представника відповідача надійшли додаткові міркування.

26.11.2024 від представника відповідача надійшла заява про залучення у якості третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 .

26.11.2024 від представника відповідача надійшла заява про витребування банківських реквізитів позивача.

26.11.2024 ухвалою суду було постановлено перейти до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17.12.2024 ухвалою суду постановлено: відмовити у витребування банківських реквізитів; залучити до участі третіх осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області; витребувати у Головного управління ПФУ інформацію щодо сплати відшкодування моральної шкоди.

13.01.2025 від представника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшли пояснення по справі.

24.02.2025 від третьої особи ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

11.03.2025 ухвалою суду були витребувані копії актових записів про смерть ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3

28.04.2025 ухвалою суду було постановлено виключити зі складу учасників третіх осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у зв`язку зі смертю останніх.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

       Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 1956 р.н. (а.с. 14).

        ОСОБА_4 працював на Відкритому акціонерному товаристві «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді стрілка відомчої воєнізованої охорони. Вказана обставина підтверджується, зокрема, Актом спеціального розслідування (мовою оригіналу – Акт специального расследования случая исчезновения работника во время исполнения им своих трудовых обязанностей, происшедшего 19.04.2001 г. После 22 часов 40 минут в открытом акционерном обществе «Ингулецкий горно-обогатительной комбинат» ГАК «Укррудпром» Государственного комитета промышленной политики Украины от 14.05.2001 г.) (а.с. 17-24).

       Так, в ОСОБА_10 . Відомості про зниклого зазначається, що ОСОБА_4 стрілок відомчої воєнізованої охорони, стаж роботи: загальний – 23 роки 10 місяців, у тому числі в ВАТ «ІнГЗК» - 1 рік 1 місяць, за професією – 5 місяців.

       Згідно з вказаним Актом, були встановлені такі обставини зникнення працівника: 19 квітня 2001 року о 17 годині 40 хвилин стрілок відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_4 прибув у нарядну ВВО для несення служби згідно з графіком на зміну з 19 години 00 хвилин до 07 годин 00 хвилин 20 квітня 2001 року.

       Отримавши від начальника варти ОСОБА_11 письмовий наряд на охорону посту № НОМЕР_1 (недобудований завод з виробництва керамічних блоків), ОСОБА_4 прибув автобусом на об`єкт, що охороняється, прийняв його під охорону від стрільця попередньої зміни ОСОБА_12 , після чого розписався в книзі прийому-здавання зміни, яка знаходилась в приміщенні будівлі колишньої залізничної станції «Відвальна-І» та о 18 годині 45 хвилин доповів по телефону помічнику начальника варти ОСОБА_13 про прийняття посту під охорону без зауважень.

       Залишившись на чергуванні, ОСОБА_4 здійснював охорону залізничних конструкцій недобудованого заводу.

0 22 годині 35 хвилин по телефону доповів начальнику варти ОСОБА_14 , що на посту все гаразд. Приблизно о 22 годині 40 хвилин у нього відбулась телефонна розмова з особистиз питань зі стільцем посту №13 ОСОБА_15 . Жодної тривоги ним висловлено не було.

       Через 40 хвилин після останньої телефонної розмови стрільця ОСОБА_4 о 23 годині 20 хвилин у південно-східній частині відвалу №2 (маркшейдерських вісях 2?14) стався зсув об`ємом 2,070 млн м3 гірської маси. В результаті зсуву будівлю колишньої станції та прилеглу до неї територію було піднято на висоту 14 метрів і зміщено на 20 метрів у східному напрямку.

       Комісія з розслідування нещасного випадку вважає, що ОСОБА_4 , що знаходився в зоні зсуву ґрунту, міг бути захоплений гірською масою, що рухалася, і похований нею.

       До Акта додається Протокол огляду місця зникнення стрілка відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_4 (а.с. 23 на звороті, 24).

       Обставини, встановлені цим Актом, покладені в основу Акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 19 квітня 2001 року о 22 год. 40 хв. за формою Н-1/П, затвердженого 30.08.2024 (а.с. 26-32).

       Рішенням Інгулецького місцевого суду м. Кривого Рогу від 16.02.2002 року у справі №2-149 було оголошено ОСОБА_4 , 1956 р.н., зниклого без вісти 19.04.2001 року за обставин, що дають підстави вважати його загибель від нещасного випадку, - померлим (а.с. 13 та на звороті).

Під час розгляду справи про оголошення особи померлою був присутній представник ВАТ «ІнГЗК», який заперечував з підстав передчасності, так як тіло ОСОБА_4 не було знайдено, хоча і були досліджені всі тріщини, які виникли в результаті зсуву (а.с. 13).

Водночас рішенням суду у вказаній справі був встановлений факт того, що 19.04.2001 року о 23.20 годині у південно-східній частині відвалу №2 ВАТ «ІнГЗК», де знаходився пост стрілка відомчої воєнізованої охорони ВАТ «ІнГЗК» ОСОБА_4 під час його зміни стався зсув гірської маси. В результаті зсуву будівлю колишньої станції та прилеглу до неї територію було піднято на висоту 14 метрів і зміщено на 20 метрів у східному напрямку, а також виникли великі тріщини. ОСОБА_4 , який знаходився в зоні зсуву ґрунту, міг бути захоплений гірською масою, що рухалася, і похований нею або провалитися у тріщини, які виникли в результаті зсуву (а.с. 13 на звороті).

На підставі рішення суду Відділом реєстрації актів громадянського стану Інгулецького районного управління юстиції міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було зроблено відповідний запис №01 від 08.04.2002 року в книзі реєстрації актів про смерть (а.с. 16).

Датою смерті ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , є 19.04.2001 року (а.с. 16).

Крім того, судом встановлено, що позивач двічі звертався до відповідача із письмовими заявами з метою складення Акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який стався з його батьком. На підтвердження цього позивачем надаються копії відповідних заяв з описом вкладення до цінного листа з проставленим штемпелем (а.с. 8,9,11,12).

Комісією, утвореною наказом ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 26.08.2024 №727, було встановлено, що згідно з Приписом № ПС/7.2.1/3483-24 за формою Н-9, виданим Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці 20.02.2024, ПрАТ «ІНЗК» утворено комісію підприємства для складання акта за формою Н-1 за результатами розслідування випадку зникнення працівника під час виконання трудових обов`язків, який стався 19.04.2001 зі стрільцем відомчої воєнізованої охорони ОСОБА_4 внаслідок зсуву гірської маси. Зазначеним Приписом визначено, що утвореній комісії необхідно відповідно до Акта спеціального розслідування від 14.05.2001 скласти акт за формою Н-1 і взяти випадок на облік (а.с. 28 на звороті, 29).

Судом також встановлено, що відповідач намагався оскаржити вказаний припис, однак Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06.05.2024 року у справі № 160/5722/24 відмовив у задоволенні позовних вимог, а згідно з Постановою Третього апеляційного адміністративного суду м. Дніпро від 21.08.2024 (справа № 160/5722/24) апеляційна скарга відповідача – залишена без задоволення (а.с. 29).

Згідно з п.8 Акта за формою Н-1/П від 29.08.2024 було встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства та гігієни праці: ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 29-31).

Відповідно до письмових пояснень третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач та члени його родини до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з заявою про призначення страхових виплат членам сім`ї загиблого не звертались, страхових виплат не отримували (а.с. 108 на звороті).

У судовому засіданні 07.05.2025 представник позивача просила задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.

       Представник відповідача заперечував проти задоволення з підстав, зазначених у відзиві та поясненнях.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Нещасний випадок з батьком позивача на підприємстві відповідача стався 19.04.2001, тобто подія мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності Цивільного кодексу України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 210/3110/16-ц (провадження № 61-4983св18).

У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) дійшла висновку про те, що спори про відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування.

У вказаній постанові, а також у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV.

Суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин,  коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року  № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV.

Відповідно до положень цього Закону (в редакції від 01.04.2001) страховим випадком визнається нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (ч. 2 ст. 13 Закону).

Згідно з ч. 7 цієї статті, підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Частиною 1 ст. 14 цього Закону нещасний випадок визначається як обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно до п. 4 Розділу І. Розслідування та облік нещасних випадків Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 10.08.1993 № 623 (в редакції Постанови КМУ № 923 від 17.06.1998), випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків розслідуються відповідно до цього Положення. Якщо комісія з розслідування виходячи з конкретних обставин прийде до висновку, що зникнення працівника пов`язане з можливістю нещасного випадку під час виконання трудових (посадових) обов`язків, акт спеціального розслідування з такими висновками комісії видається сім`ї цього працівника або особі, яка представляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим.

Після оголошення судом працівника померлим власник зобов`язується відповідно до акта спеціального розслідування скласти акт за формою Н-1 і взяти випадок на облік.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

На підставі ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження зазначених ними обставин, проаналізувавши акти законодавства, які були чинними на момент нещасного випадку, так і акти чинного законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Щодо виникнення права вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та належного відповідача у справі.

Суд бере до уваги, що подія, яка стала підставою для звернення позивача до суду, сталася 19.04.2001, а відтак до спірних правовідносин слід застосовувати положення, які регулювали правовідносини на момент нещасного випадку.

Так, дійсно, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

А відповідно до ст. 28 цього Закону, грошова виплата за моральну шкоду відноситься до виду страхових виплат.

Аналіз частини 2 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Закону дозволяє дійти висновку, що право на отримання грошової виплати за моральну шкоду виникає з моменту настання нещасного випадку.

При цьому, нещасним випадком, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону, є обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону, підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

У справі, що розглядається, батько позивача безвісти зник 19.04.2001, що було зафіксовано у Акті спеціального розслідування випадку зникнення працівника під час виконання ним своїм трудових обов`язків від 14.05.2001.

Так, в ОСОБА_10 . Відомості про зниклого зазначається, що ОСОБА_4 зник безвісти 19 квітня 2001 року.

Водночас Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 10.08.1993 № 623 (в редакції Постанови КМУ № 923 від 17.06.1998) передбачало таку хронологію дій на підприємстві у разі зникнення працівника (п. 4 Розділу І):

складення акту спеціального розслідування;

у разі, якщо комісія з розслідування виходячи з конкретних обставин прийде до висновку, що зникнення працівника пов`язане з можливістю нещасного випадку під час виконання трудових (посадових) обов`язків, - акт спеціального розслідування з такими висновками комісії видається сім`ї цього працівника або особі, яка представляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим;

після оголошення судом працівника померлим власник зобов`язується відповідно до акта спеціального розслідування скласти акт за формою Н-1 і взяти випадок на облік.

Отже, складення акта за формою Н-1 та взяття випадку на облік після оголошення особи померлою, - це зона відповідальності та контролю виключно відповідача.

У цій справі комісія з розслідування склала акт спеціального розслідування, а члени сім`ї працівника звернулись до суду про оголошення останнього померлим.

Рішенням суду від 16.02.2002 було встановлено факт загибелі працівника під час виконання ним своїх трудових обов`язків та оголошено померли ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час розгляду справи був присутній представник ВАТ «ІнГЗК».

Разом з цим, відповідач не виконав свій обов`язок щодо складення акта за формою Н-1 та не взяв на облік цей випадок.

Акт спеціального розслідування випадку зникнення працівника від 14.05.2001 не є актом розслідування нещасного випадку, адже в ньому зафіксовано лише факт зникнення безвісти працівника, в той час як нещасним випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно, Акт спеціального розслідування випадку зникнення працівника від 14.05.2001 не є та не був підставою для оплати потерпілому страхових виплат (зокрема, грошових сум за моральну шкоду) Фондом соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України № № 1105-ХІV.

Фіксування факту нещасного випадку у вигляді смерті працівника під час виконання ним своїх трудових обов`язків відбулось лише 29.08.2024, відповідно до Акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 19 квітня 2001 року о 22 год. 40 хв. за формою Н-1/П, затвердженого 30.08.2024.

Отже, на переконання суду, право вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у позивача виникло лише з моменту складення Акта за формою Н-1/П, коли підприємство визнало смерть працівника, встановлену рішенням суду, як нещасний випадок на підприємстві та взяло його на облік.

Суд враховує, що невиконання відповідачем свого обов`язку щодо складення Акта за формою Н-1 протягом 23 років позбавило позивача права на відшкодування моральної шкоди, в тому числі і за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що належним відповідачем є саме Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», адже з 20.03.2007 виплата моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, - не відбувається, відповідно до Закону України № 717-V від 23.02.2007.

Щодо розміру моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок загибелі його батька під час виконання ним своїх трудових обов`язків на підприємстві відповідача, суд враховує що загибель ОСОБА_4 настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, невиконання відповідачем обов`язку щодо складення акта за формою Н-1 та не взяття нещасного випадку на облік протягом 23 років, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки смерть батька призвела до того, що позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, така втрата є невідворотною, та жодна людина не може замінити рідного батька, його любов та турботу, а також дотримується засад розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 400 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з загибеллю батька.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті батька позивача на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже зміни внесені до підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, що набрали чинності з 23.05.2020, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок загибелі батька на виробництві, у зв`язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 400 000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.3,43,46 Конституції України, ст. ст.23,1167,1168 ЦК України, ст. ст.153,173,237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. ст. 7, 12, 13, 19, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі батька на підприємстві під час виконання трудових обов`язків – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок загибелі батька на підприємстві під час виконання трудових обов`язків, у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та проголошено 15 травня 2025 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190905, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.

Треті особи:

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 30.01.1997, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , дата народження невідома, РНОКПП невідомий, відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя                                                                                 О.М. Нестеренко