Справа №2-869/2012 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 10 січня 2012 року                 Оболонський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді     -     Андрейчука Т.В.

                                                  при секретарі              -     Каракаю О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, –

в с т а н о в и в:

        У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, сплачених за попереднім договором.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.07.2011 року між нею та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачеві.

        Відповідно до умов цього договору сторони зобов’язались укласти договір (основний) купівлі-продажу вказаної квартири у термін до 15.08.2011 року за суму, що еквівалентна 300000,00 доларів США.

        Позивач стверджувала, що у рахунок вартості квартири, на підтвердження зобов’язання за попереднім договором від 22.07.2011 року і на забезпечення його виконання нею сплачено ОСОБА_2 завдаток у сумі 80000,00 грн.

        Проте, як зазначила ОСОБА_1, в обумовлений попереднім договором термін, а саме –до 15.08.2011 року, договір (основний) купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений не був з вини відповідача у справі, оскільки вона не підготувала необхідних документів для підписання та нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, а саме: не отримала витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно та довідку форми №3 щодо осіб, які зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1.

        Зі слів ОСОБА_1, ОСОБА_2 уникає зустрічей з нею, не відповідає на телефонні дзвінки, відверто ігноруючи прохання позивача добровільно повернути їй сплачений завдаток.

        Позивач просила суд стягнути з відповідача завдаток, сплачений нею за попереднім договором, у подвійному розмірі, що становить 160000,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати у сумі 1720,00 грн.

        У судовому засіданні позивач позов підтримала, наголосила, що кошти, сплачені нею за попереднім договором від 22.07.2011 року, є завдатком, а тому просила суд стягнути його з відповідача у подвійному розмірі, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

        Представники відповідачів проти позову заперечували у повному обсязі, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 не змогла належним чином виконати своє зобов’язання щодо отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно у термін до 15.08.2011 року через обставини непереборної сили. Такими обставинами, на думку представників відповідачів, є тяганина у комунальному підприємстві “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна”. Окрім цього, у термін до 15.08.2011 року покупець не сплатила частину вартості квартири у сумі еквівалентній 140000,00 доларів США, порушивши умови попереднього договору, а тому договір (основний) купівлі-продажу квартири укладений не був з вини позивача. Представник відповідача ОСОБА_3 суму сплачену ОСОБА_1 за попереднім договором вважала авансом, а представник відповідача ОСОБА_4 –неодноразово змінював свої пояснення, стверджуючи спочатку, що ця сума є авансом, а потім –завдатком.

        Оскільки, на думку представників відповідача, договір (основний) купівлі-продажу квартири укладений не був з вини ОСОБА_1, підстави для стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 160000,00 грн. відсутні.

        Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.  

        П.1 ч.1 ст.635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

        Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2011 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений попередній договір купівлі-продажу, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачеві. Цей договір було укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.9-10).

        Відповідно до умов попереднього договору від 22.07.2011 року сторони зобов’язались укласти договір (основний) купівлі-продажу вказаного будинку у термін до 15.08.2011 року на умовах, встановлених попереднім договором, за суму, що еквівалентна 300000,00 доларів США, при чому суму, що еквівалентна 140000,00 доларів США ,покупець повинна була сплатити 15.08.2011 року, а суму, що еквівалентна 150000,00 доларів США, –30.09.2011 року

        Як встановлено судом, у термін до 15.08.2011 року договір (основний) купівлі-продажу квартири укладений не був.

        Згідно з п.7 попереднього договору від 22.07.2011 року ОСОБА_2 зобов’язалась на момент укладення договору (основного) купівлі-продажу квартири мати в наявності всі необхідні документи для відчуження предмета договору.

        П.61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, визначено, що при нотаріальному посвідченні  договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. П.63 Інструкції до таких документів відносить, зокрема витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

        У строк, визначений п.7 попереднього договору від 22.07.2011 року ОСОБА_2, не отримала у комунальному підприємстві “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна” витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується відповіддю комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності від 08.09.2011 року №42019 (а.с.11). Це, в свою чергу, виключило можливість укласти договір (основний) купівлі-продажу квартири до 15.08.2011 року, тобто у термін встановлений попереднім договором.

        Таким чином, суд приходить до висновку, що договір (основний) купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не був укладений з вини останньої.

        Ст.60 ЦПК України покладено на кожну із сторін обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

        У силу наведеної законодавчої норми відповідач та її представники не довели, що договір (основний) купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не був укладений з вини ОСОБА_1

        Окрім цього, відповідач та її представники, посилались на те, що неможливість вчасного отримання ОСОБА_2 витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно була зумовлена обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), проте суд вважає таке твердження необґрунтованим з огляду на наступне.

        У відповідності до ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

        П.1 ч.1 ст.263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна                сила –це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.   

        Таким чином, з наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання за ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість їх попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв’язок між цією обставиною і понесеними збитками.  

        Обставини, на якій посилались відповідач як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання не є обставинами непереборної сили, не мають надзвичайного характеру, а ОСОБА_2 мала можливість запобігти їх настанню.

        П.4 попереднього договору від 22.07.2011 року передбачено, що під час укладення та нотаріального посвідчення цього договору на підтвердження наміру придбати квартиру АДРЕСА_1 покупець передає продавцеві грошову суму у розмірі 80000,00 грн. Вказані кошти були сплачені ОСОБА_1 відповідачеві у повному обсязі, що не оспорюється представниками останньої.

        Зазначену суму позивач вважала завдатком, а тому стверджувала, що вона підлягає стягненню в подвійному розмірі.

        Нормами ст.635 ЦК України передбачено, що сторона, яка ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

        Згідно з умовами попереднього договору від 22.07.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передбачено відповідальність відповідача за ухилення від виконання умов попереднього договору, а саме сплату неустойки, штрафу, матеріальних збитків та моральної шкоди у розмірі 100% суми, отриманої за попереднім договором.

        Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

        У відповідності до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

        Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язання.

        Ч.2 ст.570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.

        На відміну від завдатку, аванс –це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов’язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

        Аналізуючи зміст попереднього договору від 22.07.2011 року, суд вважає, що за умовами цього договору ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 аванс у розмірі 80000,00 грн. Таким чином, цей авансовий платіж повинен повертатись у тому розмірі, в якому він надавався, а тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення із відповідача на користь позивача авансу у подвійному розмірі (в тому числі стягнення неустойки, матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди).

        За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у сумі 80000,00 грн., сплачений останньою за попереднім договором від              22.07.2011 року.

        У відповідності до ст.88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог, що складаються з судового збору (державного мита) у розмірі 800,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60,00 грн.

        З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15, 16, 263, 526. 535, 570, 617, 635 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів –задовольнити частково.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, сплачені за попереднім договором від 22.07.2011 року.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 800 (вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 (шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

        У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                                    Т.В. Андрейчук

 17.01.2012 Справа № 2-869/12