КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-2034/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Пасинок В.С.     

Суддя-доповідач:  Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" грудня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:       Федорової Г.Г.,

Губської О.А. Данилової М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2011 року у справі за  позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травня 2011 року ОСОБА_4 (далі –позивач) звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі –відповідач), в якому просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва незаконними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 року по 01.05.2011 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2011 року позов ОСОБА_4  в частині вимог про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 05.11.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 05.11.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.    

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову  або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм  матеріального та  процесуального  права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2001 року № 2195-IV (далі –Закон № 2195-IV), а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-IV, особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ (далі –Закон № 2017-III), основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій, зокрема, включається мінімальний розмір пенсії за віком.

Всупереч ст. 6 Закону № 2195-IV, позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції при винесенні рішення правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови Уряду.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена Законом № 1058-IV, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону № 2195-IV, виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії та оскарженню не підлягає.  

Головуючий суддя:                   

Суддя:

Суддя:             Г.Г. Федорова

О.А. Губська

М.В. Данилова