КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-5126/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Соловей Г.В.     

Суддя-доповідач:  Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

            Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                               Шурка О.І.,

суддів                                        Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

11 лютого 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату доплат, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 1.07.2010 року.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано дії управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області - неправомірними; зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до чинної редакції ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 11.08.2010 року за виключенням сум фактично проведених виплат.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією його посвідчення, отримує пенсію у відповідача та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

По змісту ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю проводиться доплата в розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції при задоволенні позову правомірно виходив з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру виплат позивачу та застосував зазначені вище норми Закону, не взявши до уваги вимоги положень постанови КМ України № 836 від 26.07.1996, на підставі яких проводилося нарахування спірних виплат позивачу раніше, оскільки  останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Райсуд також правомірно керувався і нормами ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких при нарахуванні додаткової пенсії береться за основу мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(рівняється прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області - залишити без задоволення, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий:

Судді: