ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 грудня 2011 року 16:48 № 2а-5969/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Патратій О.В., за участю секретаря Сервачинської І.М. та представників сторін:
від позивача: Адаменко Л.О.,
від відповідача: Розношинської А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва
до Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом’янського району м. Києва
про стягнення заборгованості у розмірі 26 982,17 гривень,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва (далі –позивач, УПФУ в Солом’янському районі м. Києва) з позовом до Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом’янського району м. Києва (далі –відповідач, ДКЛ № 4) про стягнення суми простроченої заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, пені та штрафів у розмірі 26 982,17 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч статтям 19, 20, 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не сплачено нараховані суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, пені та штрафів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 26 982,17 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року було відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року справу прийнято до провадження суддею Патратій О.В. та призначено до судового розгляду.
В судових засіданнях уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що Дитяча клінічна лікарня № 4 є бюджетною організацією та повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів, а тому відповідач не може відповідати за несвоєчасну сплату страхових внесків у випадку, якщо бюджетні кошти не були перераховані йому вчасно.
Крім того представник відповідача звертав увагу суду на те, що визначені ним у звітності суми страхових внесків сплачувались повністю протягом 2009-2010 років, що свідчить про відсутність заборгованості зі страхових внесків, а також виключає нарахування фінансових санкцій.
З огляду на вищенаведене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Дитяча клінічна лікарня № 4 Солом’янського району м. Києва (код ЄДРПОУ 01994037) зареєстрована як юридична особа 05.07.1999 року, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 12491648 від 19.12.2011 року.
Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Солом’янському районі м. Києва та відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі-Закон №1058-IV) у період до 01.01.2011 року був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та мав обов'язки з нарахування, обчислення і сплати таких внесків в установлені строки в повному обсязі.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування належить принцип відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків
Згідно п. 1, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
У відповідності до п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно з п. 1, п. 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду (п. 9 ст. 20).
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Аналогічні положення містяться в пункті 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663 (далі –Інструкція № 21-1).
У відповідності до п. 10 ст. 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 23 156,13 грн., а також заборгованість з фінансових санкцій у розмірі 3 826,04 грн.
Вказана заборгованість утворилась внаслідок несплати відповідачем штрафів та пені, застосованих рішеннями УПФУ в Солом’янському районі м. Києва, внаслідок чого позивачем здійснювалось зарахування поточних платежів в рахунок погашення вказаної заборгованості, а також у зв’язку з несплатою фінансових санкцій, нарахованих згідно рішення № 382 від 14 січня 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в Солом’янському районі м. Києва було винесено ряд рішень, якими на відповідача накладено штрафи та нараховано пеню, а саме:
- рішення № 502 від 11.02.2009 року, яким застосовано штраф у розмірі 18 461,60 грн. та нараховано пеню у розмірі 447,70 грн. за період з 20.01.2009 року по 06.02.2009 року;
- рішення № 3648 від 08.10.2009 року, яким застосовано штраф у розмірі 679,18 грн. та нараховано пеню у розмірі 101,88 грн. за період з 21.09.2009 року по 06.10.2009 року;
- рішення № 106 від 12.01.2010 року, яким застосовано штраф у розмірі 1 106,40 грн. та нараховано пеню у розмірі 230,73 грн. за період з 20.11.2009 року по 11.12.2009 року;
- рішення № 946 від 10.03.2010 року, яким застосовано штраф у розмірі 1 968,94 грн. та нараховано пеню у розмірі 159,72 грн. за період з 20.01.2010 року по 28.01.2010 року.
Загальна сума застосованих до відповідача фінансових санкцій становить 23 156,15 грн.
Вказані вище рішення були вручені бухгалтеру ДКЛ № 4 ОСОБА_3, що підтверджується підписами вказаної особи на самих рішеннях.
Доказів оскарження рішень про застосування фінансових санкцій в адміністративному чи судовому порядку відповідач суду не надав.
З облікової картки особового рахунку страхувальника –ДКЛ № 4 вбачається, що відповідачем самостійно не вживалися заходи, спрямовані на сплату фінансових санкцій за вищенаведеними рішеннями про застосування фінансових санкцій, але відповідач й надалі сплачував страхові внески, нараховані ним самостійно за відповідні базові періоди, що підтверджується наявними в справі копіями платіжних доручень.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
З урахуванням зазначених положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»сплачені відповідачем поточні платежі зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування були зараховані позивачем в рахунок сплати пені та фінансових санкцій, внаслідок чого у період з січня 2009 року по грудень 2010 року утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 23 156,13 грн.
Суд зазначає, що на момент розгляду даної справи набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VI від 08.07.2010 року (далі –Закон № 2464), який згідно абз. 5 п. 7 Розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення»якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, стягнення недоїмки відповідача, яка виникла станом на 01 січня 2011 року має відбуватись в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 статті 106 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п. 8.2. Інструкції № 21-1 вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було винесено вимогу про сплату відповідачем боргу № Ю-78 від 01.02.2011 року на суму 23 156,13 грн., яку було направлено на адресу ДКЛ № 4 та вручено уповноваженому представнику відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 8).
У відповідності до пп. 3-8 ч. 3 статті 106 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога № Ю-78 від 01.02.2011 року не оскаржувалася відповідачем в адміністративному чи судовому порядку, що підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, а тому вважається узгодженою.
Згідно пункту 9.3.2. Інструкції № 21-1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва було винесено Рішення № 382, яким застосовано до ДКЛ № 4 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3 788,16 грн. та пеню у розмірі 37,88 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 22.03.2010 року по 21.07.2010 року (а.с. 7).
Відповідно до абз. 2 ч. 13 ст. 106 Закону № 1058-IV суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Рішення № 382 від 14.01.2011 року вручене бухгалтеру ДКЛ № 4 ОСОБА_3 14 січня 2011 року, про що свідчить підпис зазначеної особи на самому рішенні.
Вказане рішення в адміністративному або судовому порядку відповідачем не оскаржувалось, відтак визначені ним суми фінансових санкцій та пені підлягають сплаті протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.
Доказів сплати суми пені та штрафу, застосованих згідно рішення № 382 від 14 січня 2011 року відповідач суду не надав.
Загальний розмір заборгованості відповідача станом на момент розгляду даної справи становить 26 982,17 грн., з яких 23 156,13 грн. –недоїмка з внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, 3 826,04 грн. - фінансові санкції та пеня.
Пояснення представника відповідача про те, що Дитяча клінічна лікарня № 4 є бюджетною організацією та фінансується за рахунок бюджетних коштів, а отже не може нести відповідальність за порушення строків сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування через несвоєчасне бюджетне фінансування не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не передбачено норм, які встановлюють пільги або інші підстави для звільнення від обов’язку сплати страхових внесків для страхувальників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.
Більше того, частиною 12 статті 20 вказаного Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Таким чином, відповідач несе обов’язки щодо сплати страхових внесків і фінансових санкцій в загальному порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та фінансових санкцій у загальному розмірі 26 982,17 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку страхувальника юридичної особи –відповідача; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом’янського району міста Києва (ідентифікаційний код 01994037, адреса: м. Київ, пр. Космонавта Комарова, будинок 3) заборгованість у розмірі 26 982,17 гривень (двадцять шість тисяч дев’ятсот вісімдесят дві гривні 17 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26063727, адреса: 03151, м. Київ, вул. Керченська, 5-А, р/р 256023122613 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано 28 грудня 2011 року.