ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 20 грудня 2011 року           10:16           № 2а-4543/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Патратій О.В., суддів Бояринцевої М.А., Каракашьяна С.К.,

при секретарі Сервачинській І.М., за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Сальницького О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до  Міністерства оборони України

про визнання незаконною та скасування в частині Схеми розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 № 377, визнання протиправною бездіяльності щодо затвердження Схеми розмірів посадових окладів офіцерського складу Національної академії оборони України наказом від 27.11.2008 р. № 13590/з, поворот виконання наказу Міністра оборони України від 27.11.2008 р. № 13590/з, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України,  в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати примітку (ШПК "полковник") для посади "провідний наукові співробітник" № з/п 9 у Розділі 8 "Науковий (науково-дослідний) інститут, центр (управління, відділ лабораторія) Національної академії оборони України" Схеми розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військові навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 28.07.08 р. №377 "Про затвердження схем розмір посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділ вищих навчальних закладів України) и наукових установ Збройних Сил України", зобов'язавши Міністерство оборони України встановити для посади "провідний науковий співробітник" № з/п 9 примітку (ШПК "підполковник");

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо затвердження Схем розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Національної академії оборони України наказом від 27 листопада 2008 року № 13590/з;

- допустити поворот виконання наказу Міністра оборони України від 27 листопада 2008 рок № 13590/з про затвердження Схеми розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Національне академії оборони України, визнавши, що він підлягає застосуванню з дня набуття чинності наказу Міністр оборони України від 28 липня 2008 року № 377 "Про затвердження схем розмірів посадових окладі військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищи: навчальних закладів України) и наукових установ Збройних Сил України", тобто з 29 серпня 2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року позовну заяву в частині вимог про визнання частково незаконною та скасування Схеми розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 № 377, визнання протиправною бездіяльності щодо затвердження Схеми розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Національної академії оборони України наказом від 27.11.2008 р. № 13590/з було залишено без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2011 року позовну заяву в частині вимоги про поворот виконання Наказу Міністра оборони України від 27.11.2008 р. № 13590/з про затвердження Схеми розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Національної академії оборони України було повернуто позивачу.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року та від 21 липня 2011 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2011 року та від 23 грудня 2010 року було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року позивачу було поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

За правилами ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України 04.11.2011 р. в газеті «Урядовий кур’єр»було надруковано оголошення про розгляд даної справи, тому суд вважає, що всі зацікавлені особи щодо розгляду даної справи повідомлені належним чином.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що наказом начальника Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України від 28.07.2008 р. № 131 він був звільнений з військової служби у запас. Статус військовослужбовця зберігався за ним до останнього дня перебування у відпустці –до 12 вересня 2008 року. При звільненні він був забезпечений грошовим забезпеченням виходячи з розміру посадового окладу провідного наукового співробітника станом на дату вибуття у відпустку -1 170 грн. Цей розмір посадового окладу був закладений надалі Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві під час призначення позивачу пенсії.

В той же час, відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України надав право керівникам державних органів  у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1-23 і 30-32 за аналогічними посадами.

На виконання зазначеної постанови Міністром оборони України Наказом від 28.07.2008 р. № 377 було затверджено Схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України. Згідно розділу 8 вказаної Схеми було затверджено новий розмір посадового окладу провідного наукового співробітника, яку обіймав позивач.

Однак, посади «провідний науковий співробітник»зі штатною категорією «підполковник» у зазначеній Схемі не передбачено. Таким чином, під час видання Наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 р. № 377 було порушено одне з правил нормо проектувальної техніки, а саме –здійснено врегулювання правовідносин між Національною академією оборони України та військовослужбовцями на посадах провідних наукових співробітників зі штатною категорією «полковник», хоча в її штаті посад з такою штатною категорією не існувало. В той же час провідні наукові співробітники, посада яких має штатну категорію «підполковник», залишилися поза правовим регулюванням, що дискримінує їх становище.

Крім того, згідно п. 2 Наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 р. № 377 було зобов’язано керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувачам видів Збройних Сил України та командувачів сил підтримки Збройних Сил України, яким підпорядковані військові навчальні заклади (військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів України) та наукові установи Збройних Сил України, протягом місяця з дня набрання чинності цим наказом організувати внесення зміни до штатів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) та наукових установ Збройних Сил України, передбачених схемами посадових окладів військовослужбовців керівного, наукового, науково-педагогічного (педагогічного) складу військових навчальних закладів Збройних Сил України, без переліків змін до штатів.

Проте Міністерство оборони України не виконало вимоги цього нормативно-правового акту, оскільки схема розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу за іншими посадами затверджена наказом Міністра оборони України за № 13590/з з простроченням у часі –лише 27 листопада 2008 року.

Вищевказані дії Відповідача позивач вважає протиправними, оскільки внаслідок недбалості Відповідача було встановлено для посади провідний науковий співробітник іншу штатну категорію, ніж насправді визначена для цієї посади, що перешкоджає призначенню позивачу нового посадового окладу.

Посилаючись на ч. 2 ст.19, ст. 55, 129 Конституції України, п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та рішення Європейського Суду з прав людини, позивач просив його позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач –Міністерство оборони України в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Скасування чи звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається (стаття 22 Конституції України).

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Як роз’яснив Конституційний Суд України у рішенні № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з його прийняттям прав та законних інтересів особи.

Розгляд спорів щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Особливості провадження у таких справах визначені статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, у цій справі висновок суду повинен ґрунтуватися на тому, чи відповідає оскаржуваний акт Міністерства оборони України законам України, чи прийнятий він на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цими законами, і чи не звужує існуючі гарантії соціального та матеріального забезпечення військовослужбовців.

Статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України»вiд 06.12.1991 року  № 1934-XII встановлено, що Держава забезпечує соціальний і правовий  захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у міжнародних миротворчих операціях.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей  здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»вiд 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення  високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Іншого законодавчого регулювання з питань оплати праці військовослужбовців немає.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 2006 року працював у Національному науково-дослідному центрі оборонних технологій і воєнної безпеки України (Центр) на посаді провідного наукового співробітника.

Наказом Міністра оборони України від 21 липня 2008 року № 533 позивача було звільнено з військової служби у запас та наказом начальника Центру від 28 липня 2008 року № 131 надано щорічну відпустку з подальшим виключенням зі списків особового складу з 12 вересня 2008 року.

На виконання вимог директиви Міністра оборони України від 18.01.2008 р. № Д-322/1/01 31 липня 2008 року Національний науково-дослідний центр оборонних технологій і воєнної безпеки України було розформовано. Правонаступником Центру визнано Національний університет оборони України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України»Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку  Збройних  Сил  України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

До завдань Міністерства оборони України відноситься, зокрема, здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України, осіб, звільнених у запас або відставку, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження  військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»з 01.01.2008 року було підвищено рівень грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 3 цієї постанови були затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, а пунктом 5 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати посадові оклади військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою за схемами згідно з додатками 1-23 за аналогічними посадами.

На виконання зазначеної Постанови з метою впорядкування розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів та наукових установ Збройних Сил України, Міністром оборони України видано Наказ від 28.07.2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України»(далі –Наказ № 377). Зазначений Наказ був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2008 р. за № 761/15452.

Відповідно до вимог Наказу № 377, який набув чинності з 29 серпня 2008 року, у військовослужбовців навчальних закладів і наукових установ Збройних Сил України встановлені нові посадові оклади.

Так, згідно п. 9 розділу 8 Наказу № 377 розмір посадового окладу для провідного наукового співробітника (ШПК "полковник") Національної академії оборони України затверджено у розмірі  1390-1480 гривень.

Крім того, пунктом 2 Наказу № 377 було зобов’язано керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувачам видів  Збройних Сил України та командувачу сил підтримки Збройних Сил  України, яким підпорядковані військові навчальні заклади (військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів України) та наукові установи Збройних Сил України, протягом місяця з дня набрання чинності цим наказом організувати внесення зміни до штатів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) та наукових установ Збройних Сил України, передбачених схемами посадових окладів військовослужбовців керівного, наукового, науково-педагогічного (педагогічного) складу військових навчальних закладів Збройних Сил України, без переліків змін до штатів.

Вказаним Наказом було затверджено Схеми розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів у наукових установ Збройних сил України.

Додаткова схема розмірів посадових окладів для Національної академії оборони України, якою передбачено нові розміри посадових окладів для нетипових посад, в тому числі за посадою наукового провідного наукового співробітника (ШПК –«підполковник») була затверджена Міністром оборони України Наказом від 26 листопада 2008 року.

Проаналізувавши положення Наказу № 377, суд приходить до висновку, що оскаржуваним Наказом не скасовуються і не змінюються, а навпаки –підвищуються розміри посадових окладів керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України.

Не містять у собі оскаржувані положення Наказу Міністра оборони України норм щодо обмеження прав військовослужбовців на забезпечення державою достатнім матеріальним, грошовим та іншими видами забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Також вони не передбачають будь-якої заборони щодо застосування до грошових доходів військовослужбовців, як і до доходів інших громадян, механізму їх підвищення шляхом індексації відповідно до положень Закону України “Про індексацію грошових доходів громадян”.

Таким чином, Міністр оборони України при прийнятті оскаржуваного наказу не зменшив розрахунок посадових окладів військовослужбовців, а отже, й не обмежив матеріальний і соціальний захист військовослужбовців.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що Наказом № 377 було більше, ніж у 10 разів, підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів та наукових установ Збройних Сил України порівняно з розмірами посадових окладів, затвердженими попереднім Наказом Міністра оборони України від 26.07.2004 № 304.

У зв’язку з цим є помилковими доводи позивача про невідповідність оскаржуваного наказу законам України та що його видання призвело до звуження змісту та обсягу прав військовослужбовців.

Посилання позивача на порушення при прийнятті Наказу № 377 правил нормо-проектувальної техніки, яке полягало у затвердженні посадового окладу провідних наукових співробітників Національної академії оборони України зі штатною категорією «полковник»та не затвердженні посадового окладу для провідних наукових співробітників зі штатною категорією «підполковник», суд вважає безпідставним.

Слід зазначити, що ні нормами постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», на виконання якої прийнятий наказ Міністра оборони України від  28.07.2008 року № 377, ні будь-якими іншими законодавчими чи нормативними документами не визначено обов’язку щодо одночасного підвищення посадових окладів військовослужбовців, в зв’язку з прийняттям вказаної постанови та щодо порядку такого підвищення.

Відповідно до Постанови КМ України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»Міністру оборони України надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, відтак встановлення посадових окладів було правом, а не обов’язком відповідача.

Не всі посадові оклади офіцерських посад, зокрема і для провідного наукового співробітника Національної академії оборони України, були передбачені Схемою посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, внутрішніх військ МВС та Держспецтрансслужби за основними типовими посадами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294. Міністр оборони, видавши наказ від 28.07.2008 року № 377, затвердив схеми розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів за основними типовими посадами, а вподальшому –наказом від 26.11.2008 р. - за іншими посадами, що не увійшли до попереднього наказу.

Суд звертає увагу, що наказ Міністра оборони України від 28.07.2008 року № 377 пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а отже була проведена правова експертиза на відповідність його Конституції та законодавству України.

Проаналізувавши наказ Міністра оборони України від 28.07.2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України», колегія суддів приходить до висновку, що даний наказ виданий в межах компетенції Міністра оборони України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 та не суперечить змісту останньої.

Доводи позивача про невідповідність оскаржуваного Наказу рішенню Європейського суду з прав людини по справі «Беян проти Румунії»від 06.12.2007 року колегія суддів знаходить безпідставними, оскільки таке рішення було постановлено за інших фактичних обставин (виконання примусової праці під час проходження військової служби), що не є співставними з обставинами даної справи.

Стосовно посилання позивача на протиправну бездіяльність відповідача, яка полягала у несвоєчасному затвердженні Схеми розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Національної академії оборони України за нетиповими посадами колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 2 Наказу № 377 було зобов’язано керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувачів видів  Збройних Сил України та командувача сил підтримки Збройних Сил  України, яким підпорядковані військові навчальні заклади (військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів України) та наукові установи Збройних Сил України, протягом місяця з дня набрання чинності цим наказом організувати внесення зміни до штатів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) та наукових установ Збройних Сил України, передбачених схемами посадових окладів військовослужбовців керівного, наукового, науково-педагогічного (педагогічного) складу військових навчальних закладів Збройних Сил України, без переліків змін до штатів.

З даної норми закону вбачається, що нею встановлено зобов’язання організувати  внесення змін до штатів військових навчальних закладів та наукових установ Збройних Сил України без переліків змін до штатів. Зазначена норма не містить обов’язку в зазначений термін внести зміни до штатів. Наказ Міноборони України від 28.07.2008 р. № 377 набрав чинності через десять днів після його реєстрації у Міністерстві юстиції (18 серпня 2008 р. за № 761/15452 ), тобто 29.08.2008 р. Таким чином, строк на організацію внесення змін до штатів сплив 29.09.2008 року. На момент спливу строку організації внесення зміни до штатів військових навчальних закладів та наукових установ Збройних Сил України позивач вже був виключений зі списків особового складу Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України, правонаступником якого є Національна академія оборони України відповідно до наказу Міністра оборони  України від 21 липня 2008 року № 533. Датою звільнення позивача, як зазначалось вище, є 12 вересня 2008 року.

В зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку, що фактична реалізація структурними підрозділами Міністерства оборони України обов’язку по організації внесення змін до штатів Національного університету оборони України не може потягти за собою порушення прав позивача.

Окрім того, суд зазначає, що Наказом № 377 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України було зобов’язано організувати внесення зміни до штатів військових навчальних закладів, що означало приведення їх у відповідність до нових схем посадових окладів, затверджених цим Наказом. При цьому, Наказ не містить жодних вказівок стосовно затвердження збільшених розмірів посадових окладів за нетиповими посадами та не встановлює строків для вчинення таких дій.

Відтак, твердження позивача про протиправну бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягала у несвоєчасному затвердженні схем розмірів посадових окладів за нетиповими посадами, суд вважає безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено порушень прав позивача діями або бездіяльністю відповідача по справі.

Оскільки судом не встановлено ознак протиправності у рішеннях та діях відповідача, суд не вбачає підстав для повороту виконання Наказу Міністра оборони України від 27 листопада 2008 рок № 13590/з «Про затвердження Схеми розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Національне академії оборони України», оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України таке повноваження суду може бути реалізовано у випадку визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.

Таким чином, законом чітко урегульовано порядок перерахунку пенсій військовослужбовців у зв’язку із зміною розміру грошового забезпечені відповідних категорій військовослужбовців, який поширюється в тому числі на випадки підвищення розміру грошового забезпечення після звільнення військовослужбовця.

Отже, зміна в сторону збільшення розміру посадового окладу відповідної категорії військовослужбовців згідно наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 року зумовлює право позивача на отримання збільшеного розміру пенсії внаслідок обов’язкового перерахунку. Враховуючи наведене, суд звертає увагу позивача на обрання ним невірного способу захисту своїх інтересів, оскільки перерахунок його пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на суб’єкта владних повноважень покладено обов’язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень в разі, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представника позивача, представника відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає заявлений адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя                                                                       Патратій О.В.   

Судді:                                                                                                Бояринцева М.А.

                                                                                                          Каракашьян С.К.

Повний текст постанови складено та підписано:

28 грудня 2011 року