ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2011 року                                                      Справа № 2-4319/11

                              Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Щербина-Почтовик І.В.,

при секретарі Штонді О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1  про звернення стягнення, зазначивши, що між сторонами 19 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір № DNL0AE00006191, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 200,00 доларів США зі платою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 19 жовтня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «КБ»Приватбанк»і відповідач 19 жовтня 2006 року уклали договір застави автотранспорту,  згідно з яким відповідач надав в заставу автомобіль Opel (модель VIVARO, рік випуску: 2002, тип транспортного засобу: пасажирський-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), який належить на праві власності відповідачеві.

В порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав і станом на 16.05.2011 року  має заборгованість в сумі 8 430,29 доларів США. Тому позивач звернувся до суду і просить звернути стягнення на предмет застави автомобіль Opel (модель VIVARO, рік випуску: 2002, тип транспортного засобу: пасажирський-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), який належить на праві власності відповідачу шляхом продажу автомобіля з правом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

До суду представник позивача Гуслистий С.О. надав заяву щодо розгляду справи  за його відсутності, підтримавши позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного вирішення справи, у випадку повторної неявки відповідача, не заперечував.   Відповідач до судового засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.   З урахуванням зазначених положень закону та думки представника позивача, який в наданій заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача у заочному порядку.  

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю виходячи з наступного.   

Судом встановлено, що 19 жовтня 2006 року сторони уклали кредитний договір № DNL0AE00006191, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 200,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 19 жовтня 2011 року.

Відповідно п.3.2 до кредитного договору від 19 жовтня 2006 року відповідач зобов’язаний сплачувати відсотки за користування кредитом в відповідності з умовами договору .

Згідно п. 4.1, п.4.2 до кредитного договору за порушення будь-якого зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом, а також термінів повернення кредиту та винагороди відповідач зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит на суму 11200,00  доларів США.

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 16 травня 2011 року відповідач має заборгованість в розмірі 8430,29 доларів США.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

В порядку ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 19 жовтня 2006 року уклали договір застави автотранспорту. Згідно з п. 6 зазначеного договору застави відповідач надав в заставу автомобіль Opel (модель VIVARO, рік випуску: 2002, тип транспортного засобу: пасажирський-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), який належить йому на праві власності.

За ст. 1 Закону України «Про заставу»застава  - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.  Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Разом з тим, частково задовольняючи позов, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні вимоги щодо надання  позивачеві права на укладання від імені  відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення  продажу.

З огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу»реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Як встановлено судом,  сторони за договором застави рухомого майна від 19.10.2006 року  погодили, що звернення  стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору; а саме, звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: шляхом передачі предмета  застави у власність заставодержателя у рахунок виконання зобов’язань за кредитним договором; шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладанням договору купівлі-продажу з третьою особою –покупцем або на публічних торгах  безпосередньо продажу конкретному покупцю, в  тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця; в разі нотаріального посвідчення цього договору –шляхом здійснення виконавчого напису нотаріуса та іншим не забороненим чинним законодавством способом.

Реалізація заставленого майна проводиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про заставу»).

Таким чином, беручи до уваги вимоги закону щодо представництва інтересів у правовідношеннях, навіть не зважаючи на не оспорювання відповідачем правочину у цій частині, судом не може бути захищено право позивача у спосіб, який суперечить закону (право укладати заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця), через що, враховуючи також те, що  відповідач не оспорював розмір заборгованості за кредитним договором, що  розцінюється судом як визнання даної обставиною, яка  є підставою для звільнення від доказування  (ст. 61 ЦПК України), порушені права позивача підлягають поновленню в межах заявлених вимог (ст. 11 ЦПК України) та в обраний судом спосіб.

Таким чином судом було встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті за кредитним договором від 19.10.2006 року в сумі 8430,29 доларів США, що за курсом 7.97 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/173 від 11 травня 2011 року складає 67189,41 грн., які підлягають стягненню шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Вирішуючи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 671,89 гривень, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 169, 88, 209, 212-215, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення –задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 19 жовтня 2006 року –на автомобіль Opel (модель VIVARO, рік випуску: 2002, тип транспортного засобу: пасажирський-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), який належить на праві власності відповідачу у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.10.2006 року № DNL0AE00006191, укладеним між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк  «ПриватБанк»та ОСОБА_1 в сумі 67189,41 гривень.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»витрати по сплаті судового збору в розмірі 671,89 (шістсот сімдесят одна) гривень, 89 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення  без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем  в апеляційному порядку.  

Суддя                                                                        І.В.Щербина-Почтовик