ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/5150/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: сектора у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області
про: зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до сектора у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. ОСОБА_2 звернувся до сектора у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: 1 АДРЕСА_1 (а.с. 10). Відповідач своїм листом (рішенням) №Б6н від 30.09.2011 року відмовив позивачу у його реєстрації з посиланнями на ст. 65 Житлового кодексу України.Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, оскаржив його до суду.
Ухвалою суду від 18.10.2011 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.
02.12.2011 року представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати сектор у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області зареєструвати позивача за адресою: 1-й АДРЕСА_1.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання 19.12.2011 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.
Частина 4 статті 128 КАС України передбачає, що у разі не прибуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу заслухавши представника позивача та надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року №844 у складі МВС утворено Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - ДДГІРФО) як урядовий орган державного управління. Цією ж Постановою затверджено Положення про Державний департамент.
Відповідно до підпунктів 1 та 5 пункту 3 даного Положення основними завданнями ДДГІРФО є участь у межах своєї компетенції в координації діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з реєстрацією та обліком фізичних осіб за місцем проживання/перебування та організація реєстрації та обліку фізичних осіб за місцем проживання/перебування.
Судом встановлено, що 01.06.2011 року позивач звернувся до сектора у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: 1 АДРЕСА_1.
Своїм листом (рішенням) №Б6н від 30.09.2011 року Замостянський районний відділ управління МВС України у Вінницькій області відмовив позивачу в реєстрації місця проживання за адресою: 1-й АДРЕСА_1, посилаючись на ст. 65 Житлового кодексу України, положення Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Житлового, Цивільного та Сімейного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року №985 "Про затвердження зразків документів необхідних для реєстрації місця проживання в Україні".
Так, відповідно до ст.65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному хто, на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.
Згідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Також, ст.5 вищезазначеного Закону передбачає, що законними підставами перебування на території України є: для громадян України - належність до громадянства України для іноземців та осіб без громадянства - реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.
Так, відповідно до ст. 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Відповідно до ст 6. Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", заява особи про реєстрацію місця проживання є підставою для реєстрації місця проживання особи.
Також, відповідно до цієї статті особа для реєстрації подає такі документи: письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати та два примірники талона зняття з реєстрації та забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року №985 "Про затвердження зразків документів необхідних для реєстрації місця проживання в Україні", підставою для реєстрації місця проживання заявника/його неповнолітньої дитини за зазначеною адресою є (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи) або згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
У судовому засіданні було встановлено, що вищевказана квартира на даний час не приватизована, а тому по заяві реєстрації місця проживання, має бути надана письмова згода, крім наймача, усіх членів сім'ї.
У займаній квартирі проживає дружина, молодший син та зареєстрований за даною адресою старший син, який у свою чергу не дає дозволу на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: 1-й АДРЕСА_1.
Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача, згоди від усіх мешканців не було надано, а тому відповідач діяв в межах наданих йому законом прав та відповідно до норм чинного законодавства.
З урахуванням вищенаведеного, суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання сектора у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області провести державну реєстрацію позивача за адресою: 1-й АДРЕСА_1, як того просить позивач, оскільки такій реєстрації передують певні процедурні дії, повноваженнями щодо вчинення яких державою наділено відповідний орган, підміняти який суд не може.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
19.12.2011