Справа № 2-294/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

28 листопада 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого   судді -  Мороз В.П.,

                 при секретарі             - Чигрин В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Акціонерне Товариство «Українська  пожежно-страхова компанія»Дніпропетровське  Обласне управління про відшкодування  матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:        

У вересні 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3,  третя особа: Акціонерне Товариство «Українська пожежно-страхова компанія»Дніпропетровське  Обласне управління про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди спричиненої в результаті ДТП.

          В обґрунтування своїх вимог, в судовому засіданні, позивачі посилалися на те, що13.07.2009 р. о 16 год. 15 хв., відбулася дорожня транспортна пригода, відповідач ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «Міцубісі»д/н НОМЕР_1, проїхав регульоване перехрестя по вул. Столетова - пр. Правди в м. Дніпропетровську на заборонений червоний сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, чим порушив п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України.

          06.08.2009року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ, було винесено  постанову  у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої, ОСОБА_3, підданий стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік за вчинення порушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

          14 вересня 2009року Апеляційним судом Дніпропетровської області було винесено постанову за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2009 р. у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої, апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2009 р., на підставі якої ОСОБА_3 підданий стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік за вчинення порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишена без змін.

          Порушення правил дорожнього руху відбулося з боку відповідача ОСОБА_3, в результаті чого позивачам було спричинено матеріальну та моральну шкоду , пошкоджено їх автомобіль НОМЕР_2.

          Позивачі вважають, що вказану матеріальну та моральну шкоду повинен відшкодувати  відповідач ОСОБА_3  і просили стягнути з відповідача, як з власника джерела підвищеної небезпеки матеріальну і моральну шкоду згідно розрахунку та понесені витрати  та стягнути усі судові витрати, задовольнивши позов у повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_3  в судовому засіданні  позов до нього не визнав, бо він не вбачає в своїх діях   порушення правил  дорожнього руху, оскільки рухався на дозволений сигнал світлофору, а  водій автомобіля НОМЕР_2 на заборонений сигнал світлофору і дорожньо-транспортною пригодою було пошкоджено його автомобіль НОМЕР_3, тому в задоволенні позову до нього просив відмовити у повному обсязі.

          Вислухавши пояснення позивача та відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 обґрунтовані та такими, які підлягають задоволенню.

          Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, в встановленому цим Кодексом, звернутися  до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або  оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як  за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Згідно  ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

          Згідно ст. 60 ЦПК України кожна  сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

          Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

          Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

          В судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «Міцубісі»д/н НОМЕР_1, проїхав регульоване перехрестя по вул. Столетова - пр. Правди в м. Дніпропетровську на заборонений червоний сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, чим порушив п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України.

          В результаті  дорожньої-транспортної пригоди автомобіль  позивачів отримав  механічні ушкодження. При цьому порушенні відповідачем ОСОБА_5 зазначеного пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху України знаходилось  у прямому  причинно-слідчому зв’язку із наслідками у вигляді пошкоджень автомобіля НОМЕР_2.

          Факт спричинення механічних ушкоджень автомобілю НОМЕР_2, підтверджується висновками № 2993 від 10.08.2009року експертного авто товарознавчого  дослідження фахівця по оцінці транспортного засобу, згідно якої матеріальний збиток,  причинений позивачці ОСОБА_1, як власнику  автомобілю НОМЕР_4, становить  70 311,26 грн..

          Стосовно винного у вказаній ДТП ОСОБА_3, працівниками ДАІ було складено  адміністративний протокол і направлено його до суду.

          Постановою Індустріального районного суду  м. Дніпропетровська від 06.08.2009 р. у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої ОСОБА_3, підданий стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік за вчинення порушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яка відповідно  до ч. 4 ст. 61 ЦПК України є обов’язковою для суду, що розглядає справу  про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вказану постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

          Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2009року  за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2009 р. у справі про адміністративне правопорушення, апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2009 р., на підставі якої ОСОБА_3 підданий стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік за вчинення порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишена без змін.

          За результатами  розгляду дослідженням  матеріалів цивільної справи та адміністративного  матеріалу, де зібрано достатньо доказів, які свідчать про наявність прямого причинного зв'язку між порушенням з боку ОСОБА_3 приписів Правил дорожнього руху України та настанням ' дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, письмовими поясненнями   самого правопорушника, поясненнями потерпілого ОСОБА_4, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7., фотознімками з місця дорожньо-транспортної пригоди, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою пригоди, протоколом про адміністративне правопорушення від 13 липня 2009року, а також і те, що ОСОБА_3  під час складання схеми пригоди підписав її без зауважень, що свідчить про його погодження з її змістом, пояснень працівника міліції ОСОБА_8, який 13.07.2009року безпосередньо складав протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3, надавав суду пояснення при розгляді адміністративного матеріалу  06 серпня 2009року, що матеріали адміністративної справи відповідають чинним вимогам законодавства та складені з урахуванням всіх  обставин дорожньо-транспортної пригоди на думку суду, винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_9, що підтверджується  висновками судової авто технічної та танспортно-трасологічної експертизи № 2273-2274-11 від 25.08.2011року Дніпропетровського науково дослідницького інституту судових експертиз по цивільній справі № 0417/2-294/2011 та адміністративному матеріалу № 3-2345/09, яка була направлена до експертної установи за ухвалою суду від 04.03.2001року за клопотанням ОСОБА_3, а також виходячи з конкретних  дій водіїв під час ДТП, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4, під’їжджаючи до перехрестя по вул. Столетова-пр.Правди м. Дніпропетровськ на зелений сигнал світлофору на відстані 1,5 метрів сполошної горизонтальної розмітки у крайньому лівому ряду, з правої сторони від нього повільно рухалися другі транспортні засобі, для автомобіля  НОМЕР_5 горів червоний сигнал світлофора, і водій «Міцубісі»д/н НОМЕР_6 який  зненацька вискочив, згідно з Правилами дорожнього руху в Україні був повинний )зобов’язаний) уступити дорогу автомобілю БМВ д/н АЕ 5005 оскільки для автомобіля НОМЕР_7 горів зелений сингал світлофора. При цьому порушення  водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху України, знаходилося у  прямому причинно-слідчому зв’язку із наслідками у вигляді пошкодження автомобіля БМВ д/н АЕ 5005ВМ

          Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини визнані судом загальновідомими,  не  потребують доказування. Обставини,  встановлені  судовим   рішенням   у   цивільній, господарській  або адміністративній  справі,  що  набрало  законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що  набрав  законної  сили,  або постанова  суду  у  справі   про   адміністративне   правопорушення обов'язкові для суду,  що  розглядає  справу  про  цивільно-правові наслідки  дій особи, стосовно якої  ухвалено  вирок  або  постанову суду,  з питань, чи мали місце ці  дії  та  чи  вчинені  вони  цією особою.

          Таким чином,  Постановою Індустріального районного суду  м. Дніпропетровська від 06.08.2009 р. встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_10, факт завдання ушкодження автомобілю БМВ д/н АЕ 5005ВМ, а також наявність причинно-слідчого зв’язку між винними діями ОСОБА_3 та вчиненими наслідками у вигляді ушкодження автомобіля БМВ д/н АЕ 5005ВМ і відповідно винність відповідача ОСОБА_3 у завданні шкоди позивачам.

          Посилання відповідача ОСОБА_9 щодо здійснення руху керованого ним автомобіля  на дозволений сигнал світлофору повністю спростовуються пояснення свідків дорожньо-транспортної пригоди-Кушнір Є.П. та ОСОБА_7, які були дані останніми одразу після учинення пригоди та згідно зі змістом яких здійснення руху на заборонений сигнал світлофору мало місце саме з боку водія ОСОБА_3, через що транспортний засіб під його керуванням зіткнувся з транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_4, після чого транспортний засіб під керуванням порушника із розворотом викинуло повз його то ОСОБА_6, автомобіля; майже аналогічні пояснення й були дані свідком пригоди ОСОБА_7 відповідно до яких, він, здійснюючи рух по сусідній смузі в одному напрямку з автомобілем під керуванням ОСОБА_4, зупинився на заборонений сигнал світлофору та після поновлення руху на дозволений сигнал світлофору був вимушений різко гальмувати, адже попереду нього різко загальмував автомобіль «Шевроле», який стояв попереду нього та почав рухатися, оскільки з вулиці Столєтова на пр. Правди виїхав автомобіль «Міцубісі»,  який зіткнувся з автомобілем «БМВ», аналогічні пояснення свідок ОСОБА_7 надав в судовому засіданні коли був викликаний до суду у якості свідка

          В  судовому засіданні встановлено, що винними діями у скоєнні відповідачем ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди, позивачці ОСОБА_1 завдано матеріальний збиток на загальну суму 46 381,66 грн. (сорок шість тисяч триста вісімдесят одна гривня шістдесят шість копійок). Страхова компанія Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» Дніпропетровське обласне управляння, виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування у розміру  24 990,00 грн..           Таким чином, сума завданої шкоди за висновками № 2993 від 10.08.2009року експертного авто товарознавчого  дослідження фахівця по оцінці транспортного засобу, згідно якої матеріальний збиток,  причинений позивачці ОСОБА_1, як власнику  автомобілю НОМЕР_4, визначена в сумі  70 311,26 грн.,  була частково відшкодована страховою компанією Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»Дніпропетровське обласне управляння в сумі 24 990,00 грн., тому сума спричиненої матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_8 після виплати страхового відшкодування становить  в сумі 45 321,26 грн., також матеріальна шкода полягає у наступному, послуги експерта - 1000,00 грн., витрати на телеграми –35,60 грн., 24.80 грн., всього 60,40 грн.; судовий збір в сумі 463,82 грн., державне мито в сумі 8,50 за стягнення моральної шкоди,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., витрати на правову допомоги в сумі 5000,00 грн..

          Таким чином, в результаті винних дій  відповідача ОСОБА_3 позивачці ОСОБА_1 завдано значної матеріальної шкоди.

          Відповідно до ст. 116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, чи бездіяльністю  особистим немайновим  правам  фізичної або  юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

          Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,  завдану  їхнім працівником  під  час  виконання  ним  своїх  трудових  (службових) обов'язків.

          Згідно з ст. 1187 ЦК України, Джерелом  підвищеної  небезпеки  є  діяльність,  пов'язана  з використанням, зберіганням  або  утриманням  транспортних  засобів,…, шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій   підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди  тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим   об'єктом, використання, зберігання  або  утримання  якого  створює  підвищену небезпеку…, Особа, яка здійснює  діяльність,  що  є  джерелом  підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо  вона  не  доведе,  що шкоди  було  завдано  внаслідок  непереборної   сили   або   умислу потерпілого.

          Відповідно до вимог  ст.22  ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Збитками є  витрати, яких особа зазнала у зв’язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

          Таким чином неправомірними діями відповідача ОСОБА_3  пов’язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), позивачці ОСОБА_1 було завдано  майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться у безпосередньому причинно-слідчому зв’язку зі вказаними діями відповідач і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).

          Суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 матеріальну шкоду повністю: витрати на ремонт автомобіля - 45 321,26 грн., послуги експерта - 1000,00 грн., витрати на телеграми –35,60 грн., 24.80 грн., всього 60,40 грн.; судовий збір в сумі 463,82 грн., державне мито в сумі 8,50 за стягнення моральної шкоди,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., витрати на правову допомоги в сумі 5000,00 грн., оскільки вказані витрати підтверджені належними доказами в судовому засіданні.

          Крім матеріальної шкоди позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була завдана і моральна шкода, що полягає у тому, що на тривалий час ремонту позивачі  вимушені були відмовитися від звичайного способу життя, зі значним пошкодженням автомобілю  спричинило позивачам  значне негативне психологічне навантаження,  автомобіль з моменту скоєння відповідачем ДТП 13.07.2009року ще остаточно не відновлено, а відремонтовано частково і тому вони позбавлені  можливості користуватися своїм автомобілем, у зв’язку з чим, були порушені їх звичайні  життєві зв’язки, пересування по роботі, перевезення дітей, суттєво було обмежено  спілкування з батьками, друзями, вони були змушені значну частину свого  особистого часу затрачати  на участь у судових процесах, збирали документи для  підготовки до суду позову, так як відповідач відмовився від добровільного судового відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля, відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить нічого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає своєї вини у скоєному і на протязі тривалого часу також пригнічує позивачів.

          Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування  моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї, чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від  характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних  страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні  розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від  майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода  відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З викладеного видно, що позивачам неправомірними  діями відповідача завдано моральної  шкоди з підстав встановлених законодавством. Суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди часткова, солідарно по 200,00грн. на кожного з позивачів, а всього на загальну суму 400,00 грн..

          Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, спричинена особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода  відшкодовується  незалежно  від  вини  органу державної влади, органу влади Автономної  Республіки  Крим,  органу місцевого самоврядування, фізичної  або  юридичної  особи,  яка  її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я  або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

          Таким чином, виходячи з вимог зазначених норм матеріального  права витікає, що неправомірними, злочинними діями відповідача ОСОБА_3, пов’язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було завдано моральної шкоди, яка знаходиться в безпосередньому причинно-слідчому зв’язку зі вказаними діями відповідача і яка підлягає  відшкодуванню за  рахунок винної особи (відповідача), оскільки завдання шкоди було внаслідок правопорушення, тобто грубого порушення прав особи та законодавства в цілому; завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки; завдання майнової  шкоди; завдання збитків; вимушеність на протязі тривалого часу захищати свої порушені права; невірне ставлення до своєї поведінки з боку відповідача, який не здійснив дій, щодо відшкодування завданої шкоди і продовжує не визнавати свою вину.

          Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що доказуванню підлягають  обставини,  які  мають  значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі, виникає спір.

          Тобто відповідач ОСОБА_3 повинний довести, що в його діях не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказів відповідача до суду не надано.

          Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України,  доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не доведено незаконність дій позивача ОСОБА_4.

          Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки воно спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються.

          При таких обставинах  суд вважає можливим, що  позовні вимоги  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню частково.

          На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 3,8, 19, 55, 124  Конституції України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1172, 1187, 1195 ЦК України; постановою Пленуму Верховного  Суду України № 4 від 31 березня 1995 року  «Про  судову практику по справах про відшкодування моральної  (немайнової шкоди); ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 81, 209, 2120216, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

          Позовні ОСОБА_1, ОСОБА_4 -  задовольнити частково.

          Стягнути  з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 - матеріальний збиток на загальну суму 46 381,66 грн. (який складається: витрати на ремонт автомобіля - 45 321,26 грн., послуги експерта - 1000,00 грн., витрати на телеграми –35,60 грн., 24.80 грн.).

          Стягнути  з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму спричиненої моральної шкоди  у розмірі 200,00 грн.

          Стягнути  з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму  спричиненої моральної шкоди  у сумі 200,00 грн.

          Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в сумі 463,82 грн., державне мито в сумі 8,50 за стягнення моральної шкоди,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., витрати на правову допомоги в сумі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя                                                                                                                     В.П. Мороз