ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року справа № 5020-1294/2011
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99059)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2; АДРЕСА_3, 99038)
про стягнення грошових коштів
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3, довіреність № 819 від 20.07.2011
представник відповідача - не з'явився
Суть спору:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з посиланням на положення статей 610, 611, 615 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 20 000,00 грн - збитків за порушення відповідачем зобов’язання за договором оренди.
Ухвалою суду від 18.08.2011 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Ухвалою суду від 28.09.2011 за клопотанням представника відповідача у справі було призначено комплексну судову почеркознавчу та судову технічну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.
Ухвалою суду від 14.10.2011 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2011.
24.10.2011 ухвалою господарського суду міста Севастополя призначено у справі комплексну судову почеркознавчу та судову технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, провадження у справі № 5020-1294/2011 зупинено до отримання результатів експертизи.
19.12.2011 на адресу суду з Харківського науково –дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса надійшов висновок № 11168 судово-технічної експертизи документів по справі № 5020-1294/2011 згідно з яким, на представлених на дослідження квитанції з серійним номером 01-СБЛ № 483595 від 08.06.2011 і договорі оренди нерухомого майна № 6 від 04.06.2011 відтиски печатки від імені ФОП «ОСОБА_2» нанесені одним і тим же кліше печатки.
28.12.2011 експертною установою до суду повернуті матеріали справи № 5020-1294/2011 з повідомленням про неможливість надання висновку щодо належності підпису в дослідженому документі ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що вільні зразки почерку надані в обмеженій кількості та вільні зразки підписів ОСОБА_2 надані в однохарактерних документах.
Ухвалою суду від 04.01.2012 провадження у справі поновлено та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2012.
Відповідач у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшло клопотання з проханням розгляд справи відкласти на інший час для надання додаткових пояснень у зв’язку із зайнятістю у іншому судовому процесі. Також представник відповідача просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу з метою з’ясування питання чи виконано підпис та рукописний текст на квитанції № 483595 від 08.06.2011 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 або іншою особою.
Представник позивача проти задоволення заявлених клопотань заперечував, наполягав на розгляді справи по суті за наявними в ній доказами.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з положеннями статті 69 господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Доводи представника відповідача щодо неможливості з’явитися у судове засідання з причин зайнятості у іншому процесі судом відхиляються, оскільки відповідачем у справі є фізична особа-підприємець, яка не позбавлена можливості здійснювати захист своїх прав у суді особисто, та забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. До того ж, з копії довіреності, яка є в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_2 крім ОСОБА_5 також уповноважує ОСОБА_6 представляти його інтереси у суді (а.с. 32).
Суд вважає, що подальше відкладення розгляду справи невиправдано, оскільки з дня надходження позовної заяви до суду (без урахування часу зупинення справи) пройшло майже 2 місяці, клопотання від представника відповідача щодо продовження строку розгляду справи не надходило, а представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечує.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у справі матеріалами.
Щодо клопотання представника відповідача стосовно призначення у справі почеркознавчої експертизи суд також не знаходить підстав для його задоволення з огляду на те, що по-перше, відповідно до положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу, а по-друге, ухвалами суду за клопотанням представника відповідача по справі вже призначалась судова почеркознавча експертиза, згідно із повідомленням експерта надати висновок щодо належності підпису в дослідженому документі ОСОБА_2 неможливо, у зв'язку з тим, що вільні зразки почерку надані в обмеженій кількості та вільні зразки підписів ОСОБА_2 надані в однохарактерних документах, а також у зв’язку з несплатою експертизи. За таких обставин суд вважає, що судова експертиза не була проведена саме з вини відповідача. Крім того, 07.12.2011 на виконання вимог суду ОСОБА_2 були надані документи з вільними зразками підпису і почерку, в заяві відповідачем зазначено, що інших документів з його підписом і почерком він надати не може у зв’язку з їх відсутністю. З урахуванням наведеного, надані представником відповідача документи на 13 аркушах, з, нібито, підписом ОСОБА_2 судом не можуть бути прийняті в якості належних зразків його підпису, оскільки ці документи не засвідчені відповідачем особисто.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позові.
В ході розгляду справи відповідач пояснив суду, що квитанція № 483595 від 08.06.2011 ним не заповнювалась, грошові кошти в сумі 20 000,00 грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 він не отримував, аналогічні пояснення викладені у відзиві на позов (а.с. 38).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
04.06.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) було підписано договір оренди нерухомого майна № 6 відповідно до умов якого, відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове платне володіння і користування торговельний зал на другому поверсі ТД «Стрелецький»за адресою: м. Севастополь, пр. Гагаріна, 8 площею 203 кв.м.
Орендна плата і порядок розрахунків узгоджено сторонами у Додатку № 2 до договору оренди. Сторони узгодили, що розмір орендної плати з 04.06.2011 складає 20000,00 грн за місяць, що відповідає в еквіваленті 2500,00 у.о. Орендна плата сплачується в готівковому порядку вперед не пізніше 2-го числа кожного місяця (а.с. 10).
Порядок передачі і повернення орендованого майна сторони узгодили у розділі 2 договору відповідно до якого при передачі об’єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується представниками обох сторін. Об’єкт, що орендується вважається переданим в оренду з часу підписання акту (Додаток № 1).
Позивач зазначає, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була оплачена орендна плата за липень 2011 року у розмірі 20000,00 грн, які були отримані відповідачем згідно квитанції № 483595 від 08.06.2011, чим позивач виконав умови договору оренди.
Відповідачем же зі свого боку умови договору виконані не були, орендоване приміщення за актом приймання-передачі в користування позивачу передано не було. У зв’язку з тим, що відповідачем не були виканні умови договору оренди, позивач поніс збитки, предмет оренди втратив для позивача значення що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статі 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
В силу частини другої статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з частиною 6 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
З урахуванням положень статей 11, 638, 640 Цивільного кодексу України судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди від 04.06.2011 сторони досягли згоди щодо моменту настання зобов'язань за цим правочином, а саме - після підписання акту прийому-передачі майна.
Водночас, як встановлено судом, відповідний акт прийому-передачі майна на виконання умов договору від 04.06.2011 сторонами не складався і майно за цим договором в оренду не передавалось. За таких обставин суд вважає, що між сторонами зобов'язання за договором від 04.06.2011 не виникли у зв'язку із ненастанням події, з якою пов'язано їх виникнення.
Отже, оскільки між сторонами не виникли зобов’язання за вказаним договором суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн, як збитків за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором безпідставні та задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги, що зазначений договір оренди є неукладеним, правовідносини сторін щодо повернення отриманих на його підставі грошових коштів повинні врегульовуватися нормами глави 83 Цивільного Кодексу України про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Оскільки позовні вимоги позивач обґрунтував посиланнями на статтю 216 Цивільного кодексу України та протягом їх вирішення в суді правові підстави позову не змінював, клопотань про вихід за межі позовних вимог з метою захисту прав і законних інтересів не заявляв, в задоволенні позовних вимог слід відмовити саме у зв’язку з невірним визначенням позивачем їх правових підстав.
Однак, це не позбавляє фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 можливості вимагати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнення грошових коштів на підставі положень глави 83 книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне господарські витрати зі сплати державного мита та інформаційного забезпечення судового процесу покласти на позивача, витрати зі сплати судової експертизи –на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Рішення оформлено і підписано в порядку
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України 16.01.2012