2/0313/389/11
РІШЕННЯ
Іменем України
28 грудня 2011 року смт.Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого –судді Свистун О.М.,
за участю секретаря - Заєць Н.П.,
позивача - відповідача –ОСОБА_1,
відповідача - позивача –ОСОБА_2, його представників –ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ратне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди,
встановив:
31 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що 05 травня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким він позичив останньому 1880 доларів США (далі –доларів) з виплатою 5 % щомісячно строком до 05 травня 2009 року.
Відповідач, повернувши в липні 2010 року 580 доларів, іншу частину позики та процентів за її користування не сплатив.
Зазначив, що на підтвердження укладення договору позики ними підписано відповідний письмовий договір, а відповідачем, крім цього, надано розписку.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1300 доларів США, що становить 10370,10 грн основного боргу, 1127,99 доларів США, що становить 8998,05 грн процентів за користування позикою, а також 313,62 грн судових витрат.
30 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору позики від 05 травня 2008 року та договору позики, посвідченого розпискою від 01 січня 2008 року, недійсними, відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовує тим, що у договорі позики від 05.05.08 неправильно зазначена адреса позикодавця ОСОБА_1, відсутні відомості про серію та номер паспорта останнього.
Крім цього, у згаданому договорі позикодавцем зазначений ОСОБА_2, хоча справжнє прізвище відповідача –ОСОБА_2, а наведені в договорі відомості про серію та номер паспорта не відповідають дійсності.
Будт-яких відомостей про позичальника договір не містить.
Ствердив, що жодної розписки ОСОБА_1 він не давав, оскільки не має навичок письма російською мовою.
Зазначив, що у період з 2008 по 2009 роки перебував у Республіці Молдова, а в АДРЕСА_1 зареєстрований лише 31 жовтня 2011 року, тому об`єктивно надавати жодних розписок та укладати будь-які договори не міг.
Ствердив, що у зв`язку з пред`явленням ОСОБА_1 до нього позову про стягнення боргу за договором позики, який не був укладений, йому заподіяна моральна шкода, що полягає у приниженні його честі та гідності, перенесених переживанням, нервових стресах, душевних стражданням, яких він зазнав внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_1 щодо нього, членів його сім`ї та близьких родичів.
Просить визнати договір позики від 05 травня 2008 року та розписку від 01 січня 2008 року недійсними, стягнути з ОСОБА_1 на його користь 25 тисяч гривень моральної шкоди та судові витрати.
Вказані позови ухвалою від 30 листопада 2011 року об`єднано в одне провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що в січні 2008 року він передав ОСОБА_2 1800 доларів зі сплатою 5 % щомісячних за користування позикою на строк до 28 березня 2008 року, про що останній особисто надав письмову розписку. Оскільки після настання вказаного строку на його неодноразові вимоги ОСОБА_2 ні основного боргу, ні процентів за користування позикою не повертав, вони домовились про те, що строком повернення боргу за договором від січня 2008 року буде вважатись 05 травня 2009 року, про що обома 29 листопада 2009 року підписано договір.
Зазначив, що при підписанні цього договору ними було використано бланк договору, у якому в друкованому вигляді вже були зазначені дата договору –05 травня 2008 року, адреси позичальника та позикодавця, що укладеного між ними договору не стосуються.
Різницю в сумі позики згідно розписки (1800 доларів) та договору від 29.11.09 (1880 доларів) пояснив тим, що сам ОСОБА_2 при підписанні цього договору збільшив на 80 доларів предмет договору в рахунок несвоєчасної сплати боргу за розпискою.
Ствердив, що домовленість про сплату 5 % щомісячних за користування позикою зафіксована у п.7 договору від 29.11.09.
Просить позов задовольнити.
Заявлений до нього ОСОБА_2 позов про визнання зазначеного договору позики та розписки від 01.01.08 недійсними, стягнення моральної шкоди не визнав.
ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 01 січня 2008 року розписки про отримання 1800 доларів не давав, договір 29 листопада 2009 року не підписував.
Зазначив, що його прізвище ОСОБА_2, а не ОСОБА_2, тому відповідати за позовом ОСОБА_1 він не зобов`язаний.
Визнав, що у 2008 –2009 роках періодично приїжджав у смт.Ратне Волинської області з Республіки Молдова, оскільки тут проживали члени його сім`ї.
Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до нього відмовити, а його позов до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Представники відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявлений ОСОБА_1 позов не визнали, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.
Крім викладених у позовній заяві ОСОБА_2 доводів на підтвердження недійсності оспорюваних договору та розписки пояснили, що договір містить суперечливі дати його укладення (05.05.08 чи 29.11.09), не зрозумілою є сума отриманої позики (1880 гривень чи доларів США), у договорі відсутній п.9, що викликає сумніви у його існуванні як єдиного цілісного документу.
Оспорювані договір та розписки не могли бути виконані ОСОБА_2, так як останній з 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2009 року проходив військову альтернативну службу.
Зазначили, що датована січнем 2008 року розписка не є доказом отримання ОСОБА_2 коштів за договором позики, укладеним пізніше –05 травня 2008 року, у зв`язку з чим вона є нікчемною. Крім цього, у розписці не вказано особи позикодавця, якому повинна бути повернута позика.
Ствердили, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики пропущено трирічний строк позовної давності, який, враховуючи визначений розпискою строк виконання зобов`язання 29 березня 2008 року, сплив 29 березня 2011 року.
Просять у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики та розписки недійсними, стягнення моральної шкоди задовольнити.
Заслухавши сторін, представників ОСОБА_2, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики підлягає частковому задоволенню, а в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.
Судом установлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які випливають із укладеного між ними договору позики.
В силу ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно ст.1047 цього ж Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Підтвердженням існування між сторонами у даній справі таких зобов`язальних правовідносин є оспорювані розписка та договір позики.
Суд, враховуючи відмову ОСОБА_2 у наданні експериментальних та вільних зразків рукопису та підпису для проведення почеркознавчої експертизи на предмет встановлення виконавця оспорюваної розписки та підпису позичальника і строку укладення договору, беручи до уваги, що без таких зразків проведення експертизи неможливе, в силу ст.146 ЦПК України визнає той факт, що вказана розписка надана, а договір підписаний особисто ОСОБА_2 З цих міркувань спростовуються твердження ОСОБА_2 та його представників про те, що договір й розписка виконано не ним, а іншою особою на прізвище ОСОБА_2.
За умовами розписки, виданої у січні 2008 року ОСОБА_2, останній отримав у борг 1800 доларів, які зобов`язувався повернути до 28 березня 2008 року.
Крім цього, між сторонами укладено договір, згідно якого строком повернення вказаної у розписці суми позики ними визначено 05 травня 2009 року. Таку умову договору суд оцінює як продовження строку дії договору, укладеного в січні 2008 року та підтвердженого відповідною розпискою.
Саме дату 29.11.09 з пояснень позивача та з урахуванням ст.146 ЦПК України суд вважає дійсною датою укладення оспорюваного договору, оскільки ця дата виконана рукописним способом, а дата 05.05.08 –машинописом на бланку договору.
За таких обставин, враховуючи, що кінцевою датою виконання зобов`язання за договором позики є 05 травня 2009 року, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 таким, що поданий у межах строку позовної давності.
Враховуючи довільне написання оспорюваного договору позики на зразку іншого договору, а також виконання підписів у договорі ОСОБА_2 як позичальником, а ОСОБА_1 як позикодавцем, суд вважає безпідставними твердження представників ОСОБА_2 про недійсність договору з підстави незазначення у вступній частині договору в графі «Позичальник»відомостей про особу такого, а також невідповідності вказаної адреси ОСОБА_1 фактичному його місцю проживання.
З цих же підстав суд приходить до висновку про укладення між сторонами договору на суму 1880 саме доларів, а не гривень.
При цьому, так як згідно розписки ОСОБА_2 отримано 1800 доларів, а ОСОБА_1 факт передачі першому за оспорюваним договором 80 доларів не доведено, суд вважає предметом позики суму в 1800 доларів.
ОСОБА_1 визнав, що в липні 2010 року ОСОБА_2 йому було передано 580 доларів у рахунок основного боргу.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати основного боргу становить 1220 доларів, яку останній у силу ч.2 ст.625, ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути ОСОБА_1
Оскільки оригінал розписки знаходився у ОСОБА_1, тому саме він є за її умовами позикодавцем, чим спростовуються посилання представників ОСОБА_2 на недійсність розписки з цієї підстави. Їх припущення про можливість викрадення ОСОБА_1 розписки є голослівними.
Не мають правового значення посилання представників ОСОБА_2 на об`єктивну неможливість виконання ним розписки та підписання договору у зв`язку з його відсутністю в 2008-2009 роках у смт.Ратне, проходження військової альтернативної служби у Республіці Молдова в цей період та реєстрацію у смт.Ратне лише 31 жовтня 2011 року, оскільки сам ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав, що періодично приїжджав в 2008-2009 роках у смт.Ратне до своєї сім`ї, проходження ж військової альтернативної служби не позбавляло його можливості вільного пересування, у тому числі територією України.
Незазначення у договорі п.9 не є підставою для визнання його недійсним, як про це наполягають представники ОСОБА_2 Єдність договору встановлена судом при дослідженні його оригіналу.
Судом установлено ідентичність відомостей про серію та номер паспорта ОСОБА_2 у договорі та паспорті, виданому 15.02.08, що додатково свідчить про його підписання саме ОСОБА_2
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Не доведеним є твердження ОСОБА_1 про досягнення між ним та ОСОБА_2 домовленості про сплату 5% щомісячних за користування позикою. Ні розписка, ні договір такої умови не містить. Пунктом 7 договору, на який посилається ОСОБА_1, визначено розмір процентів як санкцію за несвоєчасне виконання зобов`язання, про що останній вимоги не заявляв.
У зв`язку з зазначеним в силу ст..1048 ЦК України розмір процентів за користування позикою ОСОБА_2 протягом 01 січня 2008 року по день винесення судового рішення визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Так, з урахуванням рівня облікової ставки НБУ судом установлено, що розмір належних до сплати ОСОБА_2 процентів за користування позикою в процентному відношенні становить:
1.за період з 01.01.08 по 29.04.08 = 3,3 % (з розрахунку 10 % річних),
2.за період з 30.04.08 по 14.06.09 = 13,53 % (з розрахунку 12 % річних),
3.за період з 15.06.09 по 11.08.09 = 1,75 % (з розрахунку 11 % річних),
4.за період з 12.08.09 по 07.06.10 = 8,43% (з розрахунку 10,25 % річних),
5.за період з 08.06.10 по 07.07.10 = 0,79 %(з розрахунку 9,5 % річних),
6.за період з 08.07.10 по 09.08.10 = 0,78 % ( з розрахунку 8,5 % річних),
7.за період з 10.08.10 по 28.12.11 = 11,4 % (з розрахунку 7,75 % річних).
Всього, за користування позикою в розмірі 1800 доларів за період з 01 січня 2008 року по 07 липня 2010 року розмір належних до сплати ОСОБА_2 процентів складає 27,8 % (3,3+13,53+1,75+8,43+0,79), що в перерахунку становить 500,4 долара, або за курсом НБУ станом на 28.12.11 - 3998,20 грн.
Беручи до уваги пояснення ОСОБА_1 про часткове погашення ОСОБА_2 боргу в липні 2010 року в розмірі 580 доларів, плата за користування позикою в розмірі 1220 доларів за період з 08 липня 2010 року по 28 грудня 2011 року становить 12,18 % (0,78+11,4), або 148,6 доларів, що еквівалентно 1187,31 грн.
Таким чином, загалом до сплати ОСОБА_2 за користування позикою підлягають проценти в розмірі 649 доларів або 5185,51 грн.
В цілому за таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики підлягають до часткового задоволення, вимоги ж ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним є безпідставними.
Частково задовольняючи позов про стягнення боргу суд пропорційно до задоволених вимог (77%) стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені останнім судові витрати (77%*313,68 грн/100=241,53 грн).
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.526, 625, 1046-1050 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1220 (одну тисячу двісті двадцять) доларів США, що еквівалентно 9747 (дев`ять тисяч сімсот сорок сім) гривень 80 коп. боргу за договором позики, 649 (шістсот сорок дев`ять) доларів США, що еквівалентно 5185 (п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 51 коп процентів за користування позикою, а також 241 (двісті сорок одну) гривню 53 коп судових витрат, всього –15174 (п`ятнадцять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 84 коп.
У задоволенні решти позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити за недоведеністю.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд шляхом подачі апеляційних скарг в 10 - денний строк з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, - у цей же строк з дня отримання копії рішення.
Головуючий - підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ратнівського
районного суду О.М.Свистун